Справа №1-65/09

В И Р О К

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

            13 березня 2009 року                                                                                      м.Кодима

            Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого                              судді Сопільняка О.М.

при секретарі                                     Журбі С.П.    

за участю прокурора                          Шевчука В.В.

потерпілої                                            ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Кодимі Одеської області кримінальну справу відносно:

 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, який має неповну середню освіту, працездатного, непрацюючого,  раніше не судимого (судимість погашена),

         - по звинуваченню у скоєнні злочину, передбаченого ст.164  ч.1 УК України,

В С Т А Н О В И В:

          Підсудний ОСОБА_2 згідно рішення Кодимського районного суду Одеської області від 02 березня 2006 року та виданого на його підставі виконавчого листа №2-192/06 починаючи з 13 лютого 2006 року зобов’язаний сплачувати на користь потерпілої ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, 23 листопада 1992 народження у розмірі ? частини свого місячного доходу (заробітку), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.          

            26 листопада 2007 року вироком Кодимського районного суду Одеської області ОСОБА_2 був засуджений за ст.164 ч.1 КК України за злісне ухилення від сплати аліментів у розмірі 3067 грн. 90 коп.

          Однак, незважаючи на це підсудний ОСОБА_2 в порушення встановленого рішенням суду зобов’язання від виконання вказаного обов’язку та сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 злісно ухиляється, про що свідчить тривалість такого ухилення – 12 місяців підряд та продовження ухилення від їх сплати, незважаючи на попередження державним виконавцем про кримінальну відповідальність за ухилення від їх сплати. Внаслідок таких злочинних дій підсудного за період з 01 грудня 2007 по 01 грудня 2008 року утворилась заборгованість по сплаті аліментів на загальну суму 2420 грн.70 коп. Однак, підсудний ОСОБА_2 ніяких заходів щодо працевлаштування та погашення вказаної заборгованості не приймає, що свідчить про злісність його дій, їх підвищену суспільну небезпечність.

Підсудний  ОСОБА_2 в судовому засіданні винним себе визнав повністю та пояснив, що аліменти не сплачував через те, що після винесення судом вироку 26 листопада 2007 року, яким його було визнано винним за ст.164 ч.1 КК України, рішенням Кодимського районного суду його було позбавлено батьківських прав відносно дитини, тому він вважав, що обов’язок виплачувати аліменти припинився. В даний час по мірі можливості сплачує потерпілій аліменти і зобов’язується надалі справно сплачувати аліменти та в найкоротший строк погасити перед потерпілою існуючу заборгованість.

        Потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що дійсно після винесення судом рішення про стягнення з підсудного аліментів на її користь на утримання доньки останній протягом всього часу не сплачував їх, що призвело до утворення заборгованості на загальну суму 6029 грн. 50 коп. Незважаючи на засудження за ст.164 ч.1 КК України, підсудний не сплачував аліменти і після вироку суду.

        Крім вказаних свідчень вина ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.164 КК України підтверджується:

-   копією рішення Кодимського району Одеської області від 02 березня 2006 року, згідно якого підсудний ОСОБА_2 починаючи з 13 лютого 2006 року зобов’язаний сплачувати на користь потерпілої ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, 23 листопада 1992 народження у розмірі ? частини свого місячного доходу (заробітку), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття (а.с.8-9;

-   копією виконавчого листа №2-192/2006 про стягнення з підсудного ОСОБА_2  аліментів (а.с.10);

-   розрахунками  державного виконавця про розмір боргу по сплаті аліментів (а.с.11-12, 34);

       Таким чином, суд, діючи в межах пред’явленого обвинувачення, визнає доведеним вчинення підсудним  ОСОБА_2 злочину, передбаченого ст.164 ч.1 КК України, оскільки він, будучи зобов’язаним відповідно до рішення суду сплачувати кошти (аліменти) на утримання неповнолітньої дитини на протязі тривалого часу 2007-2008 р.р. злісно ухилявся від їх сплати, т.я. таке ухилення носило тривалий, систематичний характер і не припинялось незважаючи на неодноразові попередження підсудного державним виконавцем про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати визначених рішенням суду аліментів та притягнення підсудного до кримінальної відповідальності за ст.164 ч.1 КК України.

     При визначенні виду та розміру покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує суспільну небезпечність вчиненого ним злочину, його тяжкість, яка відповідно до ст.12 КК України є невеликою, обставини справи, визнання підсудним своєї вини, позитивні характеристики з місця його проживання, попереднє притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за ст.164 ч.1 КК України, яке не має правового значення, оскільки відповідно до постанови Кодимського районного суду від 08 грудня 2008 року судимість вважається погашеною, проте характеризує підсудного з негативної сторони, а також наявність обставини, що пом’якшує його покарання, якою суд визнає щире розкаяння у вчиненні злочину.    

     Обставиною, що обтяжує покарання підсудного суд визнає скоєння злочину відносно малолітньої дитини, оскільки потерпілим від вказаного злочину є саме дитина, т.я. внаслідок ухилення підсудного від сплати аліментів порушені її майнові права та інтереси.

       За таких обставин суд вважає, що виправлення підсудного ОСОБА_2, запобігання вчиненню нових злочинів, як ним так і іншими особами, можливе без його ізоляції від суспільства, а тому вважає необхідним призначити йому покарання у вигляді обмеження волі, від відбування якого звільнити в порядку ст.75,76 КК України з випробуванням та покладенням додаткових обов’язків.  

       Цивільний позов потерпілої  ОСОБА_1 задоволенню не підлягає оскільки, щодо вказаної суми борги є рішення суду та відкрите на його підставі виконавче провадження, в межах провадження якого вказана сума боргу підлягає примусовому стягненню.

     На  підставі викладеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд

З А С У Д И В:

       ОСОБА_2  визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.164 ч.1 КК України та призначити йому покарання у вигляді  двох років обмеження волі.

        На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного судом покарання строком на один рік.

       Відповідно до ст.76 КК України зобов’язати засудженого ОСОБА_2 протягом вказаного строку виконувати такі обов’язки:

?   не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу  

     органу кримінально-виконавчої системи;

?   повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця свого

проживання, роботи;

?   являтись на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції у визначені нею дні.

       До набрання вироком законної сили обрану відносно засудженого ОСОБА_2  міру запобіжного заходу у вигляді  підписки про невиїзд залишити без змін, після чого скасувати.  

       В задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 відмовити.

       Вирок може бути оскаржено до  апеляційного суду Одеської області через Кодимський районний суд на протязі 15 діб з моменту його постановлення.

  Суддя                                                          Сопільняк О.М.