Апеляційний   суд   міста   Севастополя

Справа № 22ас-180/2008р.                                                        

Головуючий у першій інстанції Майданік А.П.

Категорія 4 6                                                                               

Доповідач у апеляційній інстанції Єфімова В.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

10 квітня 2008 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста  Севастополя в складі:

головуючого   -  Клочка В.П.,

суддів        -  Єфімової В.О., Колбіної Т.П.,

при секретарі -  Благовідові А.В.,

за участю позивачки ОСОБА_1.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя на постанову Гагарінського районного суду міста Севастополя від 14 грудня 2007 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя, Управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації про стягнення недосплаченої одноразової допомоги ветерану війни, моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2007 року позивачка ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя, Управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації про стягнення недосплаченої одноразової допомоги ветерану війни, моральної шкоди. Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що їй як ветерану війни-учаснику війни було незаконно відмовлено у виплаті щорічної разової грошової допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій, яка передбачена ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за період з 1999-2007 роки. Крім того, вважає, що неправомірними діями Управління труда та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя їй була завдана моральна шкода, яку вона оцінює у розмірі 2000 грн.

Постановою місцевого суду Гагарінського району м. Севастополя від 14 грудня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1. були задоволені частково. Було постановлено зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя

Не погодившись з постановою суду Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя подало апеляційну скаргу, в який просить скасувати постанову суду, як ухвалену з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя є бюджетною установою, а тому виплату щорічної допомоги має здійснювати відповідно до чинного законодавства в межах бюджетних повноважень.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що з серпня 2004 року позивачка мала статус учасника бойових дій, а після вказаної дати - статус інваліда війни другої групи та на неї розповсюджуються положення ст.ст. 12, 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року(у редакції, яка діяла під час розгляду справи), згідно ст.12 цього закону щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова допомога у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, а інвалідам війни другої групи згідно ст.13 цього закону - 8 мінімальних пенсій за віком.

Судом встановлено, що позивачка у відповідності до ст.99 КАС України пропустила річний строк давності щодо позовних вимог про сплату одноразової щорічної допомоги за 1999 -2006 роки.

Однак, суд задовольнив вимоги позивачки щодо слати їй в повному обсязі одноразової щорічної допомоги як інваліду війни другої групи за 2007 рік. Оскільки, таке обмеження звужує зміст та об'єм прав позивачки, обмежує її Конституційні права.

З такими висновками суду погоджується судова колегія, оскільки вони є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам закону.

Відповідно до ст.29 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги інваліду війни другої групи складає 360 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року визнані такими, що не відповідають Конституції України положення ст.2 9 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».

Крім того, п.3.4 Рішення Конституційного Суду України №4-рп від 18 червня 2007 року підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається.

Згідно зп.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» - Конституція України, як зазначено в ст.8. має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивачці як інваліду війни другої групи повинна була бути сплачена щорічна разова допомога до 05 травня 2007 року у розмірі 3 248 грн.(406x8).

Проте їй було виплачено 360 грн., таким чином сума недоплаченої допомоги, яка була обґрунтовано стягнута судом першої інстанції, складає 2888 грн.

При таких обставинах, судова колегія вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухваленою з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому у відповідності до ст.200 КАС України підстав для її скасування не має.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління труда та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя - залишити без задоволення.

Постанову місцевого суду Гагарінського району міста Севастополя від 14 грудня 2007 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця.