Справа № 1-3/07 ВИРОК ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2007 року                                                         м.Любар

Любарський районний суд Житомирської області в складі

головуючого-судді       Шидловського В.Б. при секретарі       Сьомак Л.В. з участю прокурора       Марцуна І.Г. розглянувши у  відкритому  судовому засіданні  в  залі  суду у  місті  Любар  справу  по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця с.Привітів Любарського району, жителя с.Глезно Любарського району Житомирської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, працюючого приватним підприємцем, військовозобов"язаного, несудимого

у вчиненні злочину передбаченого ст. 122 ч.1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

09 вересня 2006 року біля 00 год. 30 хв. ОСОБА_1 знаходячись в с.Мала Деревичка Любарського району біля містка сільського ставу наніс потерпілому ОСОБА_2, з яким перебував у неприязних відносинах, три удари кулаком правої руки в область обличчя. Внаслідок нанесених ударів потерпілому заподіяв тілесні ушкодження у вигляді забійної рани та крововиливів на обличчі, перелому нижньої щелепи справа та зліва, які відносяться до середнього ступеню тяжкості, так як викликали тривалий розлад здоров»я однак не являються небезпечними для життя.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину не визнав та пояснив, що він дійсно 09 вересня 2006 року біля 00 год. 30 хв. знаходився в с.Мала Деревичка Любарського району біля містка сільського ставу де зустрів ОСОБА_2, з яким перебував довгий час у неприязних відносинах. Із ОСОБА_2 разом стояли та розмовляли жителі села Мала Деревичка ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Між ним та ОСОБА_2 виникла суперечка, в ході якої саме ОСОБА_3 наніс потерпілому декілька ударів ногою в голову. Він потерпілому ніяких ударів не наносив та тілесних ушкоджень не спричиняв.

Суд критично відноситься до показів підсудного, оскільки вони спростовуються, а вина підсудного у вчиненнні вказаного злочину повністю доказується дослідженими по справі доказами:

Потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що 09 вересня 2006 року біля 00 год. 30 хв. він знаходився в с.Мала Деревичка Любарського району біля містка сільського ставу де стояв і розмовляв із жителями села ОСОБА_3 та ОСОБА_4. До них під»їхав на автомобілі ОСОБА_1, з яким на протязі тривалого періоду часу він перебував у неприязних відносинах. Між ним та ОСОБА_1 виникла суперечка, яка переросла у бійку, в ході якої ОСОБА_1 декілька разів вдарив його кулаком правої руки в обличчя від чого він відчув сильну біль в районі нижньої щелепи. До бійки приєднався і ОСОБА_3, який також наносив йому удари, однак ОСОБА_3 в обличчя його не бив, а щелепу йому переломав саме ОСОБА_1, а тому потерпілий просить стягнути із ОСОБА_1 на його користь три тисячі гривень матеріальної шкоди та п»ятнадцять тисяч гривень моральної шкоди.

Свідок ОСОБА_4 суду показав, що 09 вересня 2006 року біля 00 год. 30 хв. він знаходився в с.Мала Деревичка Любарського району біля містка сільського ставу де стояв і розмовляв разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_2. До них під»їхав на автомобілі ОСОБА_1 Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виникла суперечка, яка переросла у бійку, в ході якої ОСОБА_1 декілька разів вдарив ОСОБА_2 кулаком правої руки в обличчя. До бійки приєднався і ОСОБА_3, який почав розбороняти ОСОБА_2 та ОСОБА_1. Чи наносив при цьому ОСОБА_3 кому небудь удари він не бачив.

Із оголошених у судовому засіданні показів свідка ОСОБА_3 вбачається, що 09 вересня 2006 року біля 00 год. 30 хв. він знаходився в с.Мала Деревичка Любарського району біля містка сільського ставу де стояв і розмовляв разом із ОСОБА_4. та ОСОБА_2. До них під»їхав на автомобілі ОСОБА_1 Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виникла суперечка, яка переросла у бійку, в ході якої ОСОБА_1 декілька разів вдарив ОСОБА_2 кулаком правої руки в обличчя. Він втрутився у бійку і почав розбороняти ОСОБА_2 та ОСОБА_1. При цьому він нікому удари не наносив.

Свідок ОСОБА_5 будучи допитаним суду показав, що він із своєю дружиною проживаює в с.Мала Деревичка Любарського району. Поряд із їхнім будинком знаходиться будинок який належить ОСОБА_2. Він проживає у м.Житомир, але час від часу приїздить у с.Мала Деревичка. 09 вересня 2006 року в нічний час до них додому прибіг ОСОБА_2 у якого все обличчя було закривавлене. ОСОБА_2 пояснив, що його побив ОСОБА_1 Вони надали Карнажицькому необхідну допомогу та доставили його у районну лікарню.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 363 від 17.10.2006 року, у ОСОБА_2 Володимира Петровича є тілесні ушкодження у вигляді забійної рани та крововиливів на обличчі, перелому нижньої щелепи справа та зліва, які відносяться до середнього ступеню тяжкості, так як викликали тривалий розлад здоров»я однак не являються небезпечними для життя. Висновком додаткової судово-медичної експертизи № 393 від 30.10.2006 року стверджується, що потерпілому було нанесено не менше трьох ударів.

Аналізуючи всі зібрані по справі докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що вина підсудного у спричиненні потерпілому умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров»я, знайшла своє підтвердження у судовому засіданні та кваліфікує його дії за ст.122 ч.1 КК України.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1 суд враховує міру та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу підсудного, обставини, що пом'якшують та обтяжують його відповідальність та обирає покарання у межах санкції ст. 122 ч.1 КК України у вигляді обмеження волі.

Суд приймає до уваги те що підсудний раніше не судимий, скоїв злочин середньої тяжкості, виключно позитивно характеризується за місцем проживання, має на вихованні неповнолітню дитину, а тому суд приходить до висновку про можливість звільнення підсудного від відбування покарання з випробуванням.

У задоволенні заявленого потерпілим цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 3000 грн. суд відмовляє у зв»язку із тим що суду не надано жодних доказів які б підтверджували витрати потерпілого на лікування.

Заявлений потерпілим цивільний позов про відшкодування моральної шкоди у розмірі 15000 грн. суд задовольняє частково, і вважає, що потерпілий дійсно з вини підсудного переніс моральні страждання викликані його умисними злочинними діями, переніс душевні переживання та фізичну біль, був вимушений змінити свій звичний спосіб життя, відмовитись від участі у спортивних змаганнях.

Разом із тим, при визначенні розміру шкоди суд враховує матеріальний стан потерпілого, те що він має на утриманні неповнолітню дитину, також враховує матеріальний стан потерпілого, а тому задовольняє позовні вимоги у розмірі 2000 грн., а в решті відмовляє

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним за ст. 122 ч.1 КК України і обрати йому покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням і встановленням йому іспитового строку на 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного судом строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов"язки.

У відповідності зі ст.76 КК України зобов"язати ОСОБА_1 в період відбування покарання з випробуванням повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця роботи та проживання.

Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишити попередній -підписку про невиїзд.

В задоволенні цивільного позову потерпілого щодо відшкодування матеріальної шкоди - відмовити.

Цивільний позов потерпілого щодо відшкодування моральної шкоди задоволити частково та стягнути ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 дві тисячі гривень моральної шкоди.

Речових доказів по справі немає.

На вирок може бути подана апеляція в апеляційний суд Житомирської області через Любарський районний суд протягом п"ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

СУДДЯ

Любарського районного суду            В.Б.Шидловський