Справа №2-а-43/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2009 року м.Кодима, Одеської області
Кодимський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Сопільняка О.М.
при секретарі Гурі С.А.
з участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кодимі, Одеської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кодимської районної державної адміністрації Одеської області про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2003-2005, 2007-2008 роки,
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Кодимського районного суду Одеської області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Кодимської районної державної адміністрації Одеської області (далі УПСЗН) про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2003-2005, 2007-2008 роки в сумі 8264 грн. 90 коп.
В судовому засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності від 22 січня 2009 року строком дії три роки, позов підтримали та пояснили, що позивач має статус громадянина, постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи І категорії, має ІІ групу інвалідності. Відповідно до ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" йому як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС І категорії передбачена щорічна компенсаційна виплата за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати. Однак, відповідач в порушення названого Закону виплачував компенсацію на оздоровлення у менших розмірах від встановлених ст.48 Закону, зокрема, за 2003-2005 роки виплатив по 26 грн. 70 коп., за 2007-2008 роки - по 120 гривен. Однак, відповідно до встановленого розміру мінімальної заробітної плати позивачеві повинні були виплатити суми на оздоровлення у розмірах: за 2003 рік – 998 грн. 30 коп. (185 х 3), 2004 рік – 1158 грн. 30 коп. (237 х 5), 2005 рік – 1423 грн. 30 коп. (290 х 5), 2007 рік – 2180 грн. (460 х 5) і 2008 рік – 2505 грн. (525 х 5). Оскільки відповідач в добровільному порядку відмовляється виплатити всю належну суму на оздоровлення, просять в судовому порядку стягнути з відповідача недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2003-2005, 2007-2008 роки в сумі 8264 грн. 90 коп. Вважають, що позивачем відповідно до положень ст.268 ЦК України, не пропущений строк для звернення до суду про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення.
Представник відповідача ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності №487 від 31 березня 2009 року в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнала та пояснила, що відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ліквідатору наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії інваліду 2 групи передбачено право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Законом передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати, а фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього закону, здійснюється за рахунок державного бюджету. Розміри належних позивачеві сум на оздоровлення визначені Кабінетом Міністрів України. Зокрема, у 2003-2004 р.р. розмір компенсації на оздоровлення був визначений постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26 липня 1996 року „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у 2005-2008 р.р. – постановою №562 від 12 липня 2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". В зв’язку з цим позивач отримав кошти на оздоровлення за 2003-2005 роки у розмірі 26 грн. 70 коп. щорічно, за 2007 -2008 роки - у розмірі 120 грн. щорічно. З цих підстав в задоволенні позову просить відмовити.
Вислухавши пояснення позивача та його представника, а також представника відповідача, дослідивши докази, що є в адміністративній справі, суд вважає, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції у 1986 році, категорії І, має ІІ групу інвалідності, що підтверджується посвідченням серії А №099865, виданим 18 червня 2002 року Одеською обласною державною адміністрацією та довідкою МСЕК №025904 від 11 грудня 2006, причина інвалідності - захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції.
Позовні вимоги позивача стосуються перерахунку та виплати компенсації за шкоду, спричинену здоров’ю. Отже у відповідності зі ст.18 КАС України вказаний спір підсудний Кодимському районному суду, як адміністративному суду.
Відповідно до положень ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлений річний строк. Проте, для окремих випадків законом може бути встановлений інший строк на звернення до суду. Зокрема, відповідно до п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не розповсюджується на вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я. В зв’язку з цим, суд вважає, що до заявлених позивачем вимог строк давності (строк звернення до суду) не застосовується.
Згідно ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
У Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28 лютого 1991 року (далі – Закон №796-XII) викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, оскільки відповідно до частини першої статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Зокрема, ст.48 Закону №796-XII передбачена щорічна допомога на оздоровлення особам, постраждалим внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС, які визнані інвалідами ІІ групи, у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати компенсації.
Судом встановлено, що позивачеві вказана компенсація на оздоровлення була виплачена у таких розмірах: 2003 рік – 26 грн. 70 коп., виплачена 03 червня 2004 року, 2004 рік - 26 грн. 70 коп., виплачена 28 вересня 2004 року, 2005 рік – 26 грн. 70 коп., виплачена 12 квітня 2005 року, 2007 рік – 120 грн., виплачена 17 жовтня 2007 року, 2008 рік – 120 грн., виплачена 15 вересня 2008 року. Вказані суми на оздоровлення були виплачені відповідачем у відповідності з постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та № 562 від 12 липня 2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.
Зазначеними постановами Кабінету Міністрів України (№836 від 26 липня 1996 року та №562 від 12 липня 2005 року) всупереч Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно розміру мінімальної заробітної плати, визначену законом на час здійснення виплати, встановлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі, зокрема, для інвалідів ІІ групи на 2003-2005 роки – 26 грн. 70 коп., на 2007-2008 роки - 120 грн.
З прийняттям вказаних постанов встановлені ними розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишались незмінними, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.
Верховною Радою України дія статті 48 Закону №796-ХП протягом 2002-2005 років не призупинялась.
Оскільки пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвій рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом України №796-XII, є безпідставним.
Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом України №796-ХІІ зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема допомоги на оздоровлення. Навпаки, у частині першій статті 67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Пункт 30 ст.71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію абзаців 2-7 частини 4 статті 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати допомоги на оздоровлення у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Однак, відповідно до ст.71 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону. Вказане положення відповідає вимогам ч.3 ст.22 Конституції України, згідно якої при прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
З цих підстав 09 липня 2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п.30 ст.71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік". Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Також, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Закону України «Про державний бюджет України» на 2008 рік, у тому числі і положення п.20 розділу 11. Пунктом 6 рішення встановлено, що Рішення Конституційного Суду України по цій справі має преюдиціальне значення для судів загальною юрисдикції при розгляді позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнаних неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові №9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України), підлягають оцінці на відповідність як Конституції України так і Закону.
Враховуюче зазначене, суд приходить до висновку, що виплати коштів на оздоровлення, здійснені за період 2003 -2004 років у розмірі 26 грн. 70 коп., та за 2005, 2007-2008 роки у розмірі 120 гривен, передбачених постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та №562 від 12 липня 2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є такими, що порушують норми спеціального закону.
При визначенні належних позивачеві сум на оздоровлення суд виходить з наступного.
Щорічна допомога на оздоровлення за 2003 рік в сумі 26 грн. 70 коп. виплачена позивачу 03 червня 2004 року. Відповідно до Закону України „Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік" розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 205 гривен. Таким чином, розмір допомоги на оздоровлення за 2003 рік повинен складати 1025 гривен (205 х 5). З урахуванням отриманих позивачем коштів, підлягає стягненню 998 гривен 30 копійок.
Щорічна допомога на оздоровлення за 2004 рік в сумі 26 грн. 70 коп. виплачена позивачу 28 вересня 2004 року. Згідно до ст.89 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік" розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 237 грн. Таким чином, розмір допомоги на оздоровлення за 2004 рік повинен складати 1185 грн. (237 х 5). З урахуванням отриманих коштів, підлягає стягненню 1158 грн. 30 коп.
Щорічна допомога на оздоровлення за 2005 рік в сумі 26 грн. 70 коп. виплачена позивачу 12 квітня 2005 року. Згідно до ст. 83 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 290 грн. Таким чином, розмір допомоги на оздоровлення за 2005 рік повинен складати 1450 гривен (290 х 5). З урахуванням отриманих коштів, підлягає стягненню 1423 грн.30 коп.
Щорічна допомога на оздоровлення за 2007 рік в сумі 120 грн. виплачена позивачу 17 жовтня 2007 року. Згідно до ст. 76 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік" розмір мінімальної заробітної плати на час виплати складав 460 гривен. Таким чином, розмір допомоги на оздоровлення за 2007 рік повинен складати 2300 грн. (460 х 5). З урахуванням отриманих коштів, підлягає стягненню 2180 грн.
Щорічна допомога на оздоровлення за 2008 рік в сумі 120 гривен виплачена позивачу 15 вересня 2008 року. Згідно до ст.59 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 01 квітня 2008 року складав 525 гривен. Таким чином, розмір допомоги на оздоровлення за 2008 рік повинен складати 2625 грн. (525 х 5). З урахуванням отриманих коштів, підлягає стягненню 2505 грн.
Отже, загальна сума на оздоровлення за 2003-2005 та 2007-2008 р.р., яка підлягає стягнення з відповідача на користь позивача складає 8264 грн. 90 коп.
На підставі викладеного, ст.3, 19, 92 Конституції України, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 88, 159, 116, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кодимської районної державної адміністрації Одеської області про визнання відмови неправомірною та стягнення невиплачених сум на оздоровлення за 2003-2005, 2007-2008 р.р. задовольнити.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Кодимської районної державної адміністрації Одеської області на користь ОСОБА_1 суму допомоги на оздоровлення за 2003 рік у розмірі 998 грн. 30 коп., за 2004 рік – 1158 грн. 30 коп., за 2005 рік – 1423 грн. 30 коп., за 2007 рік – 2180 грн. і за 2008 – 2505 грн., а всього 8264 грн. 90 коп. – компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю та допомоги на оздоровлення громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 29 квітня 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 05 травня 2009 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Кодимський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Сопільняк О.М.