Справа №2-а-18/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2009 року м.Кодима, Одеської області
Кодимський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Сопільняка О.М.
при секретарі Гурі С.А.
з участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кодимі, Одеської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кодимському районі Одеської області про визнання неправомірною відмови у перерахунку пенсії та зобов'язання здійснити
перерахунок пенсії,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 13 січня 2009 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кодимському районі Одеської області про визнання неправомірною відмови в перерахунку пенсії у відповідності до статей 49, 50, 54 та 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язання відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплатити пенсію з 29 вересня 2008 року з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
В ході розгляду адміністративної справи позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги доповнив, зокрема просив зобов’язати відповідача перерахувати державну пенсію починаючи з 01 листопада 2006 року. Крім цього просив зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю з розрахунку 75% мінімальної пенсії за віком.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4, яка діє на підставі виданої позивачем довіреності від 22 січня 2009 року строком дії три роки, позов підтримали та пояснили, що відмова відповідача перерахувати та виплатити державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до статті 50 та частини 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як особі, що потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесена до першої категорії та інваліда ІІ групи, є неправомірною, оскільки нормативні акти, на підставі яких відповідачем нараховані та виплачуються державна пенсія по інвалідності та додаткова пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, суттєво звужують права позивача, а тому не можуть застосовуватись.
Представник відповідача ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності та відповідач у своїх письмових запереченнях проти позовних вимог позивача заперечували, посилаючись на відсутність правових підстав для перерахунку та виплати позивачеві державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії з заявлених ним підстав. Обґрунтовуючи свої заперечення вказали, що до 31 грудня 2007 року пенсія позивачеві виплачувалась у відповідності з положеннями статті 50 та частини 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, що існувала на той час, зокрема у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком для державної пенсії та 75 % мінімальної пенсії за віком для додаткової пенсії. При цьому, для розрахунку бралась мінімальна пенсія за віком у розмірі 19 грн. 91 коп., встановлена п.2 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальний виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету». З 01 січня 2008 року в зв’язку з прийняттям Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», яким були внесені зміни у статті 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсія позивачеві виплачувалась виходячи з встановленого мінімального розміру для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, – 200 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність для державної пенсії по інвалідності та 20 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність для додаткової пенсії за шкоду, спричинену здоров»ю. З 22 травня 2008 року в зв’язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року зазначені виплати позивачеві проводяться у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Крім цього, вважають неповажною причину пропуску позивачем встановленого річного строку звернення до суду, тому просять з цих підстав відмовити позивачеві у задоволенні його вимог.
Вислухавши у судовому засіданні позивача та його представника, а також представника відповідача, дослідивши та оцінивши надані ними докази та заперечення, суд встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 віднесений до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у 1986 році, що підтверджується посвідченням серії А №032997, виданим 28 грудня 1994 року Одеським обласним виконавчим комітетом, та визнаний інвалідом другої групи, що підтверджується довідкою МСЕК №060993 від 18 серпня 1999 року, причина інвалідності - захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції.
Позовні вимоги позивача стосуються перерахунку та виплати призначеної йому державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, спричинену здоров’ю. Отже у відповідності з вимогами пункту 3 частини 1 статті 18 КАС України вказаний спір підсудний Кодимському районному суду, як адміністративному суду.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них причин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-ІV, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Нормами статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до першої категорії.
Зокрема, відповідно до частини 4 статті 54 вказаного закону (у редакції до 31 грудня 2007 року), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 у всіх випадках пенсія для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчою восьми мінімальних пенсій за віком. А відповідно до ст.50 цього Закону мінімальний розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю – 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. При цьому, виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Судом встановлено, що до 31 грудня 2007 року державна пенсія позивачеві виплачувалась у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком, а пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. При цьому, для розрахунку бралась мінімальна пенсія за віком у розмірі 19 грн. 91 коп., встановлена п.2 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальний виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету».
Разом з тим, такий порядок визначення та нарахування належних позивачеві виплат є безпідставним і не ґрунтується на вимогам закону.
Так, частина 3 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (із змінами, внесеними згідно із Законом №3108-4 від 17 листопада 2005 року) визначає, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - загальний закон), у якому призначення пенсій по інвалідності визначено розділом 4 (статті 30-35 Закону).
Частиною 1 статті 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності. Частина друга вищенаведеної статті визначає, що за наявності у непрацюючих інвалідів 2 і 3 груп - у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу - за їх вибором пенсія по інвалідності призначається у розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.
Зазначене підтверджує, що після внесення змін у частину третю статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (17 листопада 2005 року), обчислення і призначення пенсії по інвалідності здійснюється за правилами загального закону, внаслідок чого розмір пенсії по інвалідності поставлений в залежність від розміру пенсії за віком, обчисленої за нормами загального закону.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом про державний бюджет на відповідний рік.
З цих підстав суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що зазначена стаття частиною 3 доповнена Законом України № 2505 від 25 березня 2005 року (набрав чинності з 31 березня 2005 року), тоді як частина 3 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінена Законом України від 17 листопада 2005 року № 3108-15 (набрав чинності з 13 грудня 2005 року). Не врахування відповідачем зазначених змін стало однією з причин помилкового висновку щодо неможливості застосування стосовно позивача норм статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в частині визначення мінімального розміру пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму.
Безпідставним є і посилання відповідача на частину 5 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою визначено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, внаслідок чого відповідач при нарахуванні та виплаті позивачеві пенсій до 31 грудня 2007 року керувався розміром 19 грн. 91 коп., що визначені постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету" від 3 січня 2002 року № 1 (зі змінами внесеними постановою № 895 від 13 липня 2004 року), оскільки ототожнювати терміни «порядок» і «розмір» в силу їх різного правового навантаження неможливо.
Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає, що застосуванню підлягають положення, визначені саме відповідними законами, які мають вищу юридичну силу, а не підзаконними актами, якими є постанови КМУ, оскільки відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту.
Враховуючи, що порядок обчислення мінімальної пенсії за віком встановлений лише нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд вважає за необхідне також застосувати аналогію закону, закріплену статтею 9 частиною 7 КАС України, відповідно до якої у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.
Отже, при визначені розміру належних позивачеві виплат слід застосовувати розміри, встановлені статті 50 (для додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю) та частиною 4 статті 54 (для державної пенсії) Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", при цьому для розрахунку слід брати саме мінімальну пенсію за віком, визначену у відповідності з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом про державний бюджет на відповідний рік.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, надає Закон України «Про прожитковий мінімум» №966 від 15 липня 1999 року та закон України «про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» №207-ІІІ від 05 жовтня 2000 року, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі, мінімального розміру за віком, який відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюються у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Частиною 3 статті 4 вказаного закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних та демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в Законі про державний бюджет на відповідний рік.
Статтею 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» №3235-ІV від 20 грудня 2005 року затверджено на 2006 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у розмірі: з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень.
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» №489 від 19 грудня 2006 року затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, який з 1 січня склав 380 грн., з 1 квітня – 387 грн., з 1 жовтня - 395 грн.
Зазначена стаття була змінена законом України №749-5 від 15 березня 2007 року і була викладена в новій редакції з 28 березня 207 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, був визначений з 1 січня у розмірі 380 грн., з 1 квітня – 406 грн. і з 1 жовтня - 411 грн. При цьому, зазначена стаття була доповнена абзацом, яким було передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"з 1 квітня та 1 жовтня 2007 року застосовувався прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 %, що складало відповідно 410 грн. 06 коп. та 415 грн. 11 коп.
Таким чином, суд приходить до висновку про невідповідність визначених та виплачених позивачеві розмірів державної пенсії та додаткової пенсії до 31 грудня 2007 року зазначеним вимогам закону, оскільки для позивача, як інваліда 2 групи, віднесеного до категорії 1 осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської категорії нижчий розмір належних виплат повинен розраховуватись виходячи із наведених розмірів.
Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлено строк у один рік, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що позивач щомісячно отримував державну пенсію та пенсію за шкоду, завдану здоров»ю, тобто з розміру виплачених сум він повинен був дізнатися, що, на його думку, його право на отримання цих сум в більшому розмірі, порушено. В цьому випадку, пенсія носить щомісячний характер, тому про порушення своїх прав позивач повинен був дізнатися відразу після її отримання, однак позивач звернувся до суду лише у січні місяці 2009 року, відтак річний строк, передбачений частиною 1 статті 99 КАС України він пропустив.
В судовому засіданні позивачем та його представником не надано доказів, які б свідчили про поважність причини пропуску ним зазначеного строку.
Разом з цим, закони та інші нормативно-правові акти є загальнодоступними для ознайомлення всіма громадянами і можливість обізнаності людини про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання такої людини.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення зазначених пенсій за період 2006-2007 р.р. і поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду не вбачає.
Згідно ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, а відповідач в даному випадку на цьому наполягає, тому пропуск такого строку позивачем без поважних причин є підставою для відмови в задоволенні частини позовних вимог за 2006-2007 роки.
Стосовно виплати зазначених сум за 2008 рік суд встановив наступне.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VІ (надалі - Закон №107) були внесені зміни, в тому числі й до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (пункт 28 розділу II).
Зокрема, частиною 3 статті 54 та статтею 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції Закону № 107) з 01 січня 2008 року мінімальний розмір державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1 та інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою встановлено у процентному співвідношенні до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, зокрема для державної пенсії - на рівні 200 відсотків, для пенсії за шкоду, завдану здоров’ю - 20 відсотків.
Таким чином, зазначеними нормативними актами з 01 січня 2008 року були встановлені нижчі розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, а також розміри щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.
З цих підстав Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 були визнані неконституційними, серед іншого, і положення пункту 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими з 1 січня 2008 року були внесені зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема, і до статей 50, 54.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
У пункті 6 рішення КСУ, зазначено, що рішення у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
Положення, визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення зазначеного рішення, тобто з 22 травня 2008 року (пункт 5 рішення КСУ).
Таким чином, з огляду на зазначені обставини, враховуючи те, що зміни у розмірі та порядку нарахування позивачеві належних йому пенсій були здійсненні на підставі Закону «Про Державний бюджет України на 2008 року», який має вищу юридичну силу серед нормативних актів, що регулюють вказані правовідносини, суд не знаходить підстав для задоволення позову позивача і за період з 01 січня по 22 травня 2008 року.
Разом з цим, після ухвалення Конституційним Судом України зазначеного рішення (№ 10-рп/2008) з 22 травня 2008 року стаття 50 та частина 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" діють в редакції, яка існувала до 31 грудня 2008 року, згідно якої мінімальний розмір державної пенсії позивачеві визначено на рівні 8 мінімальних пенсій за віком, а додаткової пенсії за шкоду, завданої здоров»ю – 75 % мінімальної пенсії за віком. Як було зазначено вище мінімальна пенсія за віком визначається на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік визначено у таких розмірах: з 1 січня – 470 грн., з 1 квітня - 647 грн., з 1 липня -482 грн. і з 1 жовтня – 498 грн.
Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» №835-VI від 26 грудня 2008 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2009 рік затверджено у розмірі прожиткового мінімуму за грудень місяць 2008 року.
Таким чином, починаючи з 22 травня 2008 року розмір державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров»ю позивачеві, як особі, віднесеної до категорії 1, інваліду ІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, має визначатись виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у розмірах, визначених на відповідні період Законами України «Про Державний бюджет України».
Однак, як встановлено судом, відповідачем зазначені розміри пенсії з 22 травня 2008 року визначені і виплачуються у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Зокрема, згідно п.4, 6 вказаної постанови державна пенсія особам віднесеним до категорії 1, інвалідам ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, виплачується у розмірі не менше 965 грн., а додаткова пенсія за шкоду, завдану здоров»ю, визначено на рівні 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Однак, з наведених вище підстав пріоритетності законів, як нормативних актів вищої юридичної сили, над підзаконними актами, якими є постанови КМУ, суд приходить до висновку про безпідставність таких дій відповідача, оскільки всупереч нині діючим умовам визначення розміру належних позивачеві пенсій, встановлених ст.50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідач ігноруючи вимоги зазначеного Закону, керується положеннями підзаконного акту - постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка суттєву звужую права позивача, встановлені, зокрема, Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", фактично, дублює попередні положення, визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.
Таким чином, позиція відповідача ґрунтується виключно на постановах Кабінету Міністрів України, огляд яких не підтверджує доводи відповідача стосовно того, що будь-яким із них визначений мінімальний розмір пенсії за віком для встановлення нижчого рівня пенсії, у тому числі інвалідам, внаслідок захворювання від аварії на ЧАЕС.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім цього, суд зазначає, що за нормами частини 3 статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, у тому числі віднесеним до першої категорії. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, без встановлення додаткових умов для такого перерахунку, тобто заяви особи, яка постраждала внаслідок катастрофи. Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку із невиконанням суб'єктом владних повноважень норм Закону, які не пов'язують право на перерахунок пенсії із заявою особи.
Таким чином, оскільки пенсія позивачу має визначатись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, зокрема відповідач зобов’язаний перерахувати та виплатити позивачеві державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, завдану здоров»ю починаючи з 22 травня 2008 року, виходячи з мінімального розміру державної пенсії на рівні не менше восьми мінімальних пенсій за віком, та 75 % мінімальної пенсії за віком для додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров»ю у відповідності з положеннями статті 50 та частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». При цьому, мінімальна пенсія за віком має визначатись на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виходячи з розмірів, встановлених Верховною Радою України на відповідні періоди законами про державний бюджет.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кодимському районі Одеської області про визнання неправомірною відмови в перерахунку державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у відповідності до статей 49, 50, 54 та 67 частиною 3 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01 листопада 2006 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Кодимському районі Одеської області щодо здійснення перерахунку ОСОБА_1 державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з 22 травня 2008 року у відповідності до статті 49, статті 50, частини 4 статті 54 та статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема виходячи з встановленого мінімального розміру на рівні восьми мінімальних пенсій за віком для державної пенсії по інвалідності та 75% мінімальної пенсії за віком для додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Кодимському районі Одеської області з 22 травня 2008 року по теперішній час перерахувати та виплатити ОСОБА_1 державну пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, відповідно до частини 4 статті 54, статті 50, статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням фактично виплачених коштів.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 31 березня 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 03 квітня 2009 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Кодимський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Сопільняк О.М.