Справа №2-А-10/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     06 березня 2009 року                                               м. Кодима, Одеської області

Кодимський районний адміністративний суд Одеської області в складі:

головуючого                                  судді Сопільняка О.М.

при секретарі                                         Гурі С.А.

за участю позивача                                ОСОБА_1              

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кодимі, Одеської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу ДАІ ГУ МВС України в Одеській області  про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

        Позивач ОСОБА_1 22 грудня 2008 року звернувся до суду з адміністративним позовом до відділу ДАІ ГУ МВС України в Одеській області  (заміненого в ході розгляду справи) про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 15 грудня 2008 року.

        В судовому засіданні  свій позов підтримав та пояснив, що 20 листопада 2008 року рухаючись власним автомобілем по автошляху Одеса-Київ в районі населеного пункту Жашків проколов задню праву шину автомобіля, в зв’язку з цим, не маючи можливості рухатись далі, змушений був зупинитись ближче до правого краю для заміни колеса. У відповідності з вимогами правил дорожнього руху виставив аварійний знак, після чого замінив колесо. В цей час до нього під’їхали працівники ДАІ, які склали відносно нього протокол за ч.1 ст.122 КУпАП за зупинку транспортного засобу в зоні дії дорожнього знаку, який забороняє зупинку. На підставі вказаного протоколу 15 грудня 2008 року начальником ВДАІ Кодимського району винесено постанову, якою на нього накладено стягнення у вигляду штрафу у розмірі 255 грн. Вважає вказану постанову незаконною, оскільки правила дорожнього руху України допускають можливість здійснення вимушеної зупинки в місці, де це заборонено,  тому просить її скасувати.

        Представник відповідача – відділу ДАІ ГУ МВС України в Одеській області  в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений судовою повісткою про дату, час і місце розгляду адміністративної справи, в поданому заперечені позов не визнав, вважаючи його безпідставним, просив розглянути справу без участі представника відповідача, тому суд відповідно до ч.4 ст.128 та ч.6 ст.71 КАС України вважає можливим справу вирішити без участі представника відповідача на підставі наявних у ній доказів.            

       Свідок  ОСОБА_2 пояснив, що 20 листопада 2008 року разом з ОСОБА_1 в якості пасажира на автомобілі останнього направлявся в м.Київ. По дорозі у автомобіля було пробито заднє праве колесо, тому водій був змушений зупинитись для його заміни. Після зупинки ОСОБА_1 включив на автомобілі аварійну світлову сигналізацію та виставив аварійний знак. Коли ОСОБА_1 замінив колесо і став збирати речі до них під’їхали працівники ДАІ, які склали відносно водія протокол за зупинку в забороненому місці.

       Суд, вислухавши позивача, свідка, дослідивши надані сторонами докази та матеріали адміністративної справи встановив наступне.

У відповідності з п.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод людини, ратифікованої Україною 11.09.1997р., яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов’язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

       Судом встановлено, що 20 листопада 2008 року інспектором дорожньо-патрульної служби ОСОБА_3 відносно позивача було складено адміністративний протокол серії АВ без номера за ч.1 ст.122 КУпАП про те, що позивач в порушення вимог п.3.34 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року,  20 листопада 2008 року о 15 год. 40 хв. на 145 км. автошляху Одеса-Київ керуючи автомобілем «Ісудзу», номерний знак НОМЕР_1,  зупинився в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена».

       На підставі вказаного протоколу постановою начальника відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території Кодимського району від 15 грудня 2008 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.  

       Разом з тим, складений протокол про адміністративне правопорушення не відповідає всім вимогам, які містяться у ст.256 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №272/5463 від 26 березня 2001 року.

       Зокрема, в порушення вказаних вимог у протоколі не зазначено місця його складення, посади, повного найменування органу внутрішніх справ, спеціального звання, прізвища, ім’я та по батькові особи, яка склала протокол, в зв’язку з чим неможливо визначити наявність у вказаної особи повноважень на складення протоколу (ст.254, 255 КУпАП), не вказаного повного місця народження ОСОБА_1, чим порушеного вимоги ст.256 КУпАП та п.2.2, 2.6 Інструкції. Крім цього,  в графі про  порушення Правил України вказано про порушення ОСОБА_1 вимог п.3.34 Правил, хоча у розділі 3 Правил такий пункт взагалі відсутній, а сам розділ 3 Правил регулює рух транспортних засобів із спеціальними сигналами.  

        Відповідно до п.3 ч.1 ст.288 КУпАП постанова інспектора ДАІ про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена у районний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з врахуванням особливостей, встановлених КУпАП.

        Відповідальність за ч.1 ст.122 КУпАП настає у випадку порушення водіями правил зупинки.    

         Відповідно до п.8.1 Правил дорожнього руху  регулювання дорожнього руху здійснюється зав допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання світлофорів, а також регулювальника.

         Дорожній знак 3.34 «Зупинка заборонена» забороняє зупинку всіх транспортних засобів в зоні його дії. Разом з тим, згідно п.15.14 ПДР у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити – діяти згідно з вимогам пунктів 9.9-9.11 Правил, згідно яких у разі вимушеної зупинки повинна бути ввімкнута аварійна світлова сигналізація (п.9.9 «а») та виставлено знак аварійної зупинки (п.9.10). Відповідно до п.1.10 Правил вимушеною зупинкою є припинення руху транспортного засобу через його технічний стан або небезпеку, що створюється вантажем, який перевозиться, станом водія (пасажира), або перешкодою на дорозі.

         При складенні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 повідомив працівнику ДАІ про причину вимушеної зупинки і власноруч зазначив про це  у протоколі. Послідовність свідчень ОСОБА_1 приводить суд до висновку про їх правдивість.

         Відповідно до ст.18 КУпАП не є адміністративним  правопорушенням  дія,  яка  хоч  і передбачена  цим  Кодексом  або  іншими  законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані  крайньої  необхідності,  тобто  для усунення небезпеки, яка загрожує  державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян,  установленому  порядку  управління,  якщо  ця небезпека  за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами  і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

        Отже, суд приходить до висновку, що внаслідок проколу шини на автомобілі ОСОБА_1 був позбавлений можливості безпечно рухатись далі та належним чином контролювати траєкторію та рух транспортного засобу, а виникла поломка не могла бути усунута іншим шляхом, окрім як заміни пошкодженого колеса, а спричинена шкода у вигляді порушення правил дорожнього руху  є меншою, ніж відвернена, яка могла виникнути у разі продовження руху пошкодженого автомобіля і могла призвести до втрати контролю над ним. Тобто ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, що відповідно до ст.17 та п.4 ст.247 КУпАП виключає адміністративну відповідальність.    

          Помилковим суд визнає твердження представника відповідача у запереченні щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки постанову про притягнення до адміністративної відповідальності було винесено 15 грудня 2008 року, а позов надійшов до суду  22 грудня 2008 року (вх.4193), тобто в межах строку, встановленого ст.289 КУпАП.

         З цих підстав, суд приходить до висновку про безпідставність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу та необхідність, у зв’язку з цим, скасування оспорюваної постанови.

        На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.6, 11, 71, 158-163 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

  Позов  ОСОБА_1 задовольнити.  

       Постанову начальника відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території Кодимського району ГУ МВС України в Одеській області від 15 грудня 2008 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. визнати незаконною та скасувати.  

      Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до апеляційного адміністративного суду Одеської області через Кодимський районний суд  протягом десяти днів з  дня її проголошення, а апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                Сопільняк О.М.