Справа №2-214/09  

 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            23 березня 2009 року                                            м.Кодима, Одеської області

            Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого -  судді                                      Сопільняка О.М.

при секретарі                                                Гурі С.А.

за участю позивача                                       ОСОБА_1

відповідача                                                    ОСОБА_2

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в місті Кодимі, Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В :

          Позивач ОСОБА_1 25 лютого 2009 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.  

          В попередньому судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав та пояснив, що шлюб з відповідачем уклав 07 серпня 1999 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Кодимського районного управління юстиції   Одеської області. Від шлюбу мають неповнолітніх дітей – синів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2.   Відносини з відповідачем погіршились два роки назад, в даний час фактично припинились через відсутність між ними взаєморозуміння, взаємоповаги. Можливості зберегти сім»ю немає, тому просить шлюб розірвати, а дітей залишити проживати з відповідачем.

        Відповідач ОСОБА_2 в попередньому судовому засіданні позов визнала повністю, з розірванням шлюбу погодилась та підтвердила неможливість примирення з позивачем в зв’язку з припиненням між ними будь-яких відносин. Просить дітей залишити з нею.

      Суд, вислухавши сторони, дослідивши надані ними докази та матеріали цивільної справи, враховуючи визнання позову відповідачем відповідно до ч.4 ст.130 та ч.4 ст.174 ЦПК України вважає можливим  під час попереднього розгляду справи позов задовольнити повністю з таких підстав.              

                  Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, укладеному та зареєстрованому 07 серпня 1999 року у  відділі реєстрації актів цивільного стану Кодимського районного управління юстиції Одеської області,  актовий запис №07, що, крім пояснень сторін, підтверджується свідоцтвом про одруження серії І-ЖД №103807, виданим 07 серпня 1999 року вказаним відділом РАЦС.

                   Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей - синів ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

                  Згідно ст.24 СК України шлюб має ґрунтуватись на вільній згоді жінки та чоловіка. При цьому, відповідно до ч.3 та 4 ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини, примушування подружжя до припинення шлюбних стосунків чи їх збереження є неприпустимим і є порушенням права на свободу та особисту недоторканість.

                  Судом на підставі пояснень сторін  встановлено, що відносини між ними не склалися, останній час через погіршення взагалі припинились, сторони не мають бажання зберегти сім»ю та перебувати у шлюбі через відсутність взаєморозуміння та взаємоповаги, втрату почуттів.  

                Таким чином, суд приходить до висновку, що з огляду на вказані обставини подальше застосування будь-яких заходів щодо примирення подружжя, як це передбачає ст.111 СК України, є недоцільним та неефективним і суперечить інтересам позивачки та моральним засадам суспільства.

                Відповідно до ч.1 ст.110 СК України суд може розірвати шлюб за позовом одного із подружжя.                    

            Встановивши об’єктивні підстави для розірвання шлюбу, передбачені ст.112 СК України, а саме те, що примирення між сторонами неможливе через втрату ними почуття взаємної любові, неповагу та образи з боку відповідача,   фактичне припинення спільних зобов’язань щодо піклування про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, утвердження в сім»ї взаємоповаги, втрату почуття відповідальності подружжя один перед одним, як того вимагає ст.55 СК України, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить їх спільним інтересам, інтересам їх неповнолітніх дітей, що має важливе значення, бажання зберегти сім»ю у сторін відсутнє, що є підставою для розірвання між ними шлюбу, оскільки перешкод, передбачених ч.2 ст.110 СК України,  для цього не встановлено.                                                        

              Стосовно визначення місця проживання неповнолітніх дітей суд приходить до такого висновку. Сторони погодили що діти будуть проживати з відповідачем. Такий спосіб вирішення спору не суперечить закону, не порушує законних інтересів сторін та дітей, оскільки згідно п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», №11 від 21 грудня 2007 року, при вирішенні питання  про те, з ким із батьків, які проживають окремо, будуть проживати неповнолітні діти, суд, виходячи з положень про рівність прав та обов’язків батьків щодо дітей, повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх дітей, при цьому, суд враховує хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї,  її вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості  батьків, можливість створення належних умов для виховання дітей.

       На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.104 ч.2, 105 ч.3, 110, 111, 112 СК України, ст.ст.130 ч.4, 174 ч.4, 213, 215,218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

       Позов  ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

       Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 (до шлюбу ОСОБА_8) ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, укладений та зареєстрований 07 серпня 1999 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Кодимського районного управління юстиції Одеської області,  актовий запис №07, –   р о з і р в а т и.      

               Неповнолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 залишити проживати з матір’ю - ОСОБА_2.                                                    

               При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 державне мито на користь держави в сумі по 17 грн. з кожного.

       Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до апеляційного суду Одеської області через Кодимський районний суд  протягом десяти днів з  дня його проголошення, а апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.    

Суддя                                                                        Сопільняк О.М.