Справа №2-261/09

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     08 квітня 2009 року                                            м. Кодима, Одеської області

      Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого                                  судді Сопільняка О.М.

при секретарі                                         Гурі С.А.

за участю  позивача                               ОСОБА_1

представника відповідача                     ОСОБА_2

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в місті Кодимі, Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт» про визнання договору дійсним та визнання права власності на транспортні засоби,  

В С Т А Н О В И В  :

          Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт» (далі ТОВ) про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на вантажні автомобілі САЗ-3507, 1985 року випуску та ЗіЛ-4502, 1989 року випуску.

          У попередньому судовому засіданні позивач свій позов підтримав та пояснив, що у грудні місяці 2008 року придбав у відповідача вказані автомобілі.  На підтвердження вказаної угоди у простій письмовій формі уклали договір  купівлі-продажу, відповідно до якого відповідач передав йому автомобілі та необхідні документи. Після виконання своїх зобов’язань домовились нотаріально посвідчити договір. Однак, до цього часу, відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору, внаслідок чого він не може оформити автомобілі на своє ім’я. Просить позов задовольнити.

            Представник відповідача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності, у попередньому судовому засіданні позов визнав та підтвердив факт продажу ТОВ позивачеві автомобілів САЗ-3507, 1985 року випуску та ЗіЛ-4502, 1989 року випуску. Вказані автомобілі були оплачені позивачем, після чого передані йому. Виконати свій обов’язок щодо нотаріального посвідчення договору не мають змоги через виробничу зайнятість. Проти позову не заперечує і просить його задовольнити.

                Вислухавши позивача та представника відповідача,  суд відповідно до ч.4 ст.130 та ч.4 ст.174 ЦПК України з огляду на визнання позову відповідачем, що не суперечить вимогам закону та не порушує прав сторін і третіх осіб, вважає необхідним позов задовольнити при попередньому розгляді справи з наступних підстав.  

            Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

             За загальним правилом (ч.1 ст.11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

            Судом встановлено, що 11 грудня 2008 року позивач придбав у ТОВ «Стандарт» вантажні автомобілі САЗ-3507, 1985 року випуску та ЗіЛ-4502, 1989 року випуску. На підтвердження вказаного правочину сторони у простій письмовій формі уклали договір купівлі-продажу, після чого позивач сплатив відповідачеві вартість автомобілів, а відповідач передав йому автомобілі та документи на них.  

           Отже, відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України між сторонами внаслідок укладення угоди купівлі-продажу виникли відповідні цивільні права та обов’язки.

          Стаття 655 ЦК України встановлює, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає у власність іншої сторони (покупцеві) майно, а покупець приймає його і сплачує певну грошову суму, обумовлену сторонами.

        Згідно ст.638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами у потрібній формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є  умови, які визнані такими за законом або необхідні для договорів  даного виду (умови про предмет договору, інш.), а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

         У п.5.2 договору від 11 грудня 2008 року зазначено, що після досягнення згоди з усіх істотних умов правочину, отриманні всіх необхідних документів сторони зобов’язались нотаріально посвідчити укладений договір. Отже, відповідно до ч.1 ст.209 ЦК України вказаний договір підлягав обов’язковому нотаріальному посвідченню. Невиконання домовленості про нотаріальне посвідчення договору відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України може бути підставою для  його визнання нікчемним.

           Проте, відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна і сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. Наступного нотаріального посвідчення договору не вимагається.  

         Судом встановлено, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов правочину, зокрема погодили вартість автомобілів, яку позивач сплатив відповідачеві, останній прийняв вказану плату та передав позивачеві автомобілі та документи на них, які той прийняв. Отже, суд вважає, що здійснений між сторонами правочин відповідав їх справжній волі, ними були виконані всі його істотні умови, а його нотаріальному посвідченню перешкоджає обставина, яка не залежить від волі позивача, зокрема ухилення відповідача від виконання взятих на себе зобов’язань щодо нотаріального посвідчення договору.

         Відповідно до ст.658 ЦК України право продажу майна належить його власнику. Право відповідача на продаж зазначених автомобілів підтверджується наступним. Судом встановлено, що згідно  технічного паспорту НОМЕР_6, виданого 12 жовтня 1989 року Котовським МРЕВ ДАІ в Одеській області спірні автомобілі належали Ананіївському районному сільському комунальному господарству Одеської області. Правонаступником останнього є ТОВ «Стандарт» (довідка Одеського обласного об’єднання «Облсількомунгосп» №51 від 25 червня 2004 року та довідка Кодимської районної державної адміністрації). Отже суд приходить до висновку, що відповідач, як власник автомобілів, вправі був розпоряджатись ними, зокрема укласти спірний договір купівлі-продажу щодо їх відчуження.

        Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені закони, зокрема із правочинів. При цьому, відповідно до ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна.  

         Отже, викладене свідчить, що позивач придбав автомобілі на законних підставах і у встановленому законом порядку, тому суд вважає необхідним задовольнити його позов.

          На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.11,202, 203, 209, 220, 328, 390, 638 ЦК України, ст.ст.130, 174, 213-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В  :

         Позов ОСОБА_1 задовольнити.

         Визнати дійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки „САЗ-3507”, 1985 року випуску, двигун НОМЕР_1, шасі НОМЕР_2 державний номерний знак 27-92 ОДН та автомобіля марки „ЗіЛ-4502”, 1989 року випуску, двигун НОМЕР_3, шасі НОМЕР_4, державний номерний знак 94-62 ОДП,  укладений 11 грудня 2008 року між ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт» .      

         Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на  вантажні автомобілі марки:  

-   „САЗ-3507”, 1985 року випуску, двигун НОМЕР_1, шасі НОМЕР_2 державний номерний знак 27-92 ОДН, який згідно технічного паспорту НОМЕР_5 виданого 14 листопада 1985 року Котовським МРЕВ ДАІ в Одеській області належав Ананіївському районному сільському комунальному господарству Одеської області;

-   „ЗіЛ-4502”, 1989 року випуску, двигун НОМЕР_3, шасі НОМЕР_4, державний номерний знак 94-62 ОДП, який згідно технічного паспорту НОМЕР_6, виданого 12 жовтня 1989 року Котовським МРЕВ ДАІ в Одеській області належав Ананіївському районному сільському комунальному господарству Одеської області.

        Заява  про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до апеляційного суду Одеської області через Кодимський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а апеляційна скарга на рішення суду у такому ж порядку подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                         Сопільняк О.М.