Справа №2-188/09

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    23 березня 2009 року                                           м. Кодима, Одеської області

   Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого                                  судді Сопільняка О.М.

при секретарі                                         Гурі С.А.

за участю позивача                                ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кодимі, Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на частину зерноскладу,

В С Т А Н О В И В :

         Позивач ОСОБА_1 10 лютого 2009 року звернулась до Кодимського районного суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу  в частині, що стосується її інтересів, та визнання за нею права власності на частину приміщення зерноскладу.

         В судовому засіданні позивач свій позов підтримала та пояснила, що 24 жовтня 2008 року між нею, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з одного боку та відповідачем, як ліквідатором СТОВ «Обрій» Кодимського району, з іншого боку, був укладений письмовий договір купівлі-продажу приміщення зерноскладу №1, розташованого в с.Загнітків, Кодимського району. За умовами договору вона придбала частину  зерноскладу розміром 219.53 кв.метрів без її визначення в натурі. Після укладення договору вона передала продавцеві визначену ним вартість частки нерухомості, зокрема 5000 грн., які продавець прийняв, після чого передав  приміщення зерноскладу та документацію на нього, про що було складено акт приймання-передачі. Вказаний договір домовились нотаріально посвідчити. Однак, відповідач виїхав в м.Одеса, де постійно проживає, в м.Кодима для нотаріального оформлення договору не з’являється, через це позивач не має змоги нотаріально оформити укладений договір та зареєструвати його в бюро технічної інвентаризації. Враховуючи, що сторони виконали всі істотні умови, які є обов’язковими для даного виду правочинів, а подальшому нотаріальному посвідченню договору перешкоджає обставина, яка не залежить від волі позивача, а саме ухилення відповідача, просила позов задовольнити, оскільки інші покупці вже оформили право власності на свою частку зерноскладу.

        Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, не повідомивши про причини своєї неявки, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. До суду представником відповідача ОСОБА_10 надано заяву про визнання позову у повному обсязі та розгляд справи без участі відповідача. Вказану заяву суд вважає необхідним задовольнити і розглянути справу без участі відповідача та його представника

        Вислухавши пояснення позивача, дослідивши надані нею докази та матеріали цивільної справи, враховуючи визнання позову відповідачем, що не суперечить  закону та не порушує прав і інтересів сторін та третіх осіб, суд вважає можливим позов задовольнити у повному обсязі з таких підстав.      

         Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставою їх виникнення, поряд з іншим,  є договори та інші правочини.

         Згідно ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

         Відповідно до ст.328 ЦК України право власності в Україні набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

       Судом встановлено, що 24 жовтня 2008 року між позивачем, а також ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з одного боку та відповідачем, як ліквідатором СТОВ «Обрій» Кодимського району, з іншого боку, був укладений письмовий договорів купівлі-продажу приміщення зерноскладу №1, розташованого в с.Загнітків, Кодимського району. За умовами договору позивач придбала частину  зерноскладу розміром 219.53 кв.метрів без визначення частки в натурі.

        На виконання вказаного правочину позивач передала відповідачеві обумовлену вартість придбаної частки зерноскладу, яка склала 5000 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером, вказані кошти продавець прийняв, після чого передав приміщення зерноскладу та документацію на нього, про що було складено відповідний акт приймання-передачі.                        

         Відповідно до п.2.3 договору кожен з покупців отримав незалежне від інших покупців право оформити придбану частку у свою власність.

        Стаття 655 ЦК України встановлює, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає у власність іншої сторони (покупцеві) майно, а покупець приймає його і сплачує певну грошову суму, обумовлену сторонами.

        Судом встановлено, що відповідач на момент продажу приміщень діяв відповідно до постанови господарського суду Одеської області від 15 травня 2007 року та ліцензії серії АБ №216761 від 25 березня 2005 року як ліквідатор сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій» Кодимського району , визнаного банкрутом. Отже суд визнає право відповідача на продаж (відчуження) вказаного об’єкту нерухомості.

         Згідно ст.ст.208, 209 та 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Невиконання домовленості про нотаріальне посвідчення договору відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України може бути підставою для визнання його нікчемним.

           Проте, відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна і сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. Наступного нотаріального посвідчення договору не вимагається.        

        Згідно ст.638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами у належній формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є  умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні, є необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони досягнуто згоди.                                    

        Судом встановлено, що сторони правочину - продавець і покупець - досягли згоди з усіх істотних умов купівлі-продажу зерноскладу, зокрема - позивач передав продавцеві грошові кошти в обумовленій сумі (5000 грн.), що підтверджується прибутковим касовим ордером, які відповідач прийняв, після чого останній передав позивачці зазначене приміщення (його частку), що підтверджується актом приймання-передачі, яке та прийняла. Вказані обставини свідчать про виконання сторонами даного правочину в межах взятих на себе зобов’язань.  

         Отже, суд вважає, що здійснений між сторонами правочин відповідав їх справжній волі, ними були виконані всі його істотні умови, а його нотаріальному посвідченню перешкоджає обставина, яка не залежить від волі позивача, зокрема  ухилення відповідача від нотаріального посвідченням договору.

         Згідно ст.328 та 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна.        

         Отже, суд, встановивши законні підстави придбання позивачем частини вказаного об’єкту нерухомості приходить до висновку про необхідність визнання за нею права власності на неї.          

         На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.11, 202, 218, 317, 319, 334,   638, 655, 658 ЦК України,  ст.ст.15, 174, 213-215,218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

        Позов  ОСОБА_1 задовольнити.    

       Договір купівлі-продажу від 24 жовтня 2008 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у частині купівлі-продажу частки зерноскладу №1 розміром 219.53 кв.метрів, розташованого в с.Загнітків   Кодимського району Одеської області визнати дійсним.

       Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на частину зерноскладу №1 розміром 219.53 кв.метрів, розташованого в с.Загнітків   Кодимського району Одеської області.

       Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до апеляційного суду Одеської області через Кодимський районний суд  протягом десяти днів з  дня його проголошення, а апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                     Сопільняк О.М.