ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2007 р. | № 29/38-06-1341 |
Вищий господарський суду України в складі колегії
суддів: | Грейц К.В. –головуючого, Глос О.І., Бакуліної С.В., |
розглянувши касаційну скаргу | Котовського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини 2196) |
на постанову | від 17.08.2006 |
Одеського апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду Одеської області № 29/38-06-1341 |
за позовом | ДП “Одеська залізниця” |
до | Військової частини 2196 (Котовського прикордонного загону Державної прикордонної служби України) |
про | стягнення 8552,65 грн. |
за участю представників сторін:
- позивача Покаржевського ВА.
- відповідача Яковенка Д.Ю., Маслова О.В.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Одеської області від 22.05.2006 у справі № 29/38-06-1341 (суддя Аленін О.Ю.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2006 (колегія суддів у складі головуючого судді Гладишевої Т.Я., суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.), позовні вимоги ДП “Одеська залізниця” (з врахуванням їх збільшення) до Військової частини 2196 (Котовського прикордонного загону Державної прикордонної служби України) про стягнення 15974,57 грн. боргу за спожиту електроенергію, 714,84 грн. пені, 112,85 грн. 3% річних задоволені
Рішення та постанова у справі мотивовані тим, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені належними доказами та базуються на умовах договору № 90 від 17.02.2005, який є чинним, та нормах ст. ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст. 275 ГК України, ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”, натомість заперечення проти позову згідно ст. 33 ГПК України не доведені відповідачем.
Не погоджуючись з рішенням та постановою у справі, відповідач в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати, оскільки вважає договір № 90 від 17.02.2005 на постачання електричної енергії таким, що припинив свою дію та не відповідає вимогам законодавства, зокрема, п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 22.02.1994 “Про стан виконання рішень Президента України і Уряду з питань додержання вимог прикордонного і митного законодавства”.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що між сторонами за справою укладений договір № 90 від 17.02.2005 на постачання електричної енергії, відповідно до умов якого Одеська залізниця (постачальник) зобов’язалась постачати електроенергію як різновид товарної продукції, а Військова частина 2196 (споживач) зобов’язалась здійснювати самостійно оплату за використану в розрахунковий період електроенергію.
Пунктом 8.1 договору сторони визначили, що даний договір укладається на термін до 31.12.2005, набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну не буде заявлено однією із сторін про розірвання договору або його перегляду.
Позивач умови договору виконав, проте відповідач своїх зобов’язань з оплати використаної електроенергії за період з листопада 2005р. по квітень 2006р. включно на суму 15974,57 грн. не виконав, в зв’язку з чим і на підставі ст. 525, 526, 530, 549, 625 ЦК України, п. 6.5 договору має сплатити суму боргу, а також 714,84 грн. пені та 112,85 грн. 3% річних за весь період прострочення.
Несплату електроенергії у вказаний період відповідач пояснює тим, що згідно п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 22.02.1994 “Про стан виконання рішень Президента України і Уряду з питань додержання вимог прикордонного і митного законодавства” проведення роботи, пов'язаної з обладнанням, утриманням і ремонтом у пунктах пропуску через державний кордон приміщень для виконання контролю та службових приміщень для розміщення відповідних прикордонних підрозділів, митних та інших установ, що здійснюють контроль на державному кордоні, покладається на Міністерство транспорту (пункти пропуску для залізничного, морського, річкового, поромного та повітряного сполучення), в зв’язку з чим вважає правовідносини з позивачем з постачання електроенергії такими, що не потребують договірного врегулювання, оскільки утримання приміщень, в т.ч. і забезпечення їх електроенергією, покладено державою на Міністерство транспорту України.
Зважаючи на таке, відповідач листом № 614/4249 від 21.11.2005 повідомив Одеську залізницю про припинення дії договору № 90 від 17.02.2005 і попередив, що оплата за використану електроенергію з 02.11.2005 здійснюватись не буде.
Колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, господарські суди попередніх інстанцій зазначеним обставинам, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти позову, не надали належної правової оцінки.
Зокрема, поза увагою суддів залишилось те, що згідно п. 8.1 договору термін його дії встановлено до 31.12.2005, при цьому, договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну не буде заявлено однією із сторін про розірвання договору або його перегляду.
Відповідно до приписів ст. 627, ч. 1 ст. 628, ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, які становлять зміст договору, визначені на розсуд сторін і погоджені ними; строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору.
Волевиявлення Котовського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини 2196) щодо припинення строку дії спірного договору (не продовження на наступний рік), що ґрунтується на умові п. 8.1 договору, знайшло своє відображення у тексті листа № 614/4249 від 21.11.2005, отже, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про автоматичну пролонгацію на 2006 рік зазначеного договору.
За таких обставин та враховуючи, що період неоплати охоплює як період дії договору до 31.12.2005 і його обов’язковості для сторін згідно ст. 629 ЦК України, так період після цієї дати, залишились невстановленими судами попередніх інстанцій підстави для виконання сторонами за справою таких обов’язків як постачання електроенергії позивачем та внесення плати за її використання відповідачем саме у цей період, а, відповідно, і підстави для нарахування пені та річних за прострочення оплати.
Крім того, колегія суддів зазначає, що залишились не дослідженими обставин справи на предмет виникнення у відповідача зобов’язань по оплаті, оскільки умовами договору (пункти 3.3, 6.1) виникнення грошового зобов’язання пов’язується з виставленням постачальником та отриманням споживачем рахунку (платіжного документу), однак, позивачем в порушення вимог ст. 33 ГПК України не доводився факт надсилання (вручення) відповідачеві таких рахунків та/або пред’явлення йому вимоги про оплату в порядку ст. 530 ЦК України, а судами попередніх інстанцій такі докази за правилами ст. 38 ГПК України не вимагались і не оцінювались.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 №11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов’язки сторін у спірних правовідносинах.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин, викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.
Однак, в порушення цих приписів і вимог ст. 84 ГПК України судами не встановлена наявність чи відсутність обставин, які входять до предмету доказування, зокрема, існування договірних правовідносин між сторонами за справою в 2006 році, тобто можливість здійснення сторонами своїх прав і виконання своїх обов’язків відповідно до договору, а також виникнення зобов’язань відповідача по оплаті електроенергії, що було б достатньою підставою для обґрунтованого висновку щодо позовних вимог, які випливають саме з договору, і правильного вирішення спору.
Таким чином, не встановлення судами попередніх інстанцій вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у справі, є порушенням ч.1 ст.43 ГПК України і виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування норм матеріального права при вирішенні спору.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2006 у справі № 29/38-06-1341 господарського суду Одеської області та рішення господарського суду Одеської області від 22.05.2006 у цій справі скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Касаційну скаргу Котовського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини 2196) задовольнити частково.
Головуючий суддя Грейц К.В.
С у д д і Бакуліна С.В.
Глос О.І.