ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2007 р. | № 36/310пд |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Грейц К.В., |
суддів: | Глос О.І., Бакуліної С.В., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ВАТ "Донецькгірмаш", м.Донецьк |
на постанову | Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2006 р. |
у справі | №36/310пд |
господарського суду | Донецької області |
за позовом | ВАТ "Донецькгірмаш", м.Донецьк |
до | ТОВ "Онікс", м.Донецьк |
про | спонукання виконати проектно-вишуку вальні роботи за договором від 16.03.2006 р. №02/06 та стягнення штрафних санкцій у розмірі 4 560,00 грн. |
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: | Петрова Н.В., Лапкін В.О., |
від відповідача: | Можейко В.М., |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 17.10.2006 р. у справі №36/310пд (суддя Мєзєнцев Є.І.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2006 р. (судді: Дзюба О.М., Діброва Г.І., Шевкова Т.А.), частково задоволено позов ВАТ "До нецькгірмаш" до ТОВ "Онікс" про спонукання ТОВ "Онікс" виконати проектно-вишукувальні роботи за договором від 16.03.2006 р. №02/06 щодо розробки проекту землеустрою відносно відведення земельної ділянки під розміщення бази відпочинку "Машинобудівельник", розташованої на території Мелекінської селищної ради Першотравневого району: зобов'язано ТОВ "Онікс" виконати проектно-вишукувальні роботи за договором від 16.03.2006 р. №02/06 щодо розробки проекту землеустрою відносно відведення земельної ділянки під розміщення бази відпочинку "Машинобудівельник", розташованої на території Мелекінської селищної ради Першотравневого району; стягнуто з ТОВ "Онікс" на користь ВАТ "Донецькгірмаш" витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 53,63 грн. та відшкодування сплаченого державного мита у розмірі 85,00 грн.
У касаційній скарзі ВАТ "Донецькгірмаш" просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2006 р., рішення господарського суду Донецької області від 17.10.2006 р. у справі №36/310пд у частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ТОВ "Онікс" на користь ВАТ "Донецькгірмаш" неустойки за порушення строків виконання робіт у розмірі 4 560,00 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача щодо стягнення з ТОВ "Онікс" на користь ВАТ "Донецькгірмаш" неустойки за порушення строків виконання робіт у розмірі 4 560,00 грн., посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 6, 549 Цивільного кодексу України, ст. 230, п. 2 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, оскільки: по-перше, можливість встановлення в договорі пені за невиконання негрошового зобов'язання витікає зі змісту ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України; по-друге, відповідальність у вигляді сплати неустойки у розмірі 0,5% за кожний день прострочення від суми вартості робіт за порушення строків завершення всіх робіт встановлено у п. 5.2 договору, який не було визнано недійсним в установленому законом порядку.
У засіданні суду оголошувалася перерва до 15.02.2007 р. до 09 год. 50 хв.
Після перерви сторони не скористалися своїм процесуальним правом на участь своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції.
Перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
16.03.2006 р. між сторонами у справі укладений договір №02/06, відповідно до умов якого відповідач (виконавець) зобов'язався до 01.06.2006 р. виконати проектно-вишукувальні роботи з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення бази відпочинку "Машинобудівельник", розташованої на території Мелекінської селищної ради Першотравневого району, а позивач (замовник) зобов'язався прийняти ти оплатити виконані роботи на умовах передоплати у розмірі 9 600,00 грн.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що у разі порушення строків виконання робіт виконавець сплачує замовнику неустойку у розмірі 0,5% від суми вартості робіт за кожен день прострочення.
Свої договірні зобов'язання позивач виконав у повному обсязі, перерахувавши на розрахунковий рахунок відповідача платіжним дорученням від 11.04.2006 р. №1610 суму коштів 9 600,00 грн., але роботи за договором відповідачем виконані не були.
З огляду на викладене, ВАТ "Донецькгірмаш" звернулося до господарського суду з позовом про спонукання відповідача виконати проектно-вишуку вальні роботи за договором від 16.03.2006 р. №02/06 та стягнення штрафних санкцій у розмірі 4 560,00 грн. за порушення строків виконання робіт з посиланням на п. 5.2 договору та ст.ст. 526, 527, 530, 549, 551 Цивільного кодексу України.
Задовольняючи позов у частині зобов'язання ТОВ "Онікс" виконати проектно-вишукувальні роботи за договором від 16.03.2006 р. №02/06 щодо розробки проекту землеустрою відносно відведення земельної ділянки під розміщення бази відпочинку "Машинобудівельник", розташованої на території Мелекінської селищної ради Першотравневого району, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем не виконано взяті на себе зобов'язання за договором щодо проведення проектно-вишукувальних робіт.
Висновки господарських судів у частині задоволення позову про зобов'язання ТОВ "Онікс" виконати проектно-вишукувальні роботи за договором від 16.03.2006 р. №02/06 щодо розробки проекту землеустрою відносно відведення земельної ділянки під розміщення бази відпочинку "Машинобудівельник", розташованої на території Мелекінської селищної ради Першотравневого району, відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи і не є предметом оскарження.
Відмовляючи у задоволенні позову у частині стягнення з відповідача неустойки у розмірі 4 560,00 грн. за порушення строків виконання робіт, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що умови п. 5.2 договору (які передбачають стягнення пені за несвоєчасне виконання негрошового зобов'язання) є такими, що суперечать ст. 549 Цивільного кодексу України, згідно з якою пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Однак, зазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що у разі порушення строків виконання робіт виконавець сплачує замовнику неустойку у розмірі 0,5% від суми вартості робіт за кожен день прострочення.
Згідно з п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається (ст. 231 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Таким чином, господарськими судами попередніх інстанцій не враховано, що сторони договору на підставі ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України вправі встановити пеню за прострочення не тільки грошового, а й іншого —негрошового зобов'язання.
З огляду на викладене, висновки господарських судів щодо невідповідності вимогам чинного законодавства умов п. 5.2 договору щодо стягнення неустойки (пені) за несвоєчасне виконання негрошового зобов'язання є такими, що не відповідають нормам матеріального права —ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України, що є підставою для скасування судових рішень у цій частині.
Крім того, господарський суд першої інстанції, зазначивши в мотивувальній частині рішення про відмову у позові у частині стягнення пені, в резолютивній частині рішення не вказав про результати вирішення спору у цій частині і не зазначив про відмову в задоволенні позову в частині стягнення пені (на що не звернув уваги й апеляційний господарський суд).
Враховуючи, що господарські суди попередніх інстанцій, встановивши факт невиконання відповідачем робіт за договором, не встановили кількість днів прострочення виконання зобов'язання відповідачем, з врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 1115 та ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, постановлені у справі судові рішення у частині відмови в задоволенні позову про стягнення з відповідача неустойки (пені) у розмірі 4 560,00 грн. за порушення строків виконання робіт підлягають скасуванню, а справа в цій частині —передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВАТ "Донецькгірмаш" задовольнити частково.
Скасувати рішення господарського суду Донецької області від 17.10.2006 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2006 р. у справі №36/310пд у частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення з відповідача —ТОВ "Онікс" на користь ВАТ "Донецькгірмаш" пені за порушення строків виконання робіт у розміні 4 560,00 грн. В цій частині справу направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 17.10.2006 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2006 р. у справі №36/310пд залишити без змін.
Головуючий К.Грейц
Судді О.Глос
С.Бакуліна