ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2007 р. | № 14/247пд(15/52пд) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Грейц К.В., |
суддів: | Глос О.І., Бакуліної С.В., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання | заступника прокурора Луганської області |
на постанову | Луганського апеляційного господарського суду від 12.10.2006 р. |
у справі | №14/247пд(15/52пд) |
господарського суду | Луганської області |
за позовом | прокурора м.Алчевська в інтересах держави в особі Алчевської міської ради, м.Алчевськ Луганської області |
до відповідача-1: | ВАТ "Алчевський завод будівельних конструкцій", м.Алчевськ Луганської області |
до відповідача-2: | МПП "Укрвторресурси", м.Алчевськ Луганської області |
про | визнання недійсним договору оренди |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Луганської області від 02.08.2006 р. у справі №14/247пд(15/52пд) (суддя Лісовицький Є.А.), залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 12.10.2006 р. (судді: Медуниця О.Є., Баннова Т.М., Перлова Д.Ю.), у задоволенні позову прокурора м.Алчевська в інтересах держави в особі Алчевської міської ради до ВАТ "Алчевський завод будівельних конструкцій" та МПП "Укрвторресурси" про визнання недійсним договору оренди відмовлено.
У касаційному поданні заступник прокурора Луганської області просить скасувати рішення господарського суду господарського суду Луганської області від 02.08.2006 р., постанову Луганського апеляційного господарського суду від 12.10.2006 р. у справі №14/247пд(15/52пд) та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги прокурора, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права: а саме: ст.ст. 13, 14 Конституції України, ст.ст. 79, 92, 93, 95 Земельного кодексу України, ст.ст. 4, 16 Закону України "Про оренду землі", ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, оскільки за змістом договору від 02.01.2002 р. №7 в оренду передавалася саме земельна ділянка, визначена в договорі як складська територія, у зв'язку з чим при укладанні договору оренди повинні були застосовуватися норми Земельного кодексу України та ст. 13, 15 Закону України "Про оренду землі" щодо визначення істотних умов договору та порядку його укладання; а матеріальною підставою для звернення прокурора з касаційним поданням є необхідність захисту інтересів держави у зв'язку з порушенням порядку набуття права користування землею.
Сторони не скористалися своїм процесуальним правом на участь своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції.
Перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у них фактичних обставин правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
Алчевською міською радою (позивач у справі) видано ВАТ "Алчевський завод будівельних конструкцій" (далі — ВАТ "АЗБК" —відповідач-1 у справі) державний акт на право постійного користування землею, підписаний головою Алчевської міської ради народних депутатів 27.08.1993 р., за яким відповідачу-1 як землекористувачу було надано в постійне користування 26,6085 га землі в межах згідно з планом землекористування на підставі рішення від 21.08.1993 р. №470/13. Землю надано для експлуатації виробничих об'єктів і відвалів для промислово-технічних відходів.
02.01.2002 р. між ВАТ "АЗБК" (орендодавець) та МПП "Укрвторресурси" (орендар) укладено договір №7 про оренду складської території площею 2600 кв.м за адресою: Луганська обл., м.Алчевськ, вул.Чапаєва, 5, козлового крану ККТ-3, залізничних шляхів згідно з актом передавання (далі —договір оренди).
Згідно з пунктом 1.2 договору оренди метою оренди є зберігання, переробка, виконання навантажувально-розвантажувальних робіт матеріалів, що належать орендодавцю в асортименті лому та відходів чорних металів та інш.
Вступ орендаря у володіння і користування складською територією, обладнанням, механізмами настає одночасно з підписанням сторонами даного договору (п. 2.1 договору оренди).
02.01.2002 р. між відповідачем-1 та відповідачем-2 було підписано акт прийому-передачі до договору оренди.
Строк дії договору оренди сторони встановили до 21.12.2002 р. (п. 1.3 договору оренди).
28.02.2002 р. Алчевська міська рада, розглянувши клопотання відповідача-1 від 07.02.2002 р., прийняла рішення №42/16 про припинення його права постійного користування частиною земельної ділянки площею 14,51 га на вул.Чапаєва із загальної площі земельної ділянки 26,6085 га, тобто у постійному користуванні відповідача-1 залишилась земельна ділянка площею 12,0985 га.
01.03.2002 р. між відповідачем-1 та відповідачем-2 була підписана додаткова угода до договору оренди території, згідно з якою були внесені зміни до його умов стосовно площі складської території зі зменшенням її до 1250 кв.м.
04.12.2002 р. сторони за договором оренди продовжили строк дії договору оренди до 31.12.2003 р., про що уклали додаткову угоду.
За додатковою угодою від 17.12.2003 р. між відповідачем-1 та відповідачем-2 строк дії договору оренди продовжено до 31.12.2004 р.
Прокурор м.Алчевська звернувся з позовом в інтересах Алчевської міської ради про визнання недійсним договору оренди складської території від 02.01.2002 р. №7 з підстав порушення відповідачами при укладанні договору норм земельного законодавства (Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі"), згідно з якими повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів —відповідні органи виконавчої влади (п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України), а орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради (п. 2 ст. 5 Закону України "Про оренду землі"). Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що об'єктом оренди за вказаним договором фактично є не складська територія з козловим краном та залізничною колією, а земельна ділянка, у зв'язку з чим при укладанні договору повинні були застосовуватися норми земельного законодавства та Закону України "Про оренду землі".
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій всебічно та повно дослідили всі обставини справи та дійшли правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Господарськими судами встановлено, матеріалами справи підтверджено і прокурором не заперечується, що згідно з оспорюваним договором в оренду було здано складську територію площею 1250 кв.м, козловий кран і залізничну колію з метою зберігання, переробки, виконання навантажувально-розвантажувальних робіт матеріалів, лому, відходів чорних металів та інш. з терміном дії до 31.12.2004 р. (з врахуванням додаткових угод до договору).
Згідно з актом обстеження ділянки від 19.07.2006 р., проведеним Алчевським міським відділом земельних ресурсів за участю помічника прокурора м.Алчевська Шидлаускаса П.В., головного спеціаліста Алчевського міського відділу земельних ресурсів Ричагової С.В., спеціаліста другої категорії відділу землевпорядкування УМАтаЗ ГУМГтаІ Алчевської міської ради Опірай Ю.Є., директора ВАТ "Алчевського заводу будівельних конструкцій" Айзіме Ю.Е, головного енергетика ВАТ "АЗБК" Дьоміної Н.Г., ділянка, якою користувався відповідач-2, складається з частини складу готової продукції площею 240 кв.м, який має монолітне бетонне покриття, підкранового майданчика площею 480 кв.м, який має покриття у вигляді залишків шлакобетонного покриття і ділянки між складом та підкрановим майданчиком площею 150 кв.м, яка не має покриття.
Господарськими судами встановлено, що козловий кран ККТ-3, підкранова площадка, в т.ч. шлакобетонне покриття 1152 кв.м, шлакове покриття 360 кв.м, склад готової продукції з монолітним залізобетонним покриттям знаходяться на балансі відповідача-1.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарськими судами встановлено і матеріалами справи підтверджено, що предметом оренди за договором від 02.01.2002 р. були виробничі об'єкти (складська територія, козловий кран, залізнична колія), які були здані в оренду і використовувалися з метою зберігання, переробки, виконання навантажувально-розвантажувальних робіт матеріалів, лому, відходів чорних металів (як і було передбачено договором).
В порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України прокурор не довів, що метою оренди було користування земельною ділянкою, а не складською територією, краном та залізничною колією і що об'єкт оренди використовується відповідачем-2 не за призначенням (для зберігання і перероби металобрухту).
Таким чином, встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій із дотриманням правил ст. 43 ГПК України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 1117 ГПК України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин постанова Луганського апеляційного господарського суду від 12.10.2006 р. у справі №14/247пд(15/52пд) відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційне подання заступника прокурора Луганської області на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 12.10.2006 р. у справі №14/247пд(15/52пд) залишити без задоволення, а постанову Луганської області на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 12.10.2006 р. у справі №14/247пд(15/52пд) —без змін.
Головуючий К.Грейц
Судді О.Глос
С.Бакуліна