ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2007 р. | № 9/164 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кравчука Г.А., |
суддів: | Мачульського Г.М., Шаргала В.І., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “Донелектроавтотранс” |
на постанову | Донецького апеляційного господарського суду від 06.11.2006 р. |
у справі | № 9/164 |
господарського суду | Донецької області |
за позовом | Державного підприємства “Донецька державна регіональна технічна інспекція міського електротранспорту” |
до | Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “Донелектроавтотранс” |
про | стягнення 26 079,18 грн. |
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: | Стрепетова Т.М., дов. № 10/02 від 19.02.2007 р.; Тютюнник К.Ф., дов. № 9/02 від 19.02.2007 р.; |
відповідача: | — не з’явились; |
В С Т А Н О В И В:
У травні 2006 р. Державне підприємство “Донецька державна регіональна технічна інспекція міського електротранспорту” (далі –Державне підприємство) звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою, у якій просило стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “Донелектроавтотранс” (далі –Комунальне підприємство) заборгованість у розмірі 26 079,18 грн.
Позовні вимоги Державне підприємство обґрунтовувало тим, що Комунальне підприємство несвоєчасно оплачує послуги за договором на проведення держаного технічного огляду об’єктів міського електротранспорту № 20 від 10.12.2001 р. (далі –Договір № 20), внаслідок чого утворилась відповідна заборгованість, яка підлягає стягненню на підставі норм ЦК України.
Рішенням господарського суду Донецької області від 22.08.2006 р. (суддя Марченко О.А.) позовні вимоги Державного підприємства задоволено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.11.2006 р. (колегія суддів: Акулова Н.В., Геза Т.Д., Діброва Г.І.) рішення господарського суду Донецької області від 22.08.2006 р. залишено без змін.
Вказані судові акти мотивовані тим, що заборгованість Комунального підприємства перед Державним підприємством за Договором № 20 підтверджується матеріалами справи, а тому підлягає стягненню на підставі норм ГК України та ЦК України.
Комунальне підприємство звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.11.2006 р. і рішення господарського суду Донецької області від 22.08.2006 р. скасувати та прийняти нове рішення. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Комунальне підприємство обґрунтовує тим, що місцевим та апеляційним господарськими судами при вирішенні спору були порушені ст. 44 ГПК України, ст. 267 ЦК України.
Після звернення з вказаною касаційною скаргою Комунальне підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з заявою, у якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.11.2006 р. і рішення господарського суду Донецької області від 22.08.2006 р. та припинити провадження у справі у зв’язку зі спливом строку позовної давності.
Державне підприємство не скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Комунального підприємства не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті ними рішення та постанови, які оскаржуються, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Комунального підприємства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:
– між Державним підприємством та Донецькім трамвайно-тролейбусним управлінням, правонаступником якого є Комунальне підприємство, укладено Договір № 20;
– Держане підприємство за Договором № 20 належним чином виконало свої зобов’язання та надало Комунальному підприємству послуги з проведення державного технічного огляду об’єктів міського електротранспорту, що підтверджується актами приймання робіт, підписаними обома сторонами та завіреними їх печатками;
– Комунальне підприємство частково оплатило надані Державним підприємством за Договором № 20 послуги на суму 3 000,00 грн.;
– заборгованість Комунального підприємства перед Державним підприємством за Договором № 20 складає 26 079,18 грн.
Відповідно до п. п. 4 та 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно з п. 4 Прикінцевих положень ГК України вказаний кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов’язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Враховуючи, що між Державним підприємством та Комунальним підприємством права та обов’язки за Договором № 20 продовжують існувати після набрання чинності ЦК України та ГК України (після 01.01.2004 р.), а строк пред’явлення Державним підприємством відповідного позову, встановлений ЦК УРСР, на момент набрання чинності ЦК України (01.01.2004 р.) не сплив, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що при вирішені даного спору місцевий та апеляційний господарські суди обґрунтовано керувались нормами ЦК України та ГК України.
Відповідно до частини першої ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 525 та 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Беручи до уваги зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів першої та другої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Державного підприємства.
Частина третя ст. 267 ЦК України встановлює, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Посилання Комунального підприємства у касаційній скарзі на порушення господарськими судами попередніх інстанцій зазначеної норми ЦК України, внаслідок якого не було застосовано строк позовної давності, спростовується матеріалами справи, які не містять відповідної заяви Комунального підприємства.
Твердження Комунального підприємства про те, що така заява робилась у місцевому господарському суді в усній формі, протоколами відповідних судових засідань не підтверджується. Будь-яких зауважень на вказані протоколи Комунальне підприємство у порядку, встановленому ст. 811 ГПК України, не подало.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Донецького апеляційного господарського суду від 06.11.2006 р. ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Комунального підприємства не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, у зв’язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “Донелектроавтотранс” залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.11.2006 р. у справі № 9/164 господарського суду Донецької області –без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя В.І. Шаргало