АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-5515                          Головуючий у 1-й інстанції:   Коваль П.Ю.

2006 р.                                 Суддя-доповідач:                         Спас О.В.

      УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

21 листопада 2006 року                                                      м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого            Савченко О.В.

суддів:                       Спас О.В.

Бондаря М.С.

при секретарі:   Череватій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 серпня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 доОСОБА_2про відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, заподіяних внаслідок скоєння злочину, -

ВСТАНОВИЛА:

28 вересня 2005 року ОСОБА_1звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2про відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, заподіяних внаслідок скоєння злочину.

У позові зазначала, що 26 серпня 2002 року приблизно о 00 годин 10 хвилин відповідач, керуючи автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на мосту ім. Преображенського у м. Запоріжжі, скоїв ДТП, внаслідок чого пасажиру автомобіля ОСОБА_1 - її сину   були заподіяні тілесні ушкодження від яких він помер.

Своїми діями ОСОБА_2 скоїв злочин передбачений ч.2 ст.286 КК України.

У кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_2ОСОБА_1була визнана потерпілою.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 липня 2005 року відповідач був звільнений від кримінальної відповідальності внаслідок акту амністії.

Позивач просила стягнути з відповідача 8688 грн.57 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, яка полягала у витратах з поховання сина, витрат на п'ять поминальних обідів, вартості пам'ятника. Просила стягнути з відповідача також 2500 грн., витрачених нею на отримання правової допомоги.

На відшкодування спричиненої моральної шкоди просила стягнути 50000грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 серпня 2006 року у позов ОСОБА_1задоволено частково.

Цим рішенням позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди визнано обґрунтованими  у сумі 8138,57грн., а в інший частини цих вимог відмовлено.

Судом враховано, що 21 грудня 2003 року відповідач сплатив позивачу 16200грн. на відшкодування матеріальної та моральної шкоди (а.с. 37). і з цієї суми суд відняв 8138, 57грн. матеріальної шкоди, визнавши, що ця сума вже відшкодована.

Таким чином, за вказаною розпискою залишилася сума 8061,43грн. (16200 -8138,57 = 8061,43), яку суд першої інстанції вважав необхідним зарахувати і при вирішенні частини позову про відшкодування моральної шкоди.

Позов про відшкодування моральної шкоди суд задовольнив частково і визнав, що сума компенсації завданої моральної шкоди має становити 15000грн. В інший частині цих вимог суд відмовив.

Від цієї суми суд відняв 8061,43грн., які такі, що вже відшкодовані за вищевказаною розпискою від 21 грудня 2003 року і до стягнення на відшкодування моральної шкоди присудив 6938,57грн. (15000 - 8061,43 = 6938,57).

Суд стягнув з відповідача на користь позивача 2500грн. витрат з отримання правової допомоги.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1подала апеляційну скаргу, якою судове рішення оскаржується в межах вирішення спору про відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_1вважає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Просить скасувати рішення суду в частині часткового задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов про відшкодування моральної шкоди у повному обсязі та стягнути на її користь 50000грн.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції обставини справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За правилами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

ОСОБА_1оскаржує рішення суду першої інстанції в межах частини позову про відшкодування моральної шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між учасниками справи, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив.

Суд першої інстанції розглядаючи частину позовних вимог про відшкодування моральної шкоди правильно застосував норми матеріального права, якими регулюються правовідносини сторін у справі, а саме, ст. ст. 440, 440-1, 450 ЦК України (1963р.).

Суд визначив розмір відшкодування моральної шкоди з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння, скоєного відповідачем, фізичних та моральних страждань позивача. Так, суд першої інстанції урахував, що шкоду завдано відповідачем ненавмисними діями, що відповідач має трьох неповнолітніх дітей (а.с. 40 - 42), відносно яких за законом несе обов'язок утримання.

Не можна погодитися з тими доводами апеляційної скарги, що сума у 15000грн., яку суд першої інстанції вважав достатньою для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, є малою, виходячи з тієї обставини, що вона спричинена смертю сина позивача, а життя кожної людини є безцінним.

Така думка позивача є помилковою з тією точки зору , що суд не оцінює людське життя, а лише визначає суму, яка має компенсувати моральні страждання позивача.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що позивач не згодна з розміром стягнутої суми, але ці доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображують бажання позивача щодо задоволення її позовних вимог в визначений нею сумі.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом не виявлено передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі.

Керуючись ст. ст. ЦПК   209, 218, 307, 308, 313-315,   317   ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 серпня 2006 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.