АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 грудня 2013 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Чупікової В. В.
суддів Перепелюк І.Б., Яремка В.В.
секретаря Хмарної Т.В.
з участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_1 та його представників ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Недобоївської сільської ради про визнання договору дарування житлового будинку та господарських споруд, свідоцтва про право власності на житловий будинок з господарськими спорудами недійсними, про скасування рішення Недобоївської сільської ради від 20 червня 2012 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 4 листопада 2013 року,
встановила:
ОСОБА_1 звернувся до суду позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування житлового будинку та господарських споруд ВРТ №76987 від 08.11.2012 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, про визнання свідоцтва про право власності САЄ №769873 на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований по вул.Н.Яремчука, 20 в с.Недобоївці, Хотинського району недійсним, про скасування рішення Недобоївської сільської ради від 20.06.2012 року про визнання права власності на житловий будинок та господарські споруди за ОСОБА_5
Позивач посилається на те, що господарство батьків станом на 15 квітня 1991 року відносилося до категорії колгоспних дворів. Вказує, що всі члени колгоспного договору мають рівне право на частку майна колгоспного договору. Таким чином, членами спірного колгоспного договору за адресою вул.Н.Яремчука, 20 в с.Недобоївці, Хотинського району станом на квітень
№22ц-1742/2013 рік Головуючий у 1 інстанції Єфтеньєв О.Г.
К атегорія 2/5 Доповідач Чупікова В.В.
1991 року були його батько - ОСОБА_6, мати - ОСОБА_5 та він, позивач у справі, він фактично не переставав бути членом вказаного колгоспного двору та утримувати його в належному стані і по даний час.
Після смерті батька, мати стала головою колгоспного договору по вул.Н.Яремчука, 20 в с.Недобоївці, Хотинського району.
20 червня 2012 року Недобоївська сільська рада прийняла незаконне рішення про визнання права власності на будинок та господарські споруди за матір’ю ОСОБА_5
В 2012 році покійна мати ОСОБА_5 не будучи власником спірного будинку, що за адресою вул.Н.Яремчука, 20 в с.Недобоївці, Хотинського району, бо не успадкувала його після батька, подарувала житловий будинок з спорудами, його братові ОСОБА_1
Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 4 листопада 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання відносно судових витрат.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій останній просить рішення суду скасувати та ухвалити нове по суті заявлених вимог.
Зазначає, що судом не взято до уваги докази наявні в матеріалах справи, перекручено та викладено на власний розсуд покази свідків в рішенні суду, порушено норми матеріального та процесуального права.
В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.120, 123, 124 ЦК УРСР в редакції 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності, колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю , дрібний інвентар, розмір часток членів колгоспного двору є рівним. При виході одного члена колгоспного двору з його складу його частка може виділятися в натурі або виплачуватися грішми.
Архівними витягами №18 та №19 від 19 вересня 2013 року з документів архівного фонду колгоспу «Радянська Буковина» вбачається, що 11 лютого 1988 року ОСОБА_1 прийнято в члени колгоспу, а 17 травня 1988 року виділено ОСОБА_1 земельну ділянку для будівництва у розмірі 0,25 га на підставі його заяви.(а.с.46-47).
За даними по господарської книги за період з 1986 по 1989 роки позивач значиться таким, який вибув зі складу колгоспного двору, а станом на 1 січня 1991 року позивач значився головою колгоспного двору по вул. Некрасова, 35(а.с.44,43).
Поясненнями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в суді першої інстанції встановлено, що в період часу з 1986 по 1995 рік позивач проживав в с. Долиняни зі своєю дружиною. Вказані пояснення свідків про місце проживання позивача в період часу з 1986 по 1995 рік об’єктивно підтверджуються відповіддю Долинянського сільського голови на запит адвоката(а.с.54), довідкою Недобоївської сільської ради про реєстрацію шлюбу позивача з ОСОБА_10 18.02.1989 року (а.с.113), ксерокопіями погосподарських книг, з яких вбачається, що в період часу з 1986 по 1995 роки дружина позивача та їх неповнолітні діти з дня їх народження (14.08.1987 року, 28.08.1994 року) постійно проживали в господарстві батька дружини ОСОБА_11І.(а.с.53-52).
З ксерокопії паспорта позивача вбачається, що в с.Недобоївці він значиться прописаним з 27.04.1998 року(а.с.13). В домогосподарстві своєї матері записаний, як його член з 01.01.2001 року(а.с.42).
Відомості в довідках сільського голови №173/04-12 від 11.09.2013 року, №193/04-12 від 03.10.2013 року (а.с.41, 113) про фактичне проживання позивача разом з батьками та про його вибуття з двору батьків не пізніше 1990 року спростовуються вищенаведеними доказами.
Колгоспний двір був припинений 15.04.1991 року, коли був введений в дію Закон України «Про власність».
Згідно п.п. а, п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 вийшов з колгоспного двору своїх батьків в 1986 році і відповідно до ст.126 ЦК УРСР в редакції 1963 року втратив право на частку в майні двору.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги його пояснення з приводу постійного проживання в спірному господарстві станом на 15.04.1991 року, постійного місця роботи в цей час в колгоспі в с.Недобоївці, про його участь працею та коштами у ведені спільного господарства є безпідставними оскільки останній не допитувався як свідок відповідно до вимог ч.2 ст.57 ЦПК України. Його колишня дружина ОСОБА_12 також не була допитана, як свідок, в порядку ст.50 ЦПК України. Інших належних та допустимих доказів про своє постійне місце проживання та місце роботи в спірний період часу позивач не надав.
З матеріалів справи встановлено, що спірне господарство за адресою вул. Н.Яремчука, 20 в с. Недобоївці, Хотинського району станом на 15 квітня 1991 року відносилося до категорії колгоспних дворів. Головою колгоспного двору був батько позивача ОСОБА_6, який помер 3 лютого 1993 року, членом двору була мати сторін - ОСОБА_5 Розмір їх часток в майні двору є рівним.
Та обставина, що матір сторін у справі ОСОБА_5 на час смерті їх батька постійно проживала в домогосподарстві по вул.Н.Яремчука,20 в с.Недобоївці не оспорюється сторонами у справі та підтверджується довідками сільського голови на а.с.41, 10. Таким чином, ОСОБА_5 фактично вступила у володіння та управління часткою в майні, що належала покійному ОСОБА_6 А тому відповідно до ст.549 ЦК УРСР в редакції 1963 року прийняла спадщину, як спадкоємець за законом. Позивач належними та допустимими доказами не довів, що в установленому в законі порядку прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_6
На підставі рішення виконавчого комітету Недобоївської сільської ради №145/6-12 від 20.06.2012 року за ОСОБА_5 визнано право власності на житловий будинок з належними до нього побутовими та господарськими будівлями і спорудами, що розташовані в с.Недобоївці, вул.Н.Яремчука, 20 (а.с.69). Вказане рішення прийнято відповідно до вимог ст.40 Закону України «Про місцеве самоврядування» та відповідно до п.6.1 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме мано.
Такий спосіб захисту порушеного права, як скасування рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування, не передбачений ст. 16 ЦК України.
На підставі рішення виконавчого комітету Недобоївської сільської ради №145/6-12 від 20.06.2012 року ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право власності на житловий будинок з належними до нього побутовими та господарськими будівлями і спорудами, що розташовані в с. Недобоївці, вул. Н.Яремчука, 20(а.с.71-72).
Підстав для визнання вказаного свідоцтва недійсним колегією суддів не вбачається.
У відповідності до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
З врахуванням вимог вказаної правової норми ОСОБА_5 правомірно розпорядилася своєю власністю - подарувала спірний будинок з господарськими спорудами по вул.Н.Яремчука, 20 в с.Недобоївці, Хотинського району відповідачу ОСОБА_1, про що свідчить договір дарування житлового будинку від 8 листопада 2012 року (а.с.94).
Позивач не являється стороною у даному договорі та належними і допустимими доказами не довів, що оспорений ним договір порушує його права. А тому відсутні підстави для задоволення його позовної вимоги про
визнання договору дарування недійсним.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для та скасування рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 4 листопада 2013 року Керуючись ст.ст.307,209,218, 308 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 4 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак, може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді: