Снятинський районний суд Івано-Франківської області
м. Снятин, майдан Січових Стрільців, 56, 78300, (03476) 2-50-41
Справа № 2а-17
2010 року
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2010 року м. Снятин
Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі: головуючого-судді КалиновськогоМ. М.
секретаря Равлюк М.І.
з участю представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Снятині справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 Пенсійного Фонду України в Снятинському районі Івано - Франківської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із позовом в якому просить суд визнати протиправною відмову відповідача ОСОБА_3 Пенсійного Фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області щодо нарахування та виплаті йому державної соціальної допомоги, як дитині війни (30% надбавки до пенсії) з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року та зобов’язати ОСОБА_3 пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано- Франківської області здійснити йому перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком та провести виплати за періоди з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року включно в сумі 4 471 грн. 20 коп.
Позивач зазначив, що відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” він має статус дитини війни, а тому на нього поширюється дія закону України “Про соціальний захист дітей війни”, який набрав чинності з 01.01.2006 року.
Позивач в судове засідання не з»явився, але подав до суду заяву в якій просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги підгримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав і пояснив, що позивач отримує пенсію по віку і має статус дитини війни. При нарахуванні і виплаті пенсії позивачу, в тому числі і щомісячного підвищення як дитині війни, відповідач діяв в межах своїх повноважень і згідно норм чинного законодавства, а саме положень закріплених Законами України “Про державний бюджет” на 2007, 2008 роки і постановою Кабінету Міністрів України № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, а тому просить в позові відмовити.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав:
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є дитиною війни відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” .
У відповідності із ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” позивач має право на отримання'державної соціальної підтримки, а саме підвищення
пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 року № 2195 IV, набрав чинності 01.01.2006 року).
Пунктом 12 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік” дію ст. Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6 - рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, п.12 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти, або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, відтак період до 09.07.2007 року не поширюються.
Пунктом 41 розділу II Закону України “Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” №107-VІ від 28.12.2007 року (далі- Закон №107-VI) встановлено, що дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
22 травня 2008 року Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Закону № 107-VI, зокрема п. 41 розділу II.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, і державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть, бути обмежені або скасовані нормативно-правовими актами.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином задоволенню підлягають вимоги позивача лише за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно.
Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому ч.З ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Однак, враховуючи той факт, що Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних і та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті
державою, навіть якщо таке зобов’язання міститься у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, суд вважає за можливе застосувати ч.І ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” для розрахунку зазначеного підвищення “дітям війни”.
Крім того в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії передбаченої Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч.З ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України “Про соціальний захист Дітей війни” не можуть бути підставою для. невиконання вимог зазначеного Закону.
Пенсійний Фонд України діє на підставі Положення “Про Пенсійний фонд України” та здійснює свої повноваження на підставі п.15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.
Відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається територіальними ОСОБА_3 пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Суд вважає, що на спірні правовідносини не поширюється позовна давність, оскільки не виплата позивачу, як дитині війни, щомісячного підвищення до пенсії в розмірі ЗО % мінімальної пенсії за віком пояснюється триваючим характером порушення, це порушення постійно повторюється і наслідки його залишаються не припиненими.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в Снятинському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно з підвищенням пенсії на 30% з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.І ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати.
Позовні /вимоги ОСОБА_2 щодо зобов’язання відповідача нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не є органом з призначення та виплати пенсії, а тому не може визначати її розмір, і вирішуючи спір про право, підстав для нарахування суми недоплати не вбачає.
Виходячи з вимог ст. 11 КАС України, з метою забезпечення повного захисту порушеного права, суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії як дитині війни із урахуванням підвищення на 30 відсотків мінімального розмірі пенсії за віком.
Враховуючи вище наведене, керуючись ст.ст. 22 ,64, 152 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 6, 8 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ч.І ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Рішенням Конституційного Суду . України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, ст.ст. 11,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задоволити частково.
Визнати відмову відповідача щодо перерахунку пенсії у відповідності до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” протиправною.
Зобов’язати ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 (місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1) пенсії як війни із урахуванням підвищення на 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віко згідно ч.1 ст: 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсі страхування”, право на яке надано ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та у період з 22.05.2008рокупо31.12.2008року. В решті позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано . У подачі заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в постанова суду набирає законної сили після закінченні цього строку.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який оскаржувану постанову протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі схвалення постанови в повному обсязі, відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду до інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
головуючий: підпис
Суддя Снятинського районного суду : М.М.Калиновський