РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2007 року м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Короткого І. П.
при секретарі Черних І. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа виконавчий комітет Московської районної в м. Харкові ради про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням, за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа виконавчий комітет Московської районної в м. Харкові ради про зміну договору найму жилого приміщення (справа №2-453/2007),
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що він є наймачем трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, в якій також зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 У 1997 році ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_4 придбали квартиру АДРЕСА_2, в яку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 переїхали на постійне місце проживання у січні 1998 року. У зв"язку з цим на підставі ч. 2 ст. 107 ЖК України просить визнати їх втратившими право користування жилим приміщенням у зазначеній квартирі по пр. Тракторобудівників (а. с. 202).
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з зустрічним позовом, у якому зазначили, що разом з ОСОБА_1 вони зареєстровані та проживають у зазначеній квартирі по пр. Тракторобудівників, яка складається з трьох жилих кімнат розмірами 17, 3, 17, 2 та 10, 4 квадратних метрів. Просять змінити договір найму зазначеної квартири та виділити їм у користування кімнати площею 17, 2 та 10, 4 квадратних метрів у зазначеній квартирі (а. с. 63-64).
У судовому засіданні ОСОБА_1 свій позов підтримав, зустрічний позов не визнав та у письмових поясненнях зазначив, що у 1997 році ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_4 придбали квартиру, куди переїхали жити разом з сином ОСОБА_2 ОСОБА_3 зі спірної квартири.
ОСОБА_2 первісний позов не визнала, зустрічний позов підтримала та пояснила, що з дитинства була прописана у спірній квартирі. В 1998 році батьки її чоловіка ОСОБА_4 придбали йому квартиру за адресою: АДРЕСА_3. Вона з чоловіком переїхали проживати в цю квартиру, але її син ОСОБА_3 залишився проживати у спірній квартирі разом з матір"ю ОСОБА_2 Позов не визнає, оскільки в спірній квартирі залишись її речі та вона сплачує за комунальні послуги по спірній квартирі.
ОСОБА_3 первісний позов не визнав, зустрічний позов підтримав та пояснив, що з моменту народження проживав в спірній квартирі. Близько 10 років назад мати переїхала жити на вул. Блюхера, але в спірній квартирі залитись її речі, вона приходить до нього в спірну квартиру.
Третя особа була повідомлена про час та місце розгляду справи, у судове засідання представник не з'явився та повідомив про можливість слухання справи у відсутності представника третьої особи.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить до державного житлового фонду. Квартира має три житлові кімнати розмірами 17, 3, 10, 4 та 17, 2 квадратних метрів. В квартирі зареєстровані та проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Також в квартирі зареєстрована ОСОБА_2, яка не проживає в зазначеній квартирі, оскільки в 1998 році вибула для проживання в квартиру ІНФОРМАЦІЯ_1.
Ці обставини підтверджуються довідками КЖЄП-113 ОСОБА_5 від 21. 06. 2005 року та від 02. 09. 2005 року (а. с. 22, 68), планом квартири (а. с. 17, 66), копією свідоцтва про шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а. с. 36), договором купівлі-продажу ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_4 від 22. 11. 1997 року (а. с. 173), показаннями свідків ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7
Відповідно до ч. 2 ст. 107 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім"ї на постійне проживання до іншого населенного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населенному пункті, договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім"я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім’ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
Таким чином суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а саме в частині визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням у спірній квартирі.
При цьому доводи ОСОБА_2 та надані нею докази того, що вона сплачує комунальні послуги за спірною квартирою (квітанції), робила в ній ремонт, приходила в цю квартиру (показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 В.), правового значення не мають, оскільки судом встановлено, що вона вибула зі спірної квартири на постійне проживання до іншого житла, де проживає зі своїм чоловіком. Той факт, що вона приходила до спірної квартири та в ній залишись її речі не свідчять про те, що ОСОБА_2 використовує спірну квартиру для постійного проживання.
Разом з тим, суд вважає, що ОСОБА_1 не довів суду факту вибуття зі спірної квартири в інше жиле приміщення для постійного проживання ОСОБА_3
Так, до показать свідків ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 суд в цій частині суд відноситься критично, оскільки ОСОБА_1 є зацікавленою особою, а інші свідки перебувають у дружніх з ним стосунках. До того ж ці свідки переконливо не показали суду, що ОСОБА_3 вибув зі спірної квартири до іншого жилого приміщення на постійне проживання.
Наданий ОСОБА_1 акт від 12. 04. 2005 року (а. с. 5) свідчить лише про те, що ОСОБА_3 не проживає у спірній квартирі. До того ж цей акт спростовується актом від 15. 07. 2005 року про те, що ОСОБА_3 проживає у спірній квартирі (а. с. 67).
Не може суд визнати як належні докази вибуття ОСОБА_3 зі спірної квартири відповіді начальника Московського РВ ХМУ УМВСУ в Харківській області від 12. 05. 2005 року, 30. 06. 2005 року, 24. 07. 2005 року (а. с. 9, 116, 118), виписку та відповідь з полікліники №11 м. Харкова (а. с. 6, 101), оскільки з цих документів не зрозуміло, на підставі яких фактичних даних в них робляться висновки про проживання ОСОБА_3 у будинку по вул. Блюхера. До того ж ці докази спростовуються показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_10
Довідка Харківського поштамта від 04. 05. 2005 року (а. с. 8) свідчить лише про факт не передплати ОСОБА_3 періодичних видань та не є достатнім доказом для того, щоб зробити висновок про його вибуття зі спірної квартири. Це стосується і наданих ОСОБА_1 довідок АК "Харківоблєнерго" (а. с. 214-216), які лише підтверджують факт споживання у двох квартирах електричної енергії.
Відповідно до ч. ч. 1 та 4 ст. 60 ЦПК України Кожна сторона зобов"язанна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Тому суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні позову в частині визнання ОСОБА_3 втратившим право користування жилим приміщенням у зв"язку з недоведенністю позову в цій частині.
Оскільки суд визнає ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням у спірній квартирі, суд відмовляє їй у задоволенні позову про зміну договору найму жилого приміщення.
Також судом встановлено, в спірній квартирі проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а тому зміна договору найму жилого приміщення та виділення останьому у користування жилих кімнат площею 17, 2 та 10, 4 квадратних метрів порушить право на користування зазначеним жилим приміщенням ОСОБА_1, оскільки виділення йому жилої кімнати площею 17, 3 квадратних метрів значно меньше тієї жилої площі, яка припадає на нього в цей час, а саме 22, 45 квадратних метрів ((17, 3 + 17, 2 + 10, 4): 2). Тому в задоволенні позову ОСОБА_3 суд також відмовляє.
На підстав викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 214, 215 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_5.
В іншій частині в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
В задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.