ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2007 р. | № 12/100-пн-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кривди Д.С., |
суддів: | Жаботиної Г.В., Уліцького А.М. |
розглянувши касаційну скаргу | Державного підприємства дослідного господарства “Асканійське” |
на постанову | від 31.10.06 Запорізького апеляційного господарського суду |
та на рішення | від 21.07.06 |
у справі | №12/100-пн-06 |
господарського суду | Херсонської області |
за позовом | Державної дослідно-експериментальної Агрофірми “Асканія Нова” |
до | Державного підприємства дослідного господарства “Асканійське” |
третя особа | Українська академія аграрних наук |
про | визнання акту недійсним |
за участю представників сторін |
від позивача: | у засідання не прибули |
від відповідача: | у засідання не прибули |
від третьої особи: | Василенко О.О., дов. |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 21.07.06 господарського суду Херсонської області (суддя Пінтеліна Т.Г.), яке залишено без змін постановою від 31.10.06 Запорізького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Антонік С.Г. –головуючий, Шевченко Т.М., Юхименко О.В.) задовольнив позов Державної дослідно-експериментальної Агрофірми “Асканія Нова” до Державного підприємства дослідного господарства “Асканійське” за участю в якості третьої особи Української академії аграрних наук про визнання недійсним акту приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей дитячого оздоровчого табору “Лелека” з балансу позивача на баланс відповідача від 05.12.02.
Судові рішення мотивовані тим, що при здійсненні угоди про передачу бази відпочинку “Лелека” не додержано встановленої форми угоди. Постановою Президії Української академії аграрних наук від 28.03.02 дозволено передати з балансу позивача на баланс відповідача майновий комплекс бази відпочинку “Лелека”. При цьому п.п. 2, 3 постанови сторін зобов’язано здійснити і забезпечити передачу в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.98 №1482 “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності” та відповідно до Закону України “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності”. Судом встановлено, що при прийнятті-передачі бази відпочинку “Лелека” допущено порушення пунктів 7-10 вказаної постанови КМУ.
Ухвалою від 27.12.06 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування рішення і постанови та припинення провадження у справі новим рішенням.
Касатор доводить, що судами не враховані доводи відповідача та третьої особи щодо непідвідомчості справи господарським судам, оскільки предметом спору визначено визнання недійсним акту приймання-передачі матеріальних цінностей дитячого оздоровчого табору “Лелека” від 05.12.02, який, на думку касатора, не є актом, прийнятим уповноваженим органом, що встановлює, змінює чи скасовує права зазначеного в ньому суб’єкта.
Доводи касатора підтримані третьою особою –Українською Академією аграрних наук.
За клопотанням сторін у судовому засіданні оголошувалась перерва. Про дату та час наступного судового засіданні представники сторін повідомлені під підпис. Проте в судове засідання 21.02.07 представники позивача та відповідача не прибули.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.99 №1089 “Про перелік установ, організацій та підприємств, які входять до складу Української академії аграрних наук” дослідне господарство “Асканійське” та Державна дослідно-експериментальна агрофірма “Асканія Нова” входять до сфери управління УААН, яка приймає рішення про передачу майна в установленому законом порядку.
Спірне у справі майно (майновий комплекс бази відпочинку “Лелека”) було передано з балансу позивача на баланс відповідача на підставі постанови Президії Української академії аграрних наук від 28.03.02 (протокол №4), прийнятої в межах визначеної її Статутом компетенції та у відповідності з нормами законодавства, зокрема, Закону України “Про власність”.
Вказане встановлено господарським судом м. Києва при розгляді справи №17/469 за позовом ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України” в особі філії в м. Херсоні до Української академії аграрних наук за участю в якості третіх осіб Державної дослідно-експериментальної агрофірми “Асканія-Нова”, ТОВ “Універсал-Юг”, Дослідного господарства “Асканійське” про визнання недійсною постанови Президії Української академії аграрних наук від 28.03.02 (протокол № 4). У задоволені цього позову відмовлено рішенням суду, яке набуло законної сили.
Тобто передача майнового комплексу бази відпочинку “Лелека”, який було передано з балансу позивача на баланс відповідача здійснено на підставі акту УААН, визнаного правомірним в судовому порядку.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ЦК УРСР (чинної на момент здійснення передачі спірного майна) до майнових відносин, основаних на адміністративному підпорядкуванні однієї сторони іншій, а також до податкових і бюджетних відносин цей Кодекс не застосовується.
Згідно з п.п. 2 та 3 Постанови УААН сторін у справі зобов’язано здійснити і забезпечити передачу в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.98 №1482 “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності” та відповідно до Закону України “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності”.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що при прийнятті-передачі бази відпочинку “Лелека” допущено порушення пунктів 7-10 цієї Постанови КМУ.
Оскільки передача з балансу на баланс майна не породжує зміну власника або уповноваженої власником особи, дії позивача і відповідача ґрунтуються на акті органу, якому вони підпорядковані, неналежне виконання акту тягне відповідальність посадових осіб, які припустилися певних порушень, а не юридичних осіб підпорядкованих органу, який видав акт.
Позивач і відповідач жодної угоди з прийняттям певних зобов'язань щодо передачі спірного майна між собою не укладали. Тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про ст.ст. 41, 48 ЦК УРСР. А недотримання порядку передачі встановленого постановою КМУ не передбачає припинення дії акту, на підставі якого здійснена передача майна чи правові наслідки, визначені у ст.ст. 48-49 ЦК УРСР, ст.ст. 215-216 ЦК України, як помилково визначили суди.
Задовольняючи позов, судові інстанції не врахували, що оспорений позивачем акт приймання-передачі майна не є актом нормативного або ненормативного характеру, що згідно з законодавством підвідомчий до розгляду в господарському суді.
Відповідно до п. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підвідомчий господарським судам.
Оскільки акт приймання-передачі від 05.12.02 не є актом, передбаченим ст. 12 ГПК України, а суд першої інстанцій помилково порушив провадження у справі про визнання цього акту недійсним, відповідно до п. 1 ст. 80, п. 4 ст. 1119 ГПК України судова колегія дійшла висновку про скасування рішення і постанови судів попередніх інстанцій та припинення провадження у справі з віднесенням на згідно з вимогами ст. 49 ГПК України судових витрат у справі на позивача, враховуючи неправомірність його дій при зверненні з позовом завідомо не підвідомчим господарським судам.
Керуючись ст.ст. 12, 49, п. 1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу задовольнити.
2. Рішення господарського суду Херсонської області від 21.07.06 і постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 31.10.06 у справі №12/100-пн-06 скасувати.
3. Провадження у справі припинити.
4. Судові витрати у справі віднести на Державну дослідно-експериментальну Агрофірму “Асканія Нова”. Доручити господарському суду Херсонської області видати наказ та зворотній наказ на стягнення судових витрат по справі у порядку встановленому законодавством.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький