ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2007 р. | № 15/202 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кривди Д.С., |
суддів: | Жаботиної Г.В., Уліцького А.М. |
розглянувши касаційну скаргу | ТОВ “Трансфер” |
на постанову | від 03.10.06 Дніпропетровського апеляційного господарського суду |
та на рішення | від 13.07.06 |
у справі | №15/202 |
господарського суду | Кіровоградської області |
за позовом | ТОВ “Трансфер” |
до | Головного управління житлово-комунального господарства міста Кіровоградської міської ради |
про | стягнення 55485 грн. |
за участю представників сторін |
від позивача: | Резнік О.М. –директор |
від відповідача: | у засідання не прибули |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 13.07.06 господарського суду Кіровоградської області (суддя Хвилько Ю.І.), яке залишено без змін постановою від 03.10.06 Дніпропетровського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Неклеси М.П. –головуючого, Логвиненка А.О., Павловського П. П.) позов ТОВ “Трансфер” до Головного управління житлово-комунального господарства міста Кіровоградської міської ради про стягнення 55485 грн. задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 19025,64 грн. інфляційних витрат, 3634,4 грн. 3 % річних, а також судові витрати. У стягненні неодержаного прибутку відмовлено.
Судові рішення мотивовані доведеністю позивачем заборгованості відповідача за виконані позивачем роботи відповідно до укладеного між сторонами договору підряду від 20.04.99, предметом якого є виконання робіт по капітальному ремонту житлового фонду, а також недоведення на підставі відповідних доказів збитків, що завдані позивачу внаслідок несплати виконаних робіт. Щодо стягнення річних і інфляційних втрат розрахунок здійснено з урахуванням строку позовної давності.
Ухвалою від 27.12.06 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування рішення і постанови та задоволення позову в повному обсязі.
Касатор посилається на доведеність неотриманих доходів в період існування заборгованості відповідача, яка становить подорожчання робіт у спірний період згідно з чинними Державними будівельними нормами.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарський суд Кіровоградської області у справі №13/266 задовольнив у повному обсязі позов ТОВ “Трансфер” до Головного управління житлово-комунального господарства міста Кіровоградської міської ради про стягнення 50319 грн. заборгованості за виконані роботи по укладеному між сторонами договору від 20.04.2000, 744 грн. 3% річних, 21317 грн. збитків, завданих внаслідок передачі підрядних робіт іншому виконавцю, та судові витрати. Усього за вказаним рішенням з відповідача стягнуто 73222 грн. Це рішення набрало законної сили.
Звертаючись з позовом у даній справі у 2005р., ТОВ “Трансфер” послалось на рішення господарського суду Кіровоградської області у справі №13/266 від 01.12.02 та предметом позову визначило збитки з неотриманих прибутків внаслідок неотримання коштів за цим рішенням суду, а також річних та інфляційного відшкодування за період –2,5 роки.
Відповідно до ст. 214 ЦК УРСР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) та п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Оскільки при новому розгляді справи відповідач не довів обставин, передбачених у главі 50 ЦК України щодо припинення існуючих з позивачем зобов'язань, а на момент звернення з позовом у червні 2005р. виконавче провадження по рішенню суду не було закінчено, грошове зобов'язання існувало, що стало підставою для продовження встановленої законом відповідальності за порушення зобов'язання в межах строку позовної давності.
Доводи касатора щодо стягнення збитків по угоді вже були предметом судового розгляду у справі №13/266 і заявлені ним нові збитки не засновані на доказах, на які посилався позивач –відсутність грошових коштів для подальшої статутної діяльності, тому положення ст. 203 ЦК УРСР і 623 ЦК України на вимоги позивача не поширюються за недоведеністю ним зазначених у позові обставин.
Зважаючи на викладене, судова колегія не вбачає підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2006 у справі № 15/202 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький