ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
21 лютого 2007 р. |
№ 4/77-14/146/06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого |
Кривди Д.С., |
|
суддів: |
Жаботиної Г.В., Уліцького А.М. |
|
розглянувши касаційну скаргу |
ПП ОСОБА_1 |
|
на постанову |
від 30.11.06 Запорізького апеляційного господарського суду |
|
у справі |
№4/77-14/146/06 |
|
господарського суду |
Запорізької області |
|
за позовом |
ПП ОСОБА_1 |
|
до |
ТОВ “Лідер-плюс” |
|
про |
стягнення суми |
|
за участю представників сторін |
|
від позивача: |
у засідання не прибули |
|
від відповідача: |
у засідання не прибули |
ВСТАНОВИВ:
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-плюс" про стягнення збитків у сумі 6822,5 грн.
Справа розглядалась судами неодноразово. Вищий господарський суд України постановою від 14.12.05 рішення судів попередніх інстанцій скасував, а справу передав на новий розгляд.
Рішенням від 03.08.06 господарського суду Запорізької області (суддя Хоролець Т.Г.), яке залишено без змін постановою від 30.11.06 Запорізького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Коробка Н.Д. -головуючий, Кричмаржевський В.А., Шевченко Т.М.), у задоволені позову відмовлено.
Рішення і постанова мотивовані недоведеністю позивачем договірних відносин з відповідачем та розміру збитків, наведених у позові.
Ухвалою від 23.01.07 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування рішення і постанови у справі та задоволення позову новим рішенням.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 04.08.04 перед кіоском позивача на відстані 0,3 м іншим приватним підприємцем ОСОБА_2 на підставі укладеного з відповідачем договору НОМЕР_1про розміщення торгівельного місця було встановлено торговий кіоск, що унеможливлювало доступ до кіоску позивача. У зв'язку з цим, як зазначає позивач, він не мав можливості здійснювати торгівельну діяльність протягом серпня-грудня 2004 року та лютого-березня 2005 року.
Посилаючись на вищенаведені обставини, позивач звернувся з позовом про відшкодування збитків, визначивши їх у сумі 315 грн. реальних витрат і 6507,5 грн. упущеної вигоди, завданої неправомірними діями відповідача.
Всупереч вимогам ст. 33 ГПК України відповідач не довів правомірність дій, вчинених щодо майна позивача.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Існування між позивачем і відповідачем договірних правовідносин судами першої інстанції не встановлено, тому поширення на спірні у справі правовідносини положень ст.ст. 224-225 Господарського суду України суперечать вимогам ст.ст. 3, 4 цього кодексу.
Згідно з вказаними нормами під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньо-господарські відносини.
Стаття 49 ГК України визначила, що підприємці зобов'язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого само врядування і держави. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.
Згідно зі ст.ст. 1166, 1192 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За вибором потерпілого особа, яка завдала шкоди майну, має відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або ви конання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Як вбачається з положень вказаних норм, підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоду; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої ст. 1166 ЦК України.
Позивач, за висновками суду першої і апеляційної інстанцій, не довів вчинення йому відповідачем шкоди -пошкодження або втрату майна, а також обставини, за яких майно повинно було б збільшитись за відсутністю неправомірних дій відповідача.
Доводи касатора щодо доведення позивачем збитків і упущеної вигоди не знаходять підтвердження матеріалами справи та доказами фінансово-бухгалтерського обліку торгівлі товарами, товарообігу в спірний період.
Оскільки закон передбачає відшкодування реальної вартості втраченого майна, слід визнати, що позивач не довів шкоду, а підстави її відшкодування відсутні.
Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування постанови апеляційної інстанції прийнятої у справі та задоволення касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 30.11.06 у справі №4/77-14/146/06 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький