ПОСТАНОВА

Ім’ям   України

22 квітня   2009 року             Ровеньківський міський суд Луганської області

          У складі головуючого судді               Ібадової Н.П.

          при секретарі                                       Бутенко Г.О.                  

           Розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду м. Ровеньки Луганської області адміністративний позов ОСОБА_1  до відповідача  ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської Ради Луганської області « Про визнання дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення незаконними та стягнення недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку»,-  

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовною заявою в якій вказала, що 01 грудня 2006 року вона народила доньку - ОСОБА_3 і з того часу перебуває на обліку у відповідача. Відповідачем відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім*ям з дітьми» від 21.11.1992 року № 2811 - XII у редакції Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року, а потім у редакції Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-VI їй була призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

У грудні 2008 року вона дізналась, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку повинна надаватися у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Вона звернулась до відповідача з заявою про перерахунок та сплату недоотриманих сум допомоги, але одержала відмову. Відмову відповідача вона вважає неправомірною та такою, що порушує її конституційні права.

Відповідно до ст. З ОСОБА_4 України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов*язком держави.

Відповідно до ст. 21 ОСОБА_4 України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Відповідно до ст. 22 ОСОБА_4 України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 46 ОСОБА_4 України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати  працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов*язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Проаналізувавши відповідні положення ОСОБА_4 України, Бюджетного кодексу України, практику зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України, встановлення іншого / додаткового/ правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині 2 ст. 6, частині 2 ст. 8, частині 2 ст. 19, статтям 21, 22, п. 1 ч. 2. ст. 92, частинам 1, 2, 3 ст. 95 ОСОБА_4 України. Таким чином, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. У ст. 64 ОСОБА_4 України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватись окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин. Закон про Держбюджет повинен встановлювати тільки доходи та видатки держави на загальносуспільні потреби, і лише цими питаннями обмежується предмет регулювання закону про Держбюджет. Цей закон є основним фінансовим документом держави і через своє спеціальне призначення не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. ОСОБА_4 України не надала закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законами про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об*єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини І громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватись окремі закони. Ці правові позиції Конституційний Суд України виклав у своїх рішеннях від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008. Крім цього рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року положення абз. З ч. 2 ст. 56 та п. 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» були визнані неконституційними, у зв*язку з чим втратили чинність.

Відповідно до ст. 8 ОСОБА_4 України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_4 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_4 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_4 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав І свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_4 України гарантується.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування ОСОБА_4 України при здійсненні правосуддя», оскільки ОСОБА_4 України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності ОСОБА_4 і в усіх необхідних випадках застосовувати ОСОБА_4 як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на ОСОБА_4, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує ОСОБА_4 у разі:

2/ коли закон, який був чинним до введення в дію ОСОБА_4 чи прийнятий після цього,суперечить їй.

Враховуючи п. 5 цієї Постанови, судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу / акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради АРК чи рішення Ради Міністрів України, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо / підлягають оцінці на відповідність як ОСОБА_4, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов*язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до п. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта ОСОБА_4 України, закону України, міжнародному договору, згода на обов*язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З цього слідує, що при вирішенні спірних правовідносин по цій справі, суд повинен керуватися і застосовувати не Закон України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік положеннями статтей якого були внесені зміни до діючих законів, а ОСОБА_4 України та Закон України «Про державну допомогу сім*ям з дітьми».

Згідно ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489 - V від 19.12.2006 року з послідуючими змінами, розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років затверджений у наступних розмірах: з 1 січня - 434 грн.; з 1 квітня - 463 грн.; з 1 жовтня - 470 грн..

За період з 02.02.2007 року по 31.12.2007 року відповідач сплатив їй допомогу по догляду за дитиною до Зх років у розмірі 1126.62 грн., замість 5056.00 грн. . Сума недоплати становить 3929.38 грн.

Згідно ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 року, розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років затверджений у наступних розмірах: з 1 січня - 526 грн.; зі квітня - 538 грн.; з 1 липня - 540 грн.; з 1 жовтня - 557 грн.

За період з 01.01.2008 року по 30.11.2008 року відповідач сплатив їй допомогу по догляду за дитиною до З-х років у розмірі 1824.20 грн., замість 5926.00 грн.. Сума недоплати становить 4101.80 грн.

Згідно ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» №835-VI від 26.12.2008 року, прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних І демографічних груп населення встановлений в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Просила суд визнати дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради Луганської області з відмови у перерахунку та виплаті допомоги по догляду за дитиною до З-х років у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років незаконними та такими, що порушують її Конституційні права. Зобов*язати ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради Луганської області перерахувати та виплачувати їй щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім*ям з дітьми» починаючи з 02.02.2007 року і до досягнення дитиною 3 річного віку у розмірах, які дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до б років.

              У судовому засідання позивачка  свої вимоги  підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини вказані в позовній заяві та прохала суд задовольнити її вимоги цілком.

                       Представник  відповідача ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради Луганської області в зал судового засідання не з’явилась, суду надала заяву в якій просить адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 розглянути за її відсутності. Вимоги викладені у позові не підтримує та у їх задоволенні просить відмовити.

          Суд, вислухавши позивачку, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги  ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково з наступних підстав:

                Судом встановлено, що позивачка має  неповнолітню дитину  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, (а.с.8), що свідчить про те, що позивачка  має  правовідносини з відповідачем ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської Ради Луганської області по нарахуванню та виплаті щомісячної допомоги по догляду за дитиною.

             З  02.02.2007 року позивачка стоїть  на обліку в УПТСЗН м. Ровеньки і отримує  допомогу на дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.(а.с.9).

            Позивачка не погодилася з сумами, які вона отримувала на дитину та звернулася до відповідача з заявою про перерахунок допомоги на дитину до досягнення 3-х років, але їй було відмовлено ( а.с.9).

             Позивачка, отримавши відповідь управління   праці  та   соціального   захисту  населення, не погодилася і звернулася до суду за захистом порушених прав.

             Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року визначено, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд,  забов»язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

            Відповідно до ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік,  від 19 грудня 2006 року № 489-У допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами ,зумовленими народженням та похованням « здійснюється за рахунок відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом – у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленому для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім»ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш 90 грн. для незастрахованих осіб та не менш 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

            Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік від 19.12.2006 року  № 489-У було зупинено на 2007 рік дію статті 43 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», статті 15 Закону України «Про Державну допомогу сім»ям з дітьми.

            Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі № 1-29/2007,про соціальні гарантії громадян, були визнані такими, що не відповідають ОСОБА_4 України ( є неконституційними) статті 56,71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-У .

          Рішення Конституційного Суду України є обов»язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв»язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

          З 9 липня 2007 року була відновлена дія статті 15 Закону України «Про Державну допомогу сім»ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-Х11, за якою допомога за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

           Таким чином позивачка має право на отримання допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

           Таку  допомогу позивачка має право отримувати  з 09 липня 2007 року  по 31 грудня 2007 рік , в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

             Що стосується вимог позивачки про стягнення щомісячної допомоги по догляду за дитиною до осягнення нею 3-річного віку за 2008 рік та за 2009 року, то відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в розділі 2 п. 23 у Законі України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» п.7 вказано: частину першу статті 15 викласти в такій редакції: « Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.»

             Ч.1 ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», від 21.11.1992 року № 2811-1У передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ям в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.

                  Внесені зміни до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» не розглядалися Конституційним судом щодо їх неконституційності.

           Ст. 46  ЗУ «Про державний бюджет України на 2009 рік» передбачено, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

         Відповідно до п. 22 Порядку призначення виплати державної допомоги сім’ям  з дітьми, затвердженої Постановою КМУ, від 27.12.2001 року № 1751, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі не менш  130 грн.

        Згідно ст.95 ОСОБА_4 України Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.          

        Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» (ст. 62) затверджено прожитковий мінімум на  одну особу із розрахунку для  «дітей у віці до 6 років: з 1 січня - 434 грн.,  з 1 квітня - 463 грн.,  з 1 жовтня - 470 грн.».

       Тому, розмір щомісячної допомоги по догляду за дитиною повинен був виплачуватись позивачці:

місяц Дні прож.мін факт.виплата Доплатити

за міс. задень за період за міс. задень за період

09.07.2007 23 463 грн. 14.94 грн. 343.52 грн. 101,16 грн. 3,26 грн. 75,05 грн. 268,46грн.

Серпень 2007 31 463.00 грн. 103,41 грн. 359,59 грн.

Вересень 2007 30 463.00 грн. 104,85 грн. 358,15 грн.

Жовтень 2007 31 470.00 грн. 104,85грн. грн.   365,15 грн.

Листопад 2007 30 470.00 грн. 107,73 грн грн. 362,27 грн.

Грудень 2007 31 470.00 грн. 110,88грн. 359,12 грн.

Ітого 2 679.52 грн. 606,77грн. 2072,75 грн.

        Загальна сума коштів які відповідач повинен сплатити позивачці, як недоплачені на дитину за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік, становить  2072 грн.75 коп.

         У цієї частині позовні вимоги позивачки є законними і такими що підлягають задоволенню.

           В інших  позовних вимогах  суд вважає за необхідне відмовити позивачці,  за не обґрунтованістю  .

                Керуючись:  ст.ст. 111, 121, 160-163 КАС України, ст. 19, 22, 24, 46 ОСОБА_4 України, ст. 15 Закону України «Про державну соціальну допомогу сім'ям з дітьми», Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007,ст.ст.1,2 Закону України «Про прожитковий мінімум», «Про державний бюджет України на 2007 рік», «Про державний бюджет України на 2008 рік», «Про державний бюджет України на 2009 рік»  суд -

П О С Т А Н О В И В:

         Позов ОСОБА_1 до  відповідача ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської Ради Луганської області,  «Про визнання дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення незаконними та стягнення недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку»,  задовольнити частково.

           Визнати неправомірними дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Ровеньківської  міської ради Луганської області по відмові  у перерахунку та ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення  трирічного віку, у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років,  починаючи с 09. 07. 2007 р. по 31.12.2007 рік.

           Зобов'язати ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради Луганської області провести перерахунок та  виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,  до досягнення трирічного віку,  у розмірі 2072 грн.75 коп., за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік.

          В інших вимогах позивачці  ОСОБА_1 відмовити за не обґрунтованістю.        

        Постанова  набуває  чинності  через  10  діб  з моменту її проголошення.

        Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції . Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої  інстанції,  який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає , до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження Постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на Постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів, після подання заяви про апеляційне оскарження.

                         СУДДЯ                                                                 Н.П.Ібадова