Справа № 11 - 495/2008 р. Категорія: кримінальна
Головуючий у суді 1-ї інстанції Сєчко В.Л.
Доповідач: Дедик В.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду
Вінницької області в складі:
Головуючого: Пасько Д.П.
суддів: Дедик В.П., Рупака А.А.
за участю прокурора: Кензіра A.M.
захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3
засудженого ОСОБА_1 розглянула 23 липня 2008 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальну справу за апеляціями прокурора, що брав участь у розгляді справи, потерпілого ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_1 та його захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3 на вирок Козятинського міськрайсуду Вінницької області від 27 вересня 2007 року, яким
ОСОБА_1,
1961 року народження, раніше не судимого, засуджено за ч.1 ст. 396 КК України на 2 р. позбавлення волі і на підставі ст. 49 КК України звільнено від відбування покарання у зв'язку з закінченням строку давності;
- за ч.3 ст. 135 КК України виправдано за недоведеністю вини.
Цивільний позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 10.000 грн. за завдану моральну шкоду.
Вирішено питання з речовими доказами.
На підставі вироку, засуджений ОСОБА_1 вчинив заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого злочину, скоєного ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч.2 ст. 121 КК України, за наступних обставин, 24.12.2001 p., ОСОБА_1 працюючи начальником відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та прикордонної охорони прокуратури Житомирської області, будучи одягнений в дублянку та формений одяг працівника прокуратури, перебуваючи в кафе «Молодіжна мода» з 19 год. де вживав спиртні напої зі знайомими, після 20 год. з священнослужителями ОСОБА_5 та ОСОБА_9 випили ще пляшку горілки.
Приблизно о 22 год., ОСОБА_1 разом із ОСОБА_10, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, познайомились зі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і з якими поїхали на квартиру ОСОБА_1, придбавши попередньо їжу, спиртні напої, за адресою АДРЕСА_1, де разом вживали спиртні напої, починаючи з 24 год..
Після вживання спиртних напоїв ОСОБА_1 заснув на кухні, а ОСОБА_10 схилив ОСОБА_8 і ОСОБА_7 до статевих стосунків.
ІНФОРМАЦІЯ_1, близько 3 год., на грунті виниклих неприязних стосунків до ОСОБА_10, викликаних його статевими домаганнями, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, вирішили помститися потерпілому, заподіявши ОСОБА_10 тяжкі тілесні ушкодження, а саме: дві забійні рани в лівій потиличній ділянці з обох боків, лінійний перелом кісток склепіння основ черепа, крововиливи під м'які мозкові оболонки головного мозку по конвекстильній поверхні з переходом на основу черепа в проекції правої тім»яно - скроневої частки під м'які мозкові оболонки та речовину мозочка, забій головного мозку, які у своїй сукупності склали відкриту черепно-мозкову травму голови.
Забійні рани голови супроводжувались значною кровотечею яка розтеклася по підлозі від чого ОСОБА_8 вимастила руки в кров потерпілого і витерла їх об шпалери в кімнаті.
Близько 4 год., ОСОБА_7 та ОСОБА_8, будучи переконаними, що потерпілий подає ознаки життя, залишили його роздягненим, у непритомному стані, і вийшли з квартири ОСОБА_1, скоївши крадіжку особистих речей ОСОБА_10 та ОСОБА_1
ОСОБА_1, з метою умисного заздалегідь необіцяного приховування тяжкого злочину, змив сліди крові з шпалер та підлоги в квартирі. Приховав одяг потерпілого - труси, майку, сорочку, жилетку, піджак, шарф, кепку та сотовий телефон «Моторола», чим знищив сліди злочину.
26 грудня 2001 року, близько 12 год. труп ОСОБА_10 був виявлений біля західного шосе, що з'єднує Чуднівське шосе з вулицею Сосновою м. Житомира.
Крім того, ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що виявивши у своїй квартирі ОСОБА_10 з відкритою черепно-мозковою травмою, не надав йому допомогу при наявності можливості її надати, а з невстановленою слідством особою вивіз ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1, в проміжок часу з 17 до 23 год. та завідомо залишив на снігу без допомоги, усвідомлюючи, що потерпілий в безлюдному місці - в кюветі на відстані 7 км від буд. № 100 по вул. Черняхівського в м. Житомирі, при температурі повітря - 14 С, який перебував у небезпечному для життя стані і позбавлений можливості вжити заходів для самозбереження через травму та внаслідок безпорадного стану, чим сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, що спричинило смерть ОСОБА_10, внаслідок загального переохолодження тіла.
В апеляції прокурор, який приймав участь у розгляді справи просить вирок суду скасувати у зв'язку з необгрунтованим висновком про виправдання ОСОБА_1 за недоведеністю вини, оскільки не дано оцінки експертизі, за висновками якої смерть ОСОБА_10 настала від переохолодження, а комісійна суд-медекспертиза не піддала сумніву висновки попередніх експертиз щодо можливості збереження життя потерпілому у разі надання йому своєчасної медичної допомоги, суд не взяв до уваги, що за висновком експертизи і показами свідків потерпілий не міг самостійно подолати відстань розміром 7 км, а також не зазначено в резолютивній частині вироку про застосування ст. 49 КК України, а тому просить визнати винним ОСОБА_1 за ч.3 ст. 135 КК України, призначивши йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
В апеляції потерпілий ОСОБА_4 просить скасувати вирок відносно ОСОБА_1 і постановити новий вирок, яким визнати винним за ч.3 ст. 135 КК України та в повному обсязі задовольнити позовні вимоги про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, оскільки його вина доведена в ході судового слідства, а суд безпідставно відхилив окремі докази, зокрема вилучені штани зі слідами крові ОСОБА_10 і не прийняв всі міри для з'ясування обставин проведення виїмки, суд всупереч вимогам Закону відкинув як доказ висновки суд-медекспертизи лише тому, що вона проведена комісійно і зробив помилковий висновок про те, що смерть ОСОБА_10 настала не в результаті дій ОСОБА_1, а в результаті нанесення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, що суперечить матеріалам за якими засуджені вказані особи і висновкам судів про непричетність їх до смерті ОСОБА_10, суд прийняв як обґрунтований висновок слідства про приховування ОСОБА_1 автомобіля та дублянки, про те не дано належної оцінки показам ОСОБА_1 щодо цих речей на досудовому слідстві, також не взято до уваги, що спричиненні значні моральні страждання пов'язані з втратою сина і не в повному обсязі задоволений позов.
В апеляції з доповненнями захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_1 ставиться питання про скасування вироку в частині засудження ОСОБА_1 за ч.1 ст. 396 КК України та стягнення з нього на користь потерпілих 10.000 грн. моральної шкоди і постановления вироку, яким необхідно виправдати ОСОБА_1 за ч.1 ст. 396 КК України, оскільки дослідженні докази - висновки експертизи, що потерпілий міг жити не менше З годин, в тому числі самостійно залишити квартиру ОСОБА_1, труп виявлений на околиці м. Житомира, в одязі на якому виявлена кров, на тілі потерпілого малися прижиттєві тілесні ушкодження, які не могли бути спричиненні ОСОБА_8 і ОСОБА_7, а винуватість ОСОБА_1 у вивезенні потерпілого не доведена, свідчать про законність виправдання ОСОБА_1 за ч.3 ст. 135 КК України, вирок є незаконним у частині засудження за ч.1 ст. 396 КК України, оскільки із вироку вбачається, що засуджений ОСОБА_1 спав і не знав і не бачив, що ОСОБА_7 і ОСОБА_8 вчинили по відношенню до ОСОБА_10 тяжкий злочин.
Також не підлягає стягненню моральна шкода, оскільки ОСОБА_1 ніяких протиправних дій відносно ОСОБА_10 не вчиняв.
Заслухавши доповідача, прокурора та потерпілого ОСОБА_4, які підтримали подані апеляції з мотивів наведених в них і просять постановити обвинувальний вирок відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 135 КК України, захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_1, які підтримали апеляцію з мотивів, наведених в ній, а вирок просять скасувати на додаткове розслідування та для виконання окремої постанови про скасування вироку відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за нововиявленими обставинами, оскільки обвинувачення ґрунтується на помилковому висновку суд-медексперта ОСОБА_11, а також не дана належна оцінка першим показам ОСОБА_8, що вони хотіли вбити ОСОБА_10, вивчивши матеріали справи та доводи апеляцій, судова колегія вважає, що вирок суду підлягає скасуванню із-за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та не повноти судового слідства.
Суд виправдав ОСОБА_1 за ч.3 ст. 135 КК України на підставі висновку додаткової комісійної суд-медекспертизи, але у вироку не навів жодних мотивів чому не взято до уваги висновки інших експертиз, адже у випадках, коли в справі щодо одного й того ж самого предмета проведено декілька експертиз, суд повинен дати оцінку кожному висновку з точки зору всебічності, повноти й об'єктивності експертного дослідження, при цьому не повинна віддаватись перевага висновку експертизи лише тому, що вона проведена комісійно, експертом авторитетної установи.
Із матеріалів справи вбачається, що експерт ОСОБА_11 допитувався у судовому засіданні і повністю підтримав висновки, які викладені ним у судмедекспертизі.
Разом з тим до суду надійшов лист від 25.06.07 р. за підписом начальника Житомирського обласного бюро суд-медекспертизи Данилюка В.В., що колективом бюро встановлено, що висновок про причину смерті ОСОБА_10 від загального переохолодження організму є помилковим і з помилковістю висновку погодився і сам експерт ОСОБА_11 (а.с. 110).
20.09.07 р. до суду направлено за підписом Данилюка В.В. новий лист де вказано, що вибачення відноситься лише до пункту встановлення причин смерті ОСОБА_10 (т.10 а.с. 129).
Проте суд, як цього вимагає Закон не викликав експертів для дачі пояснень з цього приводу та не з'ясував причину написання таких листів, оскільки висновки експерта є лише одним із доказів і тільки суд може дати їм оцінку з приводу того є вказаний висновок допустимим в якості доказу та чи не суперечить іншим доказам по справі, та чи не міститься в діях експерта склад злочину, оскільки при призначенні експертизи він попереджався про кримінальну відповідальність.
Суд також не викликав експертів, які проводили додаткову комісійну судмедекспертизу, хоча висновок експертів зроблено комісійно, але він немає наперед встановленої сили, переваги перед іншими доказами та не з'ясував з яких підстав експерти у висновку від 2.04.07 р., в п.2 давали відповідь на питання, яке не ставилось перед експертами і яке не входить в компетенцію суд-медекспертів та не з'ясував чи такі висновки комісійної експертизи не суперечать зібраним доказам.
Суд не навів у вироку мотивів на підставі чого він прийшов до висновку, що згідно висновку експертів від 30.04.02 р. смерть потерпілого настала в період часу з 16 год. 50 хв. до 17 год. 40 хв.
Суд не з'ясував чи висновок експертів в ході додаткової комісійної експертизи , викладений в п. 15 щодо того, що розтавання снігу під трупом могло бути викликане тим, що на ньому був одяг і тіло після настання смерті мало плюсову температуру, не суперечить протоколу огляду місця де було виявлено труп з якого вбачається, що тіло ОСОБА_10 було полу оголеним, зокрема пальто було накинуте на голову, а светр прикривав верхню частину грудей до рівня сосків, рукава светра підкочені до рівня ліктьових суглобів, враховуючи мінусову температуру повітря, не з'ясував у експертів у зв'язку з їх висновком протягом якого часу після настання смерті необхідно було вивезти труп ОСОБА_10, щоб під ним розтанув сніг.
Суд не дав належної оцінки тим обставинам, що всі суд-медексперти прийшли до одного висновку: і за висновком експерта ОСОБА_11, і за висновком додаткової комісійної суд-медекспертизи, потерпілий ОСОБА_10 прожив не менше 3 год. після отримання черепно-мозкової травми, а відмінності тільки щодо тривалості часу протягом якого жив потерпілий, до настання смерті. Так за висновком експерта ОСОБА_11, смерть ОСОБА_10 настала в межах 18-22 год. до часу огляду трупа в морзі, а за висновком додаткової експертизи, приблизно за добу, тобто обидві експертизи прийшли до одного висновку, що ОСОБА_10 прожив значний період часу після спричинення йому тяжких тілесних ушкоджень.
Разом з тим експерт ОСОБА_11 в експертному висновку від 10.01.02 р. вказує, що при наданні своєчасної кваліфікованої та спеціалізованої медичної допомоги життя потерпілого могло бути врятовано (т.4 а.с. 14-15), а експерти, які проводили додаткову експертизу в п. 7 в своїх висновках вказали, що неможливо встановити чи міг ОСОБА_10, без надання будь-якої медичної допомоги, з такими тілесними ушкодженнями бути живим, протягом 15 год.
Суд не надав цьому жодної оцінки, хоча вказаний висновок суперечить висновку, викладеному в п.3 даної експертизи, що смерть потерпілого настала за добу до огляду трупа в морзі, а потерпілому як видно із матеріалів справи медична допомога не надавалась, (т.10 а.с. 56).
Висновком додаткової суд-медекспертизи не спростований і висновок експерта ОСОБА_11, що якби своєчасно була надана медична допомога, то ОСОБА_10 залишився б жити.
Суд не звернув увагу при дослідженні доказів, що суть обвинувачення ОСОБА_1 - залишення потерпілого в небезпеці, що призвело до його смерті.
Зважаючи на висновки обох експертиз, суд не дав їм належної оцінки, чи не є вони доказом вини ОСОБА_1, що він завідомо залишив без допомоги ОСОБА_10, який тривалий час перебував в небезпечному для життя стані і не надавши своєчасно допомогу, не викликавши швидку допомогу, поставив потерпілого в небезпечне для життя становище, що призвело до його смерті, чи від переохолодження чи від отриманих тяжких тілесних ушкоджень.
Крім того суд зіслався як на доказ - вирок Богунського райсуду м. Житомира відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8, який набрав законної сили і був перевірений вищестоящими судовими інстанціями.
Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 спричинили потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, їх умисел не був направлений на позбавлення життя ОСОБА_10, тому є безпідставними в цій частині твердження захисників ОСОБА_1, що вище вказані особи хотіли вбити ОСОБА_10 і в їх діях міститься більш тяжкий склад злочину.
Суд прийшов до висновку, що потерпілий ОСОБА_10 після отриманих тяжких тілесних ушкоджень самостійно вийшов із квартири ОСОБА_1 на підставі слідуючих доказів: висновку експерта ОСОБА_11, що після спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_10 міг виконувати значний час (на протязі годин) цілеспрямовані дії, зокрема вийти із квартири, що на 2 поверсі, на вулицю і самостійно пересуватися, однак на незначну відстань, котра може вимірюватись в метрах і вказав, що цей висновок підтверджений висновком експертів від 30.04.02 p., хоча із даного висновку вбачається, що суд-медичних даних для вирішення питання чи міг рухатися, здійснювати цілеспрямовані дії і на яку відстань, в справі немає. Також не дана оцінка показам експерта ОСОБА_11 з цього приводу (т.4 а.с. 196).
Висновок суду про те, що потерпілий прожив не менше 3 год. і це є свідченням того, що останній вийшов з квартири ОСОБА_1, як про це зазначено у вироку, є надуманим і не підтвердженим матеріалами справи.
На підтвердження висновку, що ОСОБА_10 сам залишив квартиру ОСОБА_1, суд зіслався також на наявність на шкарпетках потерпілого слідів крові, але не дав жодної оцінки висновку біологічної експертизи (т.4 а.с. 59), згідно з якими на одязі і взутті виявлені сліди крові у вигляді п'ятен і просочувань через матеріал. По даних слідах судити про те в якому положенні знаходився потерпілий не виявляється можливим, а суд не з'ясував чи характерні вказані п'ятна на взутті і шкарпетках при ходінні на певну відстань.
Суд також не дав належної оцінки всім доказам, які є в матеріалах справи, зокрема були допитані жильці будинку в якому ОСОБА_10 були спричиненні тяжкі тілесні ушкодження, і прибиральниці ОСОБА_12 (т.3 а. с. 113), ОСОБА_13 (т.3 а.с. 198), які не виявили жодних слідів крові на площадці і сходах, які б свідчили про наявність слідів від крові на взутті або ж речі ОСОБА_10, якщо він їх забрав з собою, оскільки відстань яку він міг пройти вимірювалась в метрах.
Суд також зіслався у вироку на те, що у потерпілого виявлені легкі тілесні ушкодження, які не були спричиненні йому під час нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 і ОСОБА_7 на підставі висновку експертів, але не взяв до уваги, що такий висновок в п.12 додаткової комісійної експертизи прив'язано до конкретної позиції, яку займав потерпілий - лежав обличчям вниз на рівній підлозі квартири, а в задню ділянку голови йому наносились удари дошкою, при цьому не взяті до уваги покази ОСОБА_8 в суді де вона пояснювала, що до нанесення ударів дошкою, вона з ОСОБА_5 билась (т.9 а.с. 306) та ОСОБА_7, яка пояснювала, що могла спричинити легкі тілесні ушкодження, коли відбивалась, а також не з'ясовано чи не могли такі тілесні ушкодження утворитись в результаті дій самого потерпілого - падінь чи ударів, оскільки він був живий значний проміжок часу.
Щодо наявності на взутті, шапочці, яка не належала потерпілому, змішаної крові, то суд повинен був дати цій обставині належну оцінку, виходячи із сукупності доказів та дій по приховуванню злочину.
Суд визнав винним ОСОБА_1 у приховуванні злочину скоєного ОСОБА_8 і ОСОБА_7, що виразилось у приховуванні мобільного телефону та одягу ОСОБА_10, який не був одягнутим на потерпілого і залишився в квартирі ОСОБА_1 Суд зазначив, що засуджений змив велику кількість крові, оскільки із матеріалів справи вбачається, що спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 супроводжувалось значним виливом крові, які на думку суду , ОСОБА_1, прокинувшись від сну, не міг не бачити, а наявність великої кількості крові, одягу потерпілого на думку суду свідчило про їх належність до тяжкого злочину, при цьому суд відкинув обвинувачення ОСОБА_1 в тому, що останній, прокинувшись від сну, виявив у квартирі ОСОБА_10, який був від побиття у безпорадному і небезпечному для життя стані.
Не повідомивши органам МВС і прокуратури про вчинений тяжкий злочин, не вживши заходів для надання потерпілому медичної допомоги, а переслідуючи особистий мотив, що виразився в нерозголошенні подій, які відбулися у нього в квартирі вночі з 24 на ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою умисного, заздалегідь не обіцяного приховування тяжкого злочину, змив сліди крові та приховав одяг, після чого з невстановленою слідством особою, вивіз ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 із квартири та залишив в кюветі на відстані 7 км від вказаного будинку.
Проте такий висновок суду є хибним і суперечить зібраним матеріалам справи.
Відповідальність за вказаний злочин може наступати в тому випадку, коли винна особа усвідомлює, що приховує саме тяжкий злочин, а наявність тих обставин які суд зазначив у вироку, що свідчили про приховування злочину, є недостатніми. Суд визнавши винним ОСОБА_1 за ч.1 ст.396 КК України і відкинувши доводи обвинувачення, що ОСОБА_1 бачив ОСОБА_10 в безпорадному стані, прийшов до висновку, які суперечать фактичним обставинам справи і не дав належної оцінки доказам, поведінці ОСОБА_1. Зокрема його заяві з приводу викрадення у нього вночі з 24 на ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с. 89) речей невідомими особами, поясненням ОСОБА_7 і ОСОБА_8, які спілкувались з ОСОБА_1 за декілька днів після скоєного і він пропонував їм залагодити виниклі проблеми, поясненням ОСОБА_9, який дзвонив ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 і той повідомив, що ОСОБА_10 пішов до дівчат біля 11 год. (т.1 а.с. 44-48, 62-63, т.3 а.с. 21-26, т.7 а.с. 141-142), показам ОСОБА_14, який пояснював, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 пішов у відпустку на 5 днів, що підтверджується наказом від ІНФОРМАЦІЯ_1, але 3 дні приходив на роботу на декілька годи, що спростовує наведені в апеляції твердження, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 був цілий день на роботі.
В матеріалах справи є дані про здійснені дзвінки із робочого кабінету ОСОБА_14 і ОСОБА_1 25-28 грудня (т.2 а.с. 230), які як пояснював ОСОБА_14 він не здійснював, зокрема ІНФОРМАЦІЯ_1 в 7 год. 39 хв., був дзвінок коли ОСОБА_14 в цей час був відсутній, враховуючи ранковий час (т.2 а.с. 236).
Суд не дав оцінки факту раптової відпустки ОСОБА_1 та здійснення ним дзвінка в ранковий час із робочого кабінету ІНФОРМАЦІЯ_1 та чи не є це свідченням того, що ОСОБА_1, прокинувшись бачив в якому стані перебував ОСОБА_10 і був позбавлений можливості спілкування так як у нього викрали мобільний телефон, змушений був здійснювати дзвінки з робочого кабінету.
Судом в ході допиту свідка ОСОБА_14 не з'ясувано ряд питань, які мають значення для справи, не усунув протиріччя в показах, а обмежився оголошенням його показів на досудовому слідстві (т.6 а.с. 192), але не дав цим показам жодної оцінки у вироку.
Суд вказав у вироку, що вважає обґрунтованим висновок слідства, що
ОСОБА_1 приховав від слідства і суду автомобіль «Форд-Фієста» та
дублянку, але не вказав з якою це метою, на думку суду було зроблено, якщо не
погодився із доводами обвинувачення, що це було зроблено із-за вимащення
дублянки кров'ю потерпілого, а автомобіль використаний для перевезення
потерпілого до місця де його викинули.
Висновок суду, що не встановлення слідством місця знаходження автомобіля і дублянки є підставою для виключення як доказу вини ОСОБА_1, є
необгрунтованим, оскільки відсутність вказаних речей не є підставою для відхилення їх в якості доказу.
Заперечення ОСОБА_1 щодо користування автомобілем синього кольору та з приводу дублянки спростовується матеріалами справи, показами ряду свідків, які суд навів у вироку, які бачили ОСОБА_1 24.12.01 p., одягнутим в дублянці, сам ОСОБА_1 6.01.02 р. звертався з заявою про викрадення в нього речей, зокрема дублянки, як потім з'ясовано досудовим слідством, така заява не відповідала дійсності, пояснення ОСОБА_1, що він не керував вказаним автомобілем, оскільки термін дії тимчасового талону сплив 3.12.01 p., спростовують допитані свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17
Із вироку суду не вбачається, до якого висновку дійшов суд щодо того, яким чином потерпілий опинився в кюветі, де виявили його труп, відкинувши версію слідства, що його вивезли.
При цьому не дано належної оцінки показам свідків, які виявили труп, що там не було слідів, які б свідчили про прихід до вказаного місця потерпілим самостійно, зсуву снігу на місці огляду, чи не свідчило це про стороннє транспортування потерпілого, як і сам труп, пальто на якому було не одягнутим, а прив'язаним рукавом до руки потерпілого, а обличчя і руки були в крові, суд не з'ясував чи не могли залишитись сліди крові на обличчі, пальто, які свідчать про вертикальне положення, коли потерпілого одягали або ж певний час він знаходився у вертикальному положенні, оскільки не виключається, що він міг змінювати положення тіла.
Суд не прийняв в якості доказу формені штани працівника прокуратури, які належали ОСОБА_1 і на яких були виявлені сліди крові, оскільки як вказано у вироку суд не прийняв в якості доказу, оскільки штани під час проведення виїмки вилучались без понятих, не опечатувались, але це суперечить протоколу виїмки (т.1 а.с. 73), де вказано про вилучення в тому числі і штанів, у присутності дружини ОСОБА_1 та участю понятих, крім того із дослідницької частини суд-біологічної експертизи вбачається, що доставлено 2 пакети, які опечатані і вилучені 4.01.02 р. з підписами понятих (т.4 а.с. 70) і за висновками якої кров людини не виявлено, можливо із-за малої кількості.
Суд не взяв до уваги висновки ДНК - експертизи від 11.04.02 р. згідно якої на вказаних штанах виявлено кров, яка співпадає з ДНК профілем ОСОБА_10, оскільки в справі є розписка ОСОБА_1 про отримання в слідчого Горностая 22.02.02 р. чіпу мобільного телефону, а в протоколі огляду речових доказів (т.1 а.с. 192) зазначено, що 24.02.02 р. слідчий оглянув штани і чіп до мобільного телефону.
Разом з тим суд не допитав з цього приводу слідчого Горностая та понятих, які приймали участь в огляді вказаних речових доказів, не з'ясував чи не мала місце помилка в даті та чи дійсно оглядались вказані штани і приєднувались як речові докази згідно протоколу (т.1 а.с. 193).
Крім того вказуючи на порушення норм КПК при вилученні формених штанів, суд допустив ряд грубих порушень Закону, зокрема приєднав до справи висновки спеціаліста щодо підписів понятих ОСОБА_18 і ОСОБА_19, який був зроблений на звернення захисника ОСОБА_1 ОСОБА_3, який сам надавав зразок підписів для дослідження (т.9 а.с. 25), та бірки від штанів ОСОБА_1, які знаходились у нього (т.9 а.с. 323, 324) і відбирав пояснення у ОСОБА_1, у яких останній вказував, що він не був понятим (т.9 а.с. 253) і на підставі цих документів дійшов висновку про фальсифікацію. Суд не прийнявши своєчасно міри до виклику вказаних осіб в суд та в разі сумніву в підписах в протоколах, не витребував сам зразки підписів для дослідження і не направив їх для дослідження, винісши для цього відповідний процесуальний документ.
Також не взято до уваги пояснення в суді експерта ОСОБА_20, що ДНК -аналіз є більш точним щодо виявлення слідів крові порівняно з іншими експертизами.
В доповненні до апеляції засуджений та його захисник вказують на безпідставність залучення в якості доказів протоколу огляду місця події від 15.03.02 р. в ході якого в спальні під настінним килимом були виявлені плями, які підпадали під ознаки змитих слідів крові, оскільки результати зазначені в протоколі огляду не були однозначними, що не відповідає дійсності, а висновок експерта від 7.05.02 p., який лише припустив наявність крові на шпалерах, які були вилучені саме за килимом пов'язана з тим, що інші частки були знищені сірчаною кислотою.
При цьому суд вірно не взяв до уваги висновок експертизи від 11.04.02 р. за яким на вирізках шпалер крові немає, оскільки повторна ДНК експертиза є більш об'єктивною, зважаючи на методи дослідження.
Не відповідають дійсності твердження в апеляції, що ОСОБА_8 в ході відтворення обстановки і обставин події не вказувала на те місце, звідки були вирізані шпалери де вона ніби витерла руки від крові. Це спростовується показами ОСОБА_8 в ході відтворення, де вона вказала на стіну об яку витирала руку, а не точне місце де вона замастила кров'ю обої.
Зважаючи на вказану невідповідність висновків суду, неповноту судового слідства, вирок суду підлягає скасуванню, з поверненням справи на новий судовий розгляд, для усунення невідповідності у висновках суду та допущеної неповноти, зазначеної в даній ухвалі апеляційного суду, оскільки з'ясування вказаних обставин можливе лише в ході нового судового слідства.
Тому не підлягає в цій частині задоволенню апеляції прокурора і потерпілого про постановления апеляційним судом обвинувального вироку щодо ОСОБА_1
При цьому судова колегія не вбачає підстав для повернення справи на додаткове розслідування, як просили захист і засуджений ОСОБА_1 в дебатах, в апеляційному суді, оскільки в справі зібрано достатньо доказів для прийняття рішення по суті обвинувачення, яким необхідно дати належну оцінку.
Судом також винесена окрема постанова, якою постановлено довести до відома Генерального прокурора України про встановлені судом факти невідповідності висновків суд-медекспертизи, проведеної експертом ОСОБА_11 фактичним обставинам справи і необхідності засудження у зв'язку з цим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за більш тяжкий злочин.
Вказана окрема постанова не оскаржена, але судова колегія при цьому бере до уваги, що зміст вказаної постанови не був доведений до відома осіб, інтересів яких це стосується і які мали право на оскарження.
Крім того, висновки суду про невідповідність висновків експерта ОСОБА_11 та наявність в діях ОСОБА_8 і ОСОБА_7 більш тяжкого злочину є передчасними, а у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам, вирок підлягає скасуванню з зазначених в ухвалі підстав, тому в порядку ч. 2 ст. 365 КПК України, окрема постанова також підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, -
ухвалила:
Апеляції прокурора, що брав участь у розгляді справи, потерпілого ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_1 та його захисників ОСОБА_2, ОСОБА_33адовольнити частково.
Вирок Козятинського міськрайсуду Вінницької області від 27.09.07 р. відносно ОСОБА_1 скасувати, повернувши справу на новий розгляд до того ж суду, в іншому складі.
В порядку ст. 365 КПК України скасувати окрему постанову на адресу Генерального прокурора України.