Справа № 2- 71/09 р.

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І  М  Е  Н  Е   М                    У  К  Р  А  Ї  Н  И

08 квітня 2009 року Саратський районний  суд Одеської області у складі: судді - Бучацької А. І., за участю: секретаря - Новохацької В. Ю., розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду с.м.т. Сарата цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку квартири,

                                                    В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

         позивач в листопаді 2008 року звернувся до суду з позовом до відповідачки, в якому просив визнати з ним право власності на Ѕ частку квартири під № 21, розташованої по вул. 50 років Жовтня, № 21, у с.м.т. ОСОБА_3 області.

         Свої вимоги він обгрунтував тим, що зазначену квартиру вони придбали під час шлюбу, тому йому належить право власності на Ѕ її частку.

         Під час розгляду справи позивач позов підтримав і просив його задовольнити, пояснивши, що про порушення свого права він дізнався в жовтні 2008 року, коли звернувся  до нотаріальної контори для отримання копії договору купівлі-продажу. Спірну квартиру вони придбали під час шлюбу. Про те, що договір купівлі-продажу оформлений на ім*я відповідачки, він не знав.

         Відповідачка позов не визнала, заперечувала проти його задоволення, тому що вважає, що  спірна квартира  не є їхньою спільною власністю, оскільки  була придбана 16 червня 2001 року, після  ухвалення Саратським районним судом рішення про розірвання їхнього шлюбу.        

         Заслухавши  сторони, свідків  ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, вивчивши матеріали справи, суд вважає, щшо позов підлягає задоволенню з таких підстав.

         Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 10 липня 1983 року. Рішенням Саратського районного суду Одеської області 11 березня 2001 року шлюб  між сторонами розірвано (а.с.9, 12). В органах реєстрації актів цивільного стану  розірвання шлюбу між сторонами зареєстровано лише 25 жовтня 2005 року (а.с.8).

        Згідно ст.1 Прикінцевих Положень Сімейного кодексу  України цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто він регулює правовідносини, які виникли з дня набрання ним чинності, не має зворотної сили і не може поширюватись на правовідносини, які виникли до цього моменту.

        Правовідносини між сторонами виникли до набрання чинності СК України, тому при розв*язанні даного спору слід керуватися Кодексом про шлюб та сім*ю України (в редакції 20  червня 1969 року).

        Ст. 44 КпШС України  встановлювала, що шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах запису актів цивільного стану.

        Як вбачається з договору купівлі-продажу, 16 червня 2001 року сторони придбали квартиру № 21, розташовану в будинку № 21 по вул. 50 років Жовтня у с.м.т. ОСОБА_3 області (а.с. 14). Договір нотаріально засвідчений державним нотаріусом Саратської районної державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 2650.  Договір купівлі-продажу оформлений на ім*я відповідачки.

        Свідок ОСОБА_5 підтвердила, що спірна квартира придбана сторонами  за спільні кошти і позивач також ніс витрати по нотаріальному оформленню договору купівлі-продажу.

        Свідок ОСОБА_4 пояснив, що для  оформлення договору купівлі-продажу спірної квартири потрібна була довідка про відсутність заборгованості за електроенергію. Тому на прохання позивача він на своєму автомобілі возив його до квартирно-експлуатаційної частини, розташованої у м.Білгород-Дністровський Одеської області, де позивач брав зазначену довідку. За  перевезення  з ним розрахувався позивач.

        Свідок ОСОБА_8 підтвердив, що після придбання спірної квартири позивач попросив його облаштувати у ній  опалення та відремонтувати водопровід. За проведені роботи  з ним розрахувався позивач.  

        Згідно ст. 22 КпШС України майно, набуте подружжям під час шлюбу, є іхньою спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

        Відповідно до ст. 28 КпШС України у випадку поділу майна, яке є спільною сумісною власністю  подружжя, їх частки визнаються рівними.

        Оскільки  спірну квартиру сторони придбали під час шлюбу, то за змістом ст.ст. 22, 28 КпШС України ця квартира є їхньою спільною сумісною власністю і позивачу належить право власності на Ѕ її частку. За таких обставин позов підлягає задоволенню.

        Про порушення свого права позивач дізнався у жовтні 2008 року, коли звернувся  до нотаріальної контори для отримання копії договору купівлі-продажу, а позовна  заява надійшла до суду 17 листопада 2008 року (а.с.3). Тому  суд не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права.

        Заперечення відповідачки і пояснення свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_7   в тій частині, що спірна квартира придбана сторонами після розірвання шлюбу і тому вона не є їхньою спільною сумісною власністю, суд вважає безпідставними, тому що розлучення сторони  зареєстрували в відділу РАЦСу Саратського РУЮ 25 жовтня 2005 року і за змістом  ст.44 КпШС  України саме з цього моменту шлюб між сторонами розірвано.

       Керуючись ст. ст. 5, 6, 10, 11, 212-215 ЦПК Украины, ст.1 Прикінцевих Положень Сімейного Кодексу України, ст. ст. 22,  28,  29, 44 КпШС України, -

С УД

                                                В   И   Р   І  Ш  И  В:

      Позов задовольнити. Визнати за ОСОБА_1 право власності на одну другу (1/2) частку квартири під двадцять першим номером, розташованої у будинку № 21 по вул. 50 років Жовтня  у с.м.т.Сарата Одеської області.

    Рішення суду може бути  оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Саратський районний  суд Одеської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів після проголошення рішення.

    СУДДЯ