ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

            

                  

12.07.06                                                                                           Справа  № А-1/15

УХВАЛА

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                  Якімець Г.Г.,

суддів:                                         Дубник О.П.

                                                    Орищин Г.В.

при секретарі   Горбач Ю.Б.

з участю представників:

від скаржника (відповідач 1) –Адамчук  В.П., Бандурак І.Г., Струс А.Я.

від позивача –Фатула Т.В.

від відповідача 2 –не з’явився

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області  від 09.06.2006 року вих.№4579/10-041

на постанову господарського суду Івано-Франківської області від 12.05.2006 року (підписана 16.05.2006 року), головуюча суддя В.В.Соботник, судді М.А.Шіляк, Т.В.Максимів

у справі №А-1/15,

за позовом Закритого акціонерного товариства «Авангард», с.Загвіздя

до відповідача 1 Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області , м.Тисмениця

до відповідача 2 Управління державного казначейства в Івано-Франківській області, м.Івано-Франківськ

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000092320/0 від 20.02.2006 року та зобов’язання ДПІ в Тисменицькому районі надати висновок Держказначейству на відшкодування ПДВ

Особам, які беруть участь у справі, права і обов’язки, передбачені ст.49, 51, 59 Кодексу адміністративного судочинства України, роз’яснено.

Постановою господарського суду Івано-Франківської  області від 12.05.2006 року по справі №А-1/15 задоволено позов ЗАТ «Авангард», визнано нечинним рішення Тисменицької МДПІ №0000092320/0 від 20.02.2006 року та зобов’язано ДПІ у Тисменицькому районі виконати не вчинені дії згідно загальних  податкових декларацій з ПДВ ЗАТ «Авангард»за листопад, грудень 2005 року щодо виконання вимог п.п.7.7.2, 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент виникнення вищезгаданої бюджетної заборгованості) та пункту 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА та головним управлінням Державного казначейства України від 2 липня 1997 року №209/72 –надати висновок територіальному Держказначейству на відшкодування ПДВ.

Суд свій висновок мотивував тим, що згідно п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»зупинено дію п. 7.7 ст. 7, п. 10.1, 10.2 ст.10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість, щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовується ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Посилання відповідача на положення Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 р. №271, що на окремий рахунок чи на зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних звітних періодів зараховується різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною від реалізації сільськогосподарської продукції та сумою ПДВ сплаченою ними постачальникам, судом першої інстанції не взято до уваги, оскільки даною Постановою не конкретизовано, при придбанні яких саме товарів сума ПДВ сплачена постачальникам, повинна відноситись до складу податкового кредиту, та не визначено порядок формування податкового кредиту у спеціальній декларації №2.

Господарським судом відзначено, що Законом України «Про систему оподаткування», зокрема статтею 1 передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Наказом ДПА України від 30.05.97 р. №166, що зареєстровано в Мінюсті України 09.07.97 р. за №250/2054, затверджені форми податкової декларації та Порядок її заповнення та подання.

Відповідно до абзацу 4. п.1.2 Порядку податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену) подають також ті платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (п.11.12, 11.21., 11.29, 11.35 Закону) суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених зазначеними пунктами.

Віднесення відповідачем податкового кредиту по операції з придбання до спецдекларації № 2, згідно якої ПДВ сплачене при придбанні не відшкодовується шляхом перерахування на розрахунковий рахунок і позбавляє платника податків такого права встановленого Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам , зареєстрованим як платники податку.

Суд першої інстанції вказує на те, що згідно відповідей Житомирської ОДПІ та Луцької ОДПІ на запити суду та інформаційні довідки названих податкових інспекцій, що одержані Тисменицькою МДПІ в зв’язку з проведенням перевірки позивача, свідчать про те, що контрагенти позивача зареєстровані як платники ПДВ в установленому порядку, подають відповідну звітність в якій віднайшли відображення у складі податкових зобов’язань операції з позивачем.

Поряд з цим, суд зазначає, що пунктом 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА та головним управлінням Державного казначейства України від 02.07.1997 року № 209/72, передбачено, що відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. Висновки подаються не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану вартість, установленого чинним законодавством.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції в ДПІ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду Івано-Франківської  області від 12.05.2006 року в справі №А-1/15 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ЗАТ «Авангард»відмовити повністю, мотивуючи тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права. Зокрема апелянт вказує на те, що правова позиція господарського суду суперечить висновку ДПІ про те, що в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.11.29 ст.11 Закону України „Про  податок на додану вартість” та п.4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України N271, сільськогосподарським товаровиробником - ДП безпідставно  віднесено до складу податкового кредиту загальної податкової декларації з податку на додану вартість №3 за:

-  жовтень 2005 року податковий кредит в сумі 19980 грн., відповідно на думку скаржника неправомірно заявлено в загальній податковій декларації з ПДВ №3 за листопад 2005 року вказану суму до відшкодування;

- листопад 2005 року податковий кредит в сумі 5366667 грн., відповідно неправомірно заявлено в загальній податковій декларації з ПДВ №3 за грудень 2005 року вказану суму до відшкодування.

Поряд з цим, апелянт зазначає, що господарський суд обґрунтовуючи свою позицію помилково приходить до висновку про те що посилання ДПІ на положення Порядку №271, яким  зазначено, що на окремий рахунок чи на  зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів зараховується різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною від реалізації сільськогосподарської продукції та сумою ПДВ сплаченою ними постачальникам є безпідставним, оскільки Порядком №271 не конкретизовано, при придбанні яких саме товарів сума ПДВ сплачена постачальникам повинна відноситись до складу податкового кредиту у спеціальній декларації. На думку скаржника така позиція суду є помилковою, оскільки, позивач вимагаючи відшкодування від’ємного значення ПДВ не зважає на те, що п.11.29 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість" для нього як для сільськогосподарського товаровиробника не діє, так як зупинена ст.7 цього закону, в тому числі і у частині ,що визначає підстави, послідовність формування від’ємного значення ПДВ загальною податковою декларацією з ПДВ, підстави для бюджетного відшкодування ПДВ.

Також скаржником відзначено, що у Порядку заповнення та подання декларації з ПДВ, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.97 № 166 у абз.4 п. 1.2 зазначено, що податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену) подають також ті платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону) суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених вказаними пунктами. На думку скаржника із цього слідує, що формування податкового кредиту по придбаних позивачем основних фондах проводиться відповідно до тієї діяльності, в якій використовуються чи будуть використовуватись такі фонди.

Одночасно скаржник зазначає, що Порядком №166, а саме ч.5 п.5.7 передбачено, що до розділу ІІ «Податковий кредит»(рядки 10 - 15 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження) з податком на додану вартість або без податку на додану вартість товарів (послуг), основних фондів на митній території України, імпортованих товарів, отриманих на митній території України від нерезидента послуг з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку. Зазначаючи при цьому, що у формі податкової декларації з податку на додану вартість (скорочена), призначеної для спеціального режиму оподаткування (п.11.21, п.11.29 Закону України «Про податок на додану вартість») в рядку 10 другого розділу (податковий кредит) передбачено і конкретизовано: при придбанні сума ПДВ сплачена постачальникам, повинна відноситись до складу податкового кредиту.

Представники відповідача 1 (скаржника) вимоги викладені в апеляційній скарзі підтримали, просили постанову господарського суду Івано-Франківської  області від 12.05.2006 року в справі №А-1/15 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ЗАТ «Авангард»відмовити.

Представник позивача проти вимог наведених в апеляційній скарзі заперечив, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, вказував на те, що із змісту пункту 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»слідує, що останній регулює операції виключно по поставці товарів власного виробництва, і в жодному випадку не регулює та прямо не вказує на її застосування при здійсненні операцій, пов'язаних з тим чи іншим придбанням сільськогосподарським товаровиробником основних засобів та матеріально-технічних ресурсів.

Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими виробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів) виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою КМУ від 26.02.1999 року №271 затверджений з метою підтримки сільськогосподарських товаровиробників та відповідно до пункту 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" і виключно щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва.

Даним Порядком також не конкретизовано, придбання яких саме товарів сума ПДВ сплачена постачальникам, повинна відноситись до складу податкового кредиту, та не визначено порядок формування податкового кредиту у спеціальній декларації №2.

Представник позивача вказував на те, що при формуванні податкового кредиту та заявленні суми ПДВ до відшкодування підприємство правомірно керувалося загальними нормами Закону України «Про податок на додану вартість»та правильно відносило податковий кредит до загальної декларації з ПДВ.

Поряд з цим, представник позивача вказував на те, що в даному випадку матеріально-технічні ресурси виробничого призначення придбавались не за кошти отримані від поставки сільськогосподарських товарів (робіт, послуг) власного виробництва, а отже операції з придбання основних фондів не приймають участі в оподаткуванні за п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Представник відповідача 2 в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про дату та місце розгляду справи, що підтверджено повідомленням, а тому його неявку суд розцінює як без поважних причин.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов’язковою, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача 2, за наявними в справі доказами.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні докази по справі, встановив наступне:

Тисменицькою МДПІ проведено виїзну позапланову документальну перевірку ЗАТ «Авангард»з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за листопад та грудень 2005 року, за результатами якої 14.02.2006 р. складено акт перевірки за №53-2350-00853582.

Перевіркою встановлено факт порушення позивачем пункту 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими виробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів) виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою КМУ від 26.02.1999 року №271, ЗАТ «Авангард»у Декларації №3 ( загальна декларація) до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість від придбання теплогенераторів, комбікормового заводу і лінії по забою птиці (основних засобів), які призначені для виробництва власної сільськогосподарської продукції:

- в  жовтні 2005 року в сумі 19980 грн., відповідно неправомірно заявлено в загальній податковій декларації з ПДВ №3 за листопад 2005 року суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню –19980 грн.

- в листопаді 2005 року податковий кредит в сумі 5366667 грн., відповідно неправомірно заявлено в загальній податковій декларації з ПДВ №3 за грудень 2005 року, що підлягає бюджетному відшкодуванню – 5366667 грн.

20.02.2006 року  Тисменицькою МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000092320/0, яким  згідно з п.п. «б», «в»п.п.4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»згідно із ст.111  ч.6 п.9 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п.11.29 ст.11, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»на  підставі акту перевірки № №53-2350-008535882 від 14.02.2006 року, яким виявлено порушення п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу  зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість  за листопад 2005 року в сумі 19980 грн. та грудень 2005 року у сумі 5366667 грн.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи прийшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими виробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів) виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою КМУ від 26.02.1999 року №271 затверджений з метою підтримки сільськогосподарських товаровиробників та відповідно до пункту 11.29 статті II Закону України "Про податок на додану вартість" і виключно щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва.

Проте  цим Порядком не конкретизовано, при придбанні яких саме товарів сума ПДВ сплачена постачальникам, повинна відноситись до складу податкового кредиту, та не визначено порядок формування податкового кредиту у спеціальній декларації №2.

Згідно із ч.3 статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Наказом ДПА від 30.05.97 р. № 166 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 р. за N 250/2054), затверджено форму податкової декларації та Порядок заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, згідно  абзацу 4. п.1.2 якого платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону) суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених указаними пунктами.

Таким чином, при формуванні податкового кредиту та заявленні суми ПДВ до відшкодування позивач правомірно керувався загальними нормами Закону України «Про податок на додану вартість»та правильно відносив податковий кредит до загальної декларації з ПДВ.

Відповідно до п.7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема відповідей ДПІ у м.Житомирі (лист №5372/9-2 від 04.05.2006 року) та Луцької ОДПІ (лист №2050/10/15-115 від 03.05.2006 року) на запити суду та інформаційні довідки названих податкових інспекцій, що одержані Тисменицькою МДПІ в зв’язку з проведенням перевірки позивача, свідчать про те, що контрагенти позивача (ТзОВ «Алан»та ТзОВ «Луцькметалопостачсервіс») зареєстровані як платники ПДВ в установленому порядку, подають відповідну звітність в якій віднайшли відображення у складі податкових зобов’язань операції з позивачем.

Щодо поданого листа Луцької ОДПІ (вих.№3366/7/23-409 від 11.05.2006 року), в якому зазначено, що провести зустрічну перевірку ТзОВ «Луцькметалопостачсервіс»по взаєморозрахунках з ЗАТ «Авангард»неможливо, оскільки місцезнаходження  ТзОВ «Луцькметалопостачсервіс»невідоме, то такий судом не може братись до уваги, оскільки в матеріалах справи наявний лист Луцької ОДПІ (вих. №2050/10/15-115 від 03.05.2006 року), в якому зазначено, що   ТзОВ «Луцькметалопостачсервіс»податкову звітність з ПДВ протягом вересня, жовтня, листопада подавало з відображенням податкових зобов’язань.

Відповідно до п.п. 7.7.3 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Відповідно до п.п. 7.7.3 п.7.3 ст. 7 Закону у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. (Абзац перший підпункту 7.7.3 пункту 7.7 ст.7 із змінами).

Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами.

Згідно із п.п.4.1 п.4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА та головним управлінням Державного казначейства України від 02.07.1997 року № 209/72 відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів (форма наведена в додатку 2) або за рішенням суду.

Підпунктом 4.2.п.4 Порядку передбачено, що висновки подаються не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану вартість, установленого чинним законодавством.

Щодо посилань відповідача 1 на Порядок заповнення та подання декларації з ПДВ, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.97 № 166, то згідно абз.4 п. 1.2 даного Порядку платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону) суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених указаними пунктами.

Отже, з наведеного вище вбачається, що даний Наказ відсилає до відповідних статей Закону про ПДВ (пункт 11.21, пункт 11.29), які стосуються виключно операцій з продажу, а не придбання, і не визначає порядку формування податкового кредиту у спеціальній декларації.

Щодо посилання на розділ „Податковий кредит” цього Порядку, то в ньому містяться загальні норми даного акту стосовно віднесення до податкового кредиту і не вказується про формування податкового кредиту у спеціальній декларації.

Листом Державної податкової адміністрації України № 2651/7/16-1121 від 23.02.1999 року визначено, що спеціальною (окремою) податковою декларацією з ПДВ, є декларація до якої включаються операції з продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, в тому числі і на давальницьких умовах, незалежно від виду розрахунків за таку продукцію та напрямку її реалізації (па митній території України чи на експорт) та операції з придбання товарів (робіт, послуг), які включаються до валових витрат виробництва такої продукції, і відповідно до складу податкового кредиту по такій продукції.

Відповідно до п.п. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 року, згідно якого під амортизацією основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Отже,  ЗАТ «Авангард» включивши суми ПДВ сплачені в зв'язку з придбанням основних фондів та матеріалів, які використовуються для поліпшення та модернізації основних фондів, не порушило порядку складання спеціальної податкової декларації по ПДВ, оскільки витрати на придбання основних фондів та матеріалів, які ідуть на модернізацію та поліпшення основних фондів не відносяться до валових витрат підприємства, а підлягають амортизації, яка зменшує скоригований прибуток платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Постанова місцевого суду прийнята у відповідності з вимогами  діючого законодавства.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

                                                         у х в а л и в:

     

постанову господарського суду Івано-Франківської  області від 12.05.2006 року по справі №А-1/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області –без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.   

Матеріали справи  повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя:                                                        Якімець Г.Г.

Судді:                                                                                Дубник О.П.

       

                                                                                           Орищин Г.В.