АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22- 6976/2006 р. Головуючий у 1 інстанції: Артемова Л.Г.
Суддя-доповідач: Спас О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" листопада 2006 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Савченко О.В.
суддів: Бондаря М.С.
Спас О.В.
при секретарі Череватій О.В.
за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Шелудченко О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від "11" жовтня 2006 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради про стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги учасникам бойових дій. -
ВСТАНОВИЛА:
12 липня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради (дані - УПтСЗН Комунарської РА Запорізької міської ради) про стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги учаснику бойових дій.
В позові зазначав, що він є учасником бойових дій. Позивач вважав, що згідно з ч.5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня, як учасник бойових дій він має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком. Такі виплати проводилися не в повному обсязі. Сума недоплаченої допомоги за 2003 рік, 2004 рік,
2005 рік, 2005 рік складає 3443 грн.75 коп., що позивач просив стягнути з
відповідача на його користь.
Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від "11" жовтня
2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Позивач з судовим рішенням не погодився і подав апеляційну скаргу.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що відповідач, діючи незаконно, не виплачував йому щорічну грошову допомогу в розмірах, які передбачені ч. 5 ст. 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що строк для звернення до суду ним не пропущений, а тому постанова суду першої інстанції має бути скасованою з прийняттям нової постанови про задоволення позову, за виключенням вимог щодо 2003року.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення осіб, що беруть участь у справі, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах
апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга маг. бути залишена без задоволення, а постанова суду - без змін.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Відповідно ст. 200 КАС України підставами для цього є визнання судом апеляційної інстанції того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм , матеріального і процесуального права.
Згідно ст. 99 КАС України адміністративний позов має бути поданий в річний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Ст. 100 КАС України передбачено, що пропущений строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо па цьому наполягає одна із сторін. Цією ж нормою процесуального права суду надано право визнавати причину пропущений строку звернення до суду поважною.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджено посвідченням НОМЕР_1 (а.с.6).
У ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зазначено, що учасники бойових дій мають право па щорічну одноразову допомогу до 5 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Позивач, право якого на передбачені законодавством пільги, зазначене безпосередньо в його посвідчені, щорічно отримував грошову допомогу до 5 травня в розмірах згідно Законів України про державний бюджет на поточні роки і, відповідно весь цей час достовірно знав, які саме суми він отримує. Проте, позивач до 2006 року не заявляв про порушення його прав на отримання грошової допомоги.
Про поновлення строку для звернення до суду позивач не просив.
Відповідач просив застосувати правові наслідки пропущення строку звернення до суду і відмовити в задоволенні вимог за період 2003-2005 років з цих підстав.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування ч. 1 ст. 100 КАС України і відмовив в цій частині позовних вимог в зв'язку з пропущенням строку звернення до суду.
Суд першої інстанції дав правильну оцінку решті позовних вимог, а саме, про стягнення суми грошової допомоги за 2006 рік у розмірі 1795грн. і відмовив в задоволенні позову.
Розглядаючи позовні вимоги суд першої інстанції дотримався вимог ст. 2 КАС України, яка вказує, що у справах щодо оскарження дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд перевіряє, чи вчинені вони на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені законодавством України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, неупереджено, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, своєчасно.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що ст. 17-1 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачає, що щорічну грошову виплату разової грошової допомоги до 5 травня, в розмірах, передбачених ст. ст. 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення.
Одночасно Законом України від 25 грудня 1998 року „Про внесення змін до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що порядок виплати разової грошової допомоги ветеранам війни визначається Кабінетом Міністрів України, який також має щорічно у проекті Державного бюджету України передбачати цільові кошти, необхідні для виплати разової грошової допомоги ветеранам війни.
18 лютого 2004 року Кабінетом Міністрів України за № 177 прийнято Постанову „Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги,
передбаченої Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у якій, зокрема, зазначено, що з метою реалізації положень ст. 17-1 вказаного Закону Міністерство фінансів і Державне казначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати цієї разової грошової допомоги у розмірах, установлених законом про державний бюджет на відповідний рік, і для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення.
За змістом ст. 21 Бюджетного Кодексу України органи соціального захисту с розпорядниками бюджетних коштів, а саме: для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів, які за обсягом наданих прав на головних розпорядників та бюджетних розпорядників нижчого рівня. Кошти бюджету, які отримують фізичні особи, надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.
Відповідно ст. ст. 87, 89 Бюджетного Кодексу України до видатків, які здійснюють з Державного бюджету України належать державні програми соціальної допомоги, зокрема, щорічна разова грошова допомога ветеранам війни ( ст. 87 БК України).
Окрім викладеного необхідно взяти до уваги, що відповідно до п. 18 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" на цей рік зупинено дію ч.5 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій.
З аналізу вищенаведених норм права випливає той висновок, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що органи соціального захисту при виплаті вищезазначених коштів діяли відповідно до законодавства, а тому немає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Посилання в апеляційній скарзі на рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 20-рп про неконституційність норм Закону України „Про державний бюджет України на 2004рік", які обмежили суми виплат особам, які підпадають під дію Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки застосовується лише до прямо вказаних норм закону про бюджет на відповідний рік.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають передбачених законом підстав для його скасування та для постановляння нового рішення по справі.
Керуючись ст. ст. 167, 198, 200, 205. 206 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від "11" жовтня 2006 року по цій справі залишити без змін.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили ухвали суду апеляційної інстанції, а саме, з "03" грудня 2006 року - дня складення ухвали в повному обсязі.