Справа  № 2 - 118

                                                                          2009 рік

                                                             Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

07  травня  2009 року  Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя

 у складі:  головуючого судді  Гнатик Г.Е.

                  при секретарі   Тарасенко О.Л.

з участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу  за  позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа  третя державна нотаріальна контора м.Запоріжжя про  визнання  права власності на  Ѕ частину квартиру і визнання права власності на 1/6 частину квартири у порядку спадкування,

                                                       в с т а н о в и в :

Позивач  ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом.

У позові вказала, що з 28.12.1979 року вона перебувала у шлюбі  з ОСОБА_5, від якого мають повнолітню дочку ОСОБА_3

У період шлюбу, 29.12.1997 року,  її чоловік купив трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.

29.03.2002 року ОСОБА_5 помер і після його смерті відкрилася спадщина  у вигляді Ѕ частини  вказаної квартири, оскільки, відповідно до ст.. 60 СК України, у спірній квартирі їй належить Ѕ частина квартири. Просила визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2,  визнати право власності на 1/6 частину вказаної квартири у порядку спадкування.

У судовому засіданні позивачка підтримала позов, посилаючись на обставини, викладені  у позовній заяві. Суду пояснила, що у шлюбі  з ОСОБА_5 вона перебувала з 1979 року. У 1997 році рішенням Жовтневого районного суду м.Запоріжжя  їх шлюб було розірвано, але  в органах РАЦС  шлюб ні вона ні ОСОБА_5 не розірвали.  Вони з чоловіком весь цей час проживали у ІНФОРМАЦІЯ_1.  Після його смерті вона приватизувала квартиру на себе і дочку  ОСОБА_3, потім квартиру продала і зараз проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.  Після смерті чоловіка  у нотаріальній конторі вона відмовилася від прийняття спадщини на користь дочки  ОСОБА_3 Документи на спірну квартиру, при житті, чоловік тримав на роботі, чому пояснити не може, а свідоцтво про шлюб, чоловік тримав  у автомобілі, чому, їй не відомо. Вона  в органах РАЦС отримала повторне свідоцтво про шлюб.

За час шлюбу вони з чоловіком проживали  у квартирі по вул..Українській,  у квартирі по вул.. Сталеварів ні вона ні чоловік ніколи не проживали.  Помер чоловік  у м.Києві  у госпіталі, бо дуже хворів. До нього  вона не їздила, бо сама була хворою. Просила задовольнити її позов.

Відповідач ОСОБА_3 проти  задоволення позову не заперечує. Суду пояснила, що після смерті батька, вона звернулася до нотаріальної контори і отримала свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку, дві автомашини, на спірну квартиру  не отримувала.  Про те, що батьки розірвали судом шлюб, їй не було відомо, батьки весь час жили разом. У спірній квартирі вона ніколи не жила, після смерті батька  вони не могли знайти документи на  квартиру по                                  

вул.. Сталеварів, бо батько їх зберігав  у себе на роботі. Після смерті батька мати прийняла у спадок те майно, яке після нього залишилося.

Відповідач ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечує. Суду пояснив, що  його батько ОСОБА_5 придбав квартиру по вул.. Сталеварів  у 1997 році, оскільки він з 1995 року зустрічався з іншою жінкою- Касьян ОСОБА_6.  З 1995 року батько жив на дві адреси, спірну квартиру батько купив на свої гроші і казав, що бажає, щоб ОСОБА_2 про цю квартиру не знала, тому документи на цю квартиру зберігав  у себе на роботі у сейфі. Коли батько тяжко захворів  і перебував на лікування  у госпіталі у м.Києві, попросив його звільнити сейф на роботі. Він розібрав його документи, знайшов там і документи на спірну квартиру. Ключі  від спірної квартири по вул..Сталеварів були у батька, у нього і у ОСОБА_7 Рішення про придбання цієї квартири  батько узгоджував  із ОСОБА_7 у його присутності. У 2000 році у спірній квартирі виникла пожежа і у квартирі ніхто не жив. Спірна квартира була придбана на гроші батька. Крім того, батько розірвав у суді шлюб з ОСОБА_2  Оскільки він дуже хворів, на його ім.»я батько видав довіреність  на право  отримання свідоцтва про розірвання шлюбу, яке посвідчено приватним нотаріусом м.Києва, але  у РАЦС видати свідоцтво про   розірвання шлюбу йому відмовили, бо була необхідна особиста присутність батька. Після смерті батька він і ОСОБА_3 отримали у нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину на два автомобілі, земельну ділянку, рахунок у банку м.Москва,  ОСОБА_2  відмовилася від прийняття спадщини на користь  ОСОБА_3 Оскільки  ОСОБА_5 придбав спірну квартиру за свої гроші, на той час проживав з ОСОБА_7, просить позов ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Представник відповідача ОСОБА_4- ОСОБА_8  просить у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити за безпідставністю.

Представник третьої особи- третьої державної нотаріальної контори м.Запоріжжя у судове засідання не з»явився, направивши суду листа з проханням розглядати справу  у відсутності  представника нотконтори, тому, суд вважає за можливе розглянути справу  у відсутності вказаного представника третьої особи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, відповідачів, представника відповідача, суд вважає позов не підлягаючим задоволенню у зв»язку з наступним.

28.12.1979 року ОСОБА_2 зареєструвала шлюб  з ОСОБА_5, про що зроблено актовий запис № 565.

У судовому засіданні  ОСОБА_2 пояснила суду, що  з часу реєстрації шлюбу з ОСОБА_5  вони проживали разом, вели сумісне господарство  по день його смерті  29.03.2002 року.  У період перебування  у шлюбі вони, за сумісні кошти придбали  квартиру № 7, по вул. Сталеварів, 22 у м.Запоріжжі, тому просила визнати за нею  право власності на Ѕ частину квартиру, яка придбана у період шлюбу.

Доводи ОСОБА_2 у цій частині позовних вимог спростовуються  матеріалами справи.

Як вбачається із рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя  від  12.03.1995 року, судом, під час розгляду  цивільної справи за позовом  ОСОБА_5  до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,  встановлено, що   фактично шлюбні відносини між подружжям припинені у 1994 році. Рішення суду набрало законної сили і ніким не скасовано.

Відповідно до ст..61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній,  господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, суд вважає встановленим і доведеним факт того, що  ОСОБА_2 і  ОСОБА_5 припинили шлюбні стосунки   з 1994 року.

Факт того, що ОСОБА_2  і ОСОБА_5  не проживали разом підтверджується поясненнями свідка  ОСОБА_9, яка пояснила, що була знайома з ОСОБА_5 з 1996-1997 року.  Приблизно у 1997 році ОСОБА_5  придбав квартиру № 7 по вул.. Сталеварів у м.Запоріжжі, яку запросив її  прибирати.  У цей час він проживав  з жінкою яку звали ОСОБА_6, яка завжди сама розраховувалася з нею за прибирання. У квартирі були  тільки їх речі. ОСОБА_2  не знає і ніколи  у цій квартирі не бачила. Після смерті  ОСОБА_5 вона також прибирала у цій квартирі. Коли необхідно було прибрати, їй дзвонила ОСОБА_6.

У зв»язку з вищевказаним, суд не бере до уваги  пояснення свідків  ОСОБА_10,  ОСОБА_11, бо вони повністю протиречать викладеному вище.

Крім того, свідок  ОСОБА_12 прояснила суду, що вона  знала ОСОБА_5 з 2000-2001 років, він  лікувався  у обласній лікарні двічі, де вона працює медичною сестрою. Оскільки він там лежав неодноразово, а у її обов»язки входив догляд за хворими, вона знала його дружину  ОСОБА_6, яка приїздила до нього кожного дня, ОСОБА_5  говорив, що це його дружина, говорив не тільки їй, а й іншому медичному персоналу. Дочку бачила  всього один раз, також  часто  приїздив до батька ОСОБА_4

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім»ю України № 16  від 12.06.1998 року ( з послідуючими змінами), вирішуючи спори між подружжям про майно, належить виходити з того, що відповідно до статей 22, 25, 27-1 КпШС спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними у період шлюбу рухоме і нерухоме майно,  яке може бути об»єктом приватної власності ( крім майна, нажитого кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу).

Таким чином, суд вважає,  що спірна квартира АДРЕСА_1  була куплена  ОСОБА_5 під час роздільного проживання сторін, при фактичному припиненні  шлюбних відносин, вона не може  вважатися такою, що куплена сторонами у період шлюбних відносин, хоча розірвання шлюбу між сторона в органах РАЦС і не було зареєстровано. Тобто ця квартира  не являється спільною власністю сторін.

Виходячи з вищевказаного, суд вважає  позовні вимоги ОСОБА_2  у частині визнання за нею права власності на Ѕ частину вказаної квартири не обґрунтованими, не доведеними і не підлягаючими задоволенню.

Оскільки  квартира № 7  по вул.. Сталеварів  у м.Запоріжжі  придбана ОСОБА_5   у період, коли він фактично не перебував  з ОСОБА_2 у шлюбних відносинах, за його власні кошти, суд вважає не підлягаючими задоволенню і позовні вимоги  ОСОБА_2 у частині визнання за нею права власності на 1/6 частину   вказаної квартири  у порядку спадкування.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2  28.09.2002 року  подала до четвертої державної нотаріальної контори заяву, у якій довела до відома, що вона, спадкоємиця за законом  після померлого ОСОБА_5, який помер 29.03.2002 року  і проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3  від спадщини відмовляється  на користь дочки  ОСОБА_5 (Павленко у теперішній час) ОСОБА_13.

Викладене свідчить, що підстав для задоволення позову ОСОБА_2 не вбачається, тому її позовні вимоги  у повному обсязі необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст. 22, 25, 27-1 КпШС, ст..ст.   208, 209, 212, 213, 214, 215  ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа  третя державна нотаріальна контора м.Запоріжжя про  визнання  права власності на  Ѕ частину квартиру і визнання права власності на 1/6 частину квартири у порядку спадкування, залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області  шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення  суду до Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя та подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду або у порядку  ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя:                                                 Гнатик Г. Є.