ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
04.09.2013 Справа № 905/4841/13
Господарський суд Донецької області у складі судді Соболєвої С.М.,
при секретарі Табачніковому В.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Комунального підприємства по теплопостачанню «Вуглик» Горлівської міської ради, м.Горлівка Донецької області
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Горлівка Донецької області
про стягнення 18152,56 грн.
за участю уповноважених представників:
від позивача: ОСОБА_2 – за довіреністю;
від відповідача: не з’явився, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Комунальне підприємство по теплопостачанню «Вуглик» Горлівської міської ради, м.Горлівка Донецької області звернувся до господарського суду Донецької області із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Горлівка Донецької області про стягнення 18152,56 грн., а саме суми заборгованості за отриману теплову енергію згідно договору в розмірі 11003,98 грн., пені в сумі 9958,48 грн., інфляційних нарахувань 3,84 грн., 3% річних в сумі 114,37 грн.
В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на укладання договору на постачання теплової енергії №152 від 25.07.2007р. із відповідачем, невиконання за ним своїх зобов’язань останнім з оплати отриманого теплопостачання, внаслідок чого утворилась сума основного боргу та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних витрат.
На підтвердження викладених у позові обставин Позивач надав розрахунок суми позовних вимог, копії: договору про постачання теплової енергії (для вбудованих приміщень інших організацій) №152 від 25.07.2007р., Акту на включення опалення від 15.10.2012р., рахунків-фактур №1415 від 23.10.2012р., №1750 від 23.11.2012р., №2012 від 20.12.2012р., №156 від 21.01.2013р., №412 від 19.02.2013р., №723 від 21.03.2013р., №890 від 16.04.2013р., фіскальних чеків №0508 від 25.10.2012р., №8070 від 28.11.2012р., №7162 від 25.12.2012р.., №2848 від 23.01.2013р., №9719 від 21.02.2013р., №5159 від 22.03.2013р., №9965 від 17.04.2013р.
Нормативно власні вимоги Позивач обґрунтовує ст..ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.
Згідно письмових пояснень Позивача №72-2116/од від 18.07.2013р., поданих через канцелярію господарського суду Донецької області 22.07.2013р., споживач сплачує постачальнику теплову енергію по тарифам, затвердженим рішенням Горлівської міської ради від 21.02.2007р. №192
Також представником Позивача долучено до матеріалів справи Акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 01.07.2013р., копію Додаткової угоди №1 від 14.02.2008р. до Договору №152 від 25.07.2007р., Листа на адресу Відповідача №74-9134 від 10.10.2011р.
22.07.2013р. представником Позивача також подано заяву про виправлення описки щодо визначення суми позову по даній справі замість 18152,56грн. змінити на 21080,67грн.
Враховуючи наявність арифметичної помилки у здійсненому розрахунку сукупності складових первинної ціни позову, господарський суд задовольняє вказане клопотання.
Представник Відповідача у судові засідання не з’являвся, причин неявки не повідомив, витребувані судом документи не представив. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить зокрема Повідомлення про вручення №02-26/33983 від 24.07.2013р.
Керуючись ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає можливим вирішити спір за відсутності представника Відповідача виходячи з наявних матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
25.07.2007р. між сторонами був підписаний договір №152 про поставку теплової енергії (для вбудованих приміщень інших організацій), за умовами якого позивач (Постачальник) прийняв на себе зобов’язання постачати відповідачу (Споживачу) теплову енергію у будову по вул..Леніна, буд.19, а відповідач зобов’язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в строки, передбачені цим договором (п.1.1.)
.
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.5.1.).
Згідно Додаткової угоди №1 від 14.02.2008р. до вказаного Договору сторони погодили викласти п.3.1.1. Договору у наступній редакції: «Споживач зобов’язаний оплачувати Постачальнику поставлену теплову енергію по тарифу, затвердженому рішенням Виконавчого комітету Горлівської міської ради №192 від 21.02.2007р. (за 1 кв.м. – 9,17 грн., ПДВ 1,83 грн. Загалом 11 грн. та за 1 Гкал 278,71 грн., ПДВ 55,74 грн. Загалом 334,45 грн.) на підставі виставлених рахунків».
Постачальник має право пред’являти рахунки на попередню оплату за майбутній розрахунковий період до 20 числа поточного місяця (п.5.4.). Споживач зобов’язаний оплатити пред’явлені рахунки на передплату поточного місяця протягом 3-х банківських днів з моменту їх отримання (п.5.5.).
Кінцевий розрахунок за фактично поставлену теплову енергію у звітному місяці здійснюється за фактичною поставкою теплової енергії з урахуванням коректування раніш пред’явленого рахунку до 1-го числа наступного за звітнім (п.5.7.). Споживач зобов’язаний сплатити пред’явлені кінцеві рахунки протягом 3-х банківських днів з моменту їх отримання (п.5.8.).
У випадку несплати Споживачем рахунку на передплату або у разі відсутності такого , Постачальником виставляється рахунок за відпущену теплову енергію до 25 числа поточного місяця (п.5.9.). Споживач зобов’язаний оплатити рахунок за відпущену теплову енергію по п.5.9. до першого числа місяця наступного за звітним.
Як встановлено судом, згідно з умовами вказаного договору позивачем за період з жовтня 2012р. по квітень 2013р. було поставлено відповідачу теплову енергію.
Факт постачання позивачем теплової енергії підтверджується наданими до матеріалів справи Актом на включення опалення від 15.10.2012р., рахунками-фактурами №1415 від 23.10.2012р., №1750 від 23.11.2012р., №2012 від 20.12.2012р., №156 від 21.01.2013р., №412 від 19.02.2013р., №723 від 21.03.2013р., №890 від 16.04.2013р., з боку відповідача не спростований. Дане також вбачається з підписаного представниками та скріпленого печатками Акту звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 24.07.2013р.
Перелічені рахунки-фактури виставлялись Позивачем Відповідачу згідно фіскальних чеків фіскальних чеків №0508 від 25.10.2012р., №8070 від 28.11.2012р., №7162 від 25.12.2012р.., №2848 від 23.01.2013р., №9719 від 21.02.2013р., №5159 від 22.03.2013р., №9965 від 17.04.2013р.
За вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Позивачем здійснювались нарахування за поставлену теплову енергію на підставі рішенням Виконавчого комітету Горлівської міської ради №192 від 21.02.2007р. Про відповідну зміну тарифів Відповідач був обізнаний, що вбачається з Додаткової угоди №1 від 14.02.2008р. до Договору №152 від 25.07.2007р., підписаної Відповідачем. Крім цього з боку Позивача направлено на її адресу лист №574-9134 від 10.10.2011р. щодо інформування про вищевказані зміни з оплати за надане теплопостачання.
Як свідчать матеріали справи, відповідач не здійснював оплату за надання вказаних послуг всупереч ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.
В порушення статей 525 та 526 ЦК України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, грошове зобов’язання споживача перед енергопостачальною організацією в сумі 11003,98 грн. не виконано і на момент прийняття рішення суду.
Наведене Відповідачем не спростовано.
Крім суми основного боргу позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред’явлено до стягнення інфляцію в сумі 3,84 грн. та три проценти річних в сумі 114,37 грн. (періоди згідно розрахунку).
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство» у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ», суд дійшов висновку про те, що 3% річних підлягають задоволенню у сумі 114,37 грн. та інфляційні витрати – у сумі 3,84 грн.
Одночасно, Позивачем нарахована та пред’явлена до стягнення пеня у сумі 9958,48 грн.
Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями, згідно зі ст.230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно п.5.6. Договору №152 від 25.07.2007р. за весь період несвоєчасної оплати за теплову енергію Споживачу нараховується пеня у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100% суми боргу.
Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При здійсненні розрахунку відповідних позовних вимог Позивачем не враховані означені положення стосовно визначення періоду нарахування пені на суму 168,56 грн. згідно рахунку №1415 від 23.10.2012р., який має становити з 01.11.2012р. по 01.05.2013р., та на суму 1385,08 грн. згідно рахунку №1750 від 23.11.2012р., який має становити з 01.12.2012р. по 01.06.2013р.
З урахуванням викладеного, господарським судом перевірено здійснений розрахунок Позивача та зважаючи на межі позовних вимог суд вбачає правомірним задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі, а саме на суму 9958,48 грн.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються судом на Відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги Комунального підприємства по теплопостачанню «Вуглик» Горлівської міської ради, м.Горлівка Донецької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Горлівка Донецької області про стягнення 21080,67 грн., а саме суми заборгованості за отриману теплову енергію згідно договору в розмірі 11003,98 грн., пені в сумі 9958,48 грн., інфляційних нарахувань 3,84 грн., 3% річних в сумі 114,37 грн - задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (84634, Донецька область, м.Горлівка, вул. Ведєніна, 43, Свідоцтво №179692 від 13.06.2005р.) на користь Комунального підприємства по теплопостачанню «Вуглик» Горлівської міської ради (84601, Донецької області, м. Горлівка, вул.Ушева,1, р/р 26004619944991 в Горлівському відділенні ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області МФО 300012, ЗКПО 30500344) 21080,67 грн., а саме суми заборгованості за отриману теплову енергію згідно договору в розмірі 11003,98 грн., пені в сумі 9958,48 грн., інфляційних нарахувань 3,84 грн., 3% річних в сумі 114,37 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору в сумі 1720,5грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В судовому засіданні 04.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.
6. Повний текст рішення складено 09.09.2013р.
Суддя С.М. Соболєва