ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

12.07.06                                                                                           Справа  № 12/57

УХВАЛА

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                  Якімець Г.Г.,

суддів:                                         Дубник О.П.,

                                                    Орищин Г.В.

при секретарі   Горбач Ю.Б.

з участю представників:

від скаржника (відповідач) –Шоцький В.І.

від позивача –Чорномаз Ю.П.

від третьої особи –Костевич Т.О.

розглянув апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Правда»від 31.05.2006 року №59

на постанову господарського суду Рівненської області від 05.05.2006 року (підписана 06.05.2006 року), суддя Шарапа В.М.

у справі №12/57,

за позовом Дубенської об’єднаної державної податкової інспекції, м.Дубно

до відповідача  Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Правда»

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Відділення державного казначейства у м.Дубно та Дубенському районі, м.Дубно

про стягнення в сумі 8915 грн. 00 коп.

Особам, які беруть участь у справі, права і обов’язки, передбачені ст.49, 51, 59 Кодексу адміністративного судочинства України, роз’яснено.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції позивачем уточнювались позовні вимоги в сторону зменшення.

Постановою господарського суду Рівненської області від 05.05.2006 року в справі №12/57 задоволено уточнені позовні вимоги Дубенської ОДПІ - стягнуто з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Правда»до бюджету 2000 грн. заборгованості по бюджетній позичці та 1984,84 грн. пені (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 25.05.2006 року по справі №12/57).

При ухваленні постанови господарський суд Рівненської області виходив з наступного:

За Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Правда" рахується заборгованість по бюджетній позичці, що надана підприємству згідно Постанови КМУ "Про забезпечення сільськогосподарських товаровиробників матеріально-технічними та фінансовими ресурсами в 1999 році" №1953 від 10.12.1998 р. на підставі договору №2 від 01.12.1998 р., в сумі 2000 грн. 00 коп., що підтверджується поданням Відділення держказначейства у м.Дубно та Дубенському раййоні  №14 від 21.01.2006 р., договором №2 від 01.12.1998 р.

Господарським судом відзначено, що вказана заборгованість підлягала обов'язковому поверненню до державного бюджету України грошовими коштами.

Відповідно до ст. 22 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” органи державної податкової служби є органом стягнення простроченої заборгованості за кредитами залученими державою або під державні гарантії та бюджетними позичками.

Судом першої інстанції у постанові зазначено, що відповідачем не доведено, що саме по вказаній ним квитанції №045012 від 09.08.2000 року зерно було здане управлінню хлібопродуктів в рахунок повернення фінансової допомоги по договору №2 від 01.12.1998 року, при цьому господарським судом відзначено, що будь-які посилання на договір чи Постанову КМ України в квитанції відсутні.

Не погоджуючись із постановою господарського суду Рівненської області від 05.05.2006 року в справі №12/57 Сільськогосподарський виробничий кооператив «Правда»подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадану постанову суду та відмовити в задоволенні позову Дубенської об’єднаної державної податкової інспекції,  вказуючи на те, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою.

Зокрема апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що відповідач 29.07.2000 року в рахунок погашення фінансової допомоги в сумі 7600 грн. згідно Постанови КМ України від 11.09.1997 року №1003 і позички в сумі 2000 грн. по постанові КМ України від 10.12.1998 року №1953, яку отримано по договору №2 від 01.12.1998 року, здано на Дубенський ДКХП зерно на загальну суму 9600 грн., чим повністю погашено бюджетну заборгованість, про що на думку відповідача свідчить квитанція №045012 від 09.08.2000 року.

Поряд з цим, скаржник зазначає, що суду було представлено копії протоколів від 27.07.2002 року за №№ 103/1, 103/2 про урегулювання заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншим сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності і господарювання, між стороною-надавачем позичок та стороною-отримувачем, згідно яких станом на 27 серпня 2002 року, за СВК „Правда” не рахується кредиторської заборгованості перед бюджетом за отримані бюджетні позички відповідно до Постанови КМ України від 10.12.1998 року №1953, проте такі протоколи судом до уваги не взято.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги викладені  в апеляційній скарзі підтримав, просив постанову господарського суду Рівненської області від 05.05.2006 року в справі №12/57 скасувати, в задоволенні позову Дубенської об’єднаної державної податкової інспекції відмовити, з підстав викладених у апеляційній скарзі.

Представник позивача заперечив доводи скаржника, просив апеляційний господарський суд залишити без змін постанову господарського суду Рівненської області від 05.05.2006 року в справі №12/57, а апеляційну скаргу –без задоволення, зокрема вказував на те, що відповідно до ст. 22 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” органи державної податкової служби є органом стягнення простроченої заборгованості за кредитами залученими державою або під державні гарантії та бюджетними позичками.

Факт отримання вказаної позички не заперечувався відповідачем та був доведений і підтверджений документально в судовому засіданні.

Представник третьої особи проти вимог наведених у апеляційній скарзі заперечив, просив постанову господарського суду Рівненської області від 05.05.2006 року в справі №12/57 залишити без змін, вказуючи при цьому на те, що відповідно до норм п.7 Додатку №2 до постанови Кабінету Міністрів України від 10 грудня 1998 р. №1953 - фінансова допомога підлягає поверненню коштами, які надходять на єдиний казначейський рахунок відділення Державного казначейства у районі з подальшим перерахуванням їх на казначейський рахунок обласного управління Державного казначейства. Також представник третьої особи зазначав, що твердження відповідача про повернення позички зерном та урегулювання заборгованості шляхом підписання протоколів урегулювання заборгованості за бюджетними позичками не ґрунтується на нормах чинного законодавства та не може бути належним доказом виконання зобов'язань.

Перевіривши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, Львівський апеляційний господарський суд встановив:

Сільськогосподарський виробничий кооператив „Правда” зареєстрований розпорядженням Дубенської райдержадміністрації №5 від 06.01.2000 року, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію №04057830Ю0010051 від 06.01.2000 року.

Відповідно до змін до статуту СВК „Правда” є правонаступником КСП „Правда”.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.1998 року №1953 „Про забезпечення сільськогосподарських товаровиробників матеріально-технічними та фінансовими ресурсами в 1999 році” та на підставі договору №2 від 01.12.1998 року КСП „Правда” надано фінансову допомогу в сумі 2,0 тис. грн.

20.04.2006 року суду першої інстанції надано заяву, в якій позивач зменшує позовні вимоги з 8915 грн. до 3978,84 грн., які просить стягнути з відповідача.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи прийшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Відповідно до ст. 22 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” органи державної податкової служби є органом стягнення простроченої заборгованості за кредитами залученими державою або під державні гарантії та бюджетними позичками.

ВДК подано до Дубенської ОДПІ подання №14 від 21.01.2006 року про стягнення заборгованості по неповернутій бюджетній позичці КСП „Правда”, яка виникла внаслідок неповернення ним отриманої відповідно до постанови КМУ №1953 „Про забезпечення сільськогосподарських товаровиробників матеріально-технічними та фінансовими ресурсами в 1999 році”  від 10.12.1998 р. та укладеного на її виконання договору бюджетної позички в сумі 2000,00 гривень.

Відповідно до п.2.1 договору №2 від 01.12.1998 року, який укладено між ВДК та відповідачем на виконання постанови Кабінету Міністрів України фінансова допомога надавалась шляхом оплати поданих рахунків на запасні частини, ремонтні матеріали та послуги ремонтних підприємств. Тобто, сільськогосподарське підприємство подавало казначейству рахунки, а казначейство перераховувало кошти з відкритих казначейських рахунків безпосередньо підприємствам, які реалізовували запасні частини чи проводили ремонтні роботи с/г техніки.

Факт отримання вказаної позички відповідачем не заперечується.

Господарським судом правомірно не взято до уваги надані відповідачем протоколи урегулювання заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншим сільськогосподарським підприємствам всіх форм власності і господарювання.

Такі протоколи урегулювання укладались на виконання вимог Закону України „Про врегулювання заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншим сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності і господарювання через обслуговуючі, заготівельні і переробні підприємства, та реструктуризацію заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) переробних підприємств агропромислового комплексу" від 18 січня 2001 року №2237-ІІІ та порядку визначення переліку підприємств та врегулювання відповідних сум заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншим сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності і господарювання через обслуговуючі, заготівельні і переробні підприємства " затвердженого спільним наказом Міністерства аграрної політики України та міністерства фінансів України №207/335 від 11.07.2001 року зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 липня 2001 року за №602/5793.

Жодним із вказаних нормативно-правових актів не було внесено змін до Постанови Кабінету Міністрів України №1953 та укладеного між сільськогосподарським підприємством та казначейством договору.

Пункт 7 Додатку №2 до постанови Кабінету Міністрів України від 10 грудня 1998 р. №1953, передбачає, що фінансова допомога підлягає поверненню коштами, які надходять на єдиний казначейський рахунок відділення Державного казначейства у районі з подальшим перерахуванням їх на казначейський рахунок обласного управління Державного казначейства.

Отже, твердження відповідача про повернення позички шляхом підписання вказаних вище протоколів урегулювання не ґрунтується на нормах чинного законодавства та не може бути належним доказом виконання зобов'язань.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що протоколи урегулювання заборгованостей, не можуть бути доказом погашення сум фінансової допомоги, оскільки в ньому не зазначено, які саме суми боргу ввійшли до нього і немає посилання на договір №2 від 01.12.1998р..

З травня 2000 року облік наданих с/г підприємства позичок (на виконання Закону України „Про Державний бюджет України на 2000 рік") було передано від казначейських органів до районних фінансових управлінь, тому у 2002 році (на момент підписання протоколу урегулювання заборгованостей) у ВДК була відсутня інформація щодо повернення чи неповернення даної бюджетної позички.

Поряд з цим, слід зазначити, що в протоколах урегулювання відсутнє погодження райфінуправління щодо включення  суми позички наданої казначейством до нього.

Про неповернення позички райфінуправління повідомило ВДК у 2004 році, коли підписувався акт приймання-передачі від 01 вересня 2004 року заборгованості по фінансових допомогах, наданих сільськогосподарським товаровиробникам з резервного фонду КМ України в 1997-1999 роках їх облік було передано від фінуправління до ВДК.

Органи Державного казначейства здійснюють нарахування пені до 01.04.2001 р. згідно Декрету Кабінету Міністрів України "Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів" № 8-93' від 21.01.1993 р. (декрет втратив чинність 01.04.2001 р. в зв'язку з набранням чинності Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами") і нараховують її з розрахунку одноденного розміру пені -120 відсотків річних від облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування (з 01.05.2000 р. по 31.03.2001 р.), а з 06.04.2001 р. - Інструкції про порядок нарахування та погашення пені, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2001 р. № 773 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.03.2001 р. за № 240/5431 і нараховують її з розрахунку одноденного розміру пені -120 відсотків річних від найвищої облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування.

Враховуючи вищенаведене, пеню стягнено правомірно.

Таким чином, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що підстав для скасування постанови господарського суду Львівської області від 22.02.2006 року по справі №5/6-19/1А та задоволення апеляційної скарги ДПІ у Залізничному районі м.Львова немає.

Керуючись ст. ст.195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, Львівський апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ

Постанову господарського суду Рівненської області від 05.05.2006 року в справі №12/57 залишити без змін, а апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Правда» –без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.   

Матеріали справи  повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя                                                             Якімець Г.Г.

Суддя                                                                                Дубник О.П.

Суддя                                                                                Орищин Г.В.