ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

07 червня 2006 р.

№ 16/394

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів: Щотки С.О. ( головуючий), Мележик Н.І., Подоляк О.А.,

розглянувши  у     відкритому              судовому засіданні  в м. Києві  касаційну  скаргу

державного підприємства “Донецька залізниця”

на рішення та постанову

господарського суду Донецької області від 08.11.2005 року Донецького апеляційного господарського суду від 08.12.2005 року

у справі

№ 16/394

за позовом

державного підприємства “Донецька залізниця”

до	відділу освіти Київської районної у м. Донецьку ради

про	стягнення 1674,94 грн.,

за  участю  представників :

позивача                              відповідача

- не з’явились, - не з’явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.11.2005 року у справі № 16/394 (суддя Манжур В.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.12.2005 року (судді: Акулова Н.В., Геза Т.Д., М’ясищев А.М.) в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 08.11.2005 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.12.2005 року у справі № 16/394 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових актів.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Матеріали справи свідчать про те, що суди першої та апеляційної інстанцій в порядку ст. ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України повно та об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідивши подані в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази сторін.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, господарський суд першої інстанції встановив, що 06.09.2004 року ДП „Донецька залізниця” в особі Донецької дистанції цивільних споруд і водопостачання та відділ освіти Київського району у місті Донецьку ради уклали договір №12/Т на відпуск теплової енергії (далі –Договір), відповідно до умов якого позивач зобов’язався поставляти теплову енергію до розподільчого вузла, вказаного власником будинку за адресою: м. Донецьк –18, вул. Костюшко, 20, а відповідач –здійснювати розрахунки за отриману теплову енергію згідно з затвердженими тарифами, діючими на момент отримання теплової енергії.  

Згідно з п. 1.2.1 Договору тариф на момент укладення договору становить: 2,52 грн. –за 1 м2 опалювальної площі без ПДВ, 93,86 грн. - за 1 Гкал без ПДВ.

Договір підписаний сторонами з протоколом розбіжностей до нього, згідно якого відповідач зазначив наступні тарифи: 5,64 грн. за 1 м3 гарячої води без ПДВ, 84,92 грн. за 1 Гкал без ПДВ.

Відповідно до п. 5 ст. 181 Господарського кодексу України сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Як з’ясував місцевий господарський суд, позивач заходів щодо врегулювання розбіжностей не вжив. Пунктом 7 ст. 181 ГК України передбачено, що якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Окрім того, господарський суд першої інстанції встановив, що рішенням господарського суду Донецької області від 16.02.2005 р. у справі № 23/434 щодо спонукання укласти угоду в редакції позивача було відмовлено. Зазначене рішення оскаржене не було та вступило в законну силу.

У п. 1.2.2 Договору сторони погодили, що у разі зміни тарифів, які діяли на момент укладення договору, згідно з Розпорядженням голови обласної державної адміністрації м. Донецька від 18.09.2002 року № 442, оплата Абонентом наданих йому послуг здійснюється за новими цінами без змін інших умов договору. Про змінені тарифи на послуги теплопостачання Постачальник повідомляє Абонента протягом 5 –ти днів з дня їх зміни.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Місцевим господарським судом встановлено, що належних доказів повідомлення відповідача про зміну тарифів на послуги з теплопостачання позивач не надав.

Платіжні документи із зазначенням у них сум більших, аніж погоджено сторонами при укладенні  договору, не можуть бути доказами повідомлення відповідача про зміну тарифів на послуги з теплопостачання, оскільки зобов’язання між сторонами виникають на підставі договору або закону, а не на підставі рахунків.

Таким чином, господарські суди прийшли до правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог та підставно відмовили у задоволенні позову.   

          Разом з тим, апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд рішення, дійшов помилкового висновку про те, що Договір є неукладеним, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається, а відтак Договір був укладений у порядку, визначеному ч. 7 ст. 181 ГК України. Окрім того, на виконання Договору позивачем надавалась теплова енергія, яка оплачувалась відповідачем з урахуванням тарифу, передбаченого протоколом розбіжностей до Договору. Водночас, зазначена помилка не вплинула на правильність вирішення господарського спору по суті.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 16.12.2005 року та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 06.02.2006 року прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для їх зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.   

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського  процесуального кодексу України,  Вищий  господарський  суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу державного підприємства “Донецька залізниця” залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Донецької області від 08.11.2005 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.12.2005 року у справі № 16/394 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                 С.Щотка

С у д д і                                                                                      Н.Мележик

                                                                                                   О.Подоляк