ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

31 січня 2007 р.

№ 02-2/1-475

         Вищий господарський  суд  України  у складі колегії суддів:

                                                               Перепічая В.С. (головуючого),

                                                               Вовка І.В.,

                                                               Гончарука П.А.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Насіннєвий завод” на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2006 року у справі № 02-2/1-475 за позовом державного підприємства “Зарубинський  спиртовий завод” до товариства з обмеженою відповідальністю “Насіннєвий завод” про визнання договору недійсним, визнання права власності, -

                                                                                                                                          ВСТАНОВИВ:

У серпні 2006 року державне підприємство “Зарубинський  спиртовий завод” звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Насіннєвий завод” про визнання договору купівлі –продажу будівель і споруд № 25 від 15 березня 2006 року недійсним та визнання права власності.

Ухвалою господарського суду Тернопільської  області від 21 серпня 2006 року, позовну заяву повернуто без розгляду  з підстав, передбачених п. п. 2, 3, 5ст.63 ГПК України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду 31 жовтня 2006 року  ухвалу господарського суду Тернопільської  області від 21 серпня 2006 року  скасовано, а матеріали справи направлені на розгляд  суду першої інстанції.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційної інстанції, посилаючись на те, що  судом  неправильно застосовані норми процесуального та матеріального права.

Відзив  на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, місцевий господарський суд повертаючи позовну заяву без розгляду посилався на те, що  позивачем не зазначено повного найменування  та ідентифікаційних кодів позивача та відповідача –юридичних осіб,  позовна заява  не містить викладу обставин, на яких грунтується позовна вимога  про визнання права власності.

Суд також посилався на те, що у позовній заяві об’єднано  кілька позовних вимог і сумісний розгляд цих вимог суттєво утруднить вирішення спору.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, апеляційний господарський  суд, враховуючи  положення ч. 1 ст. 90 ЦК України, щодо найменування  юридичної особи, дійшов висновку, що позовна заява містить найменування сторін, а відсутність у позовній заяві ідентифікаційних  кодів сторін не є підставою для повернення позовної заяви без розгляду.

Виходячи з вимог ч.1 ст.58 ГПК України про об’єднання  в одній позовній  заяві кількох  вимог, зв’язаних між собою підставою виникнення  або поданими доказами, суд другої інстанції дійшов висновку, що об’єднання позовних вимог  про визнання недійсним договору купівлі –продажу майна  та визнання  права власності на дане майно відповідають даній нормі процесуального права  і об’єднання  вказаних  позовних вимог  не може бути підставою для  повернення позовної заяви.

Враховуючи, що наслідком визнання недійсним  договору купівлі –продажу  майна  є визнання права власності позивача на дане майно, а в позовній заяві  наведено достатнє обгрунтування  недійсності договору, апеляційний господарський суд не погодився з  висновком суду першої інстанції про відсутність  у позовній заяві обставин, на яких грунтується позовна вимога про визнання права власності.

Дані висновки  апеляційного господарського суду  відповідають матеріалам справи, грунтуються на вимогах процесуального права, а доводи касаційної скарги  їх не спростовують, у зв’язку  з чим постанову апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Разом з тим, суд вважає за необхідне  виключити з мотивувальної частини постанови посилання на те, що ухвала суду першої інстанції не підписана суддею, оскільки в матеріалах справи наявний  оригінал даної ухвали, який містить підпис судді, що її виніс.

Відсутність підпису судді як на копії ухвали  так і на  копії  оскаржуваної постанови, не є підставою для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

                    ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Насіннєвий завод” залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2006 року у справі № 02-2/1-475  –без змін, виключивши  з її мотивувальної частини посилання на те, що ухвала господарського суду  від 21 серпня 2006 року не підписана суддею, що її виніс.

Головуючий          Перепічай В.С.

Судді                                                                                   Вовк І.В.

                                                                                                 Гончарук П.А.