ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

          Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь  представники :

В С Т А Н О В И В  :

          Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.11.2006 (суддя Лепеха Г.А.) порушено провадження у справі №7/372-06-11931 про банкрутство  товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмег-Юг» (далі: «Боржника») за заявою приватного підприємства «Агропромислова фінансова група ВІМКОМ» (далі: «Ініціюючого кредитора») відповідно до ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі: «Закону»), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, накладено арешт на все належне боржнику майно.

          Постановою господарського суду Одеської області від 28.11.2006 (суддя Лепеха Г.А.) відповідно до ст. 52 Закону товариство з обмеженою відповідальністю «Трансмег-Юг»визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2(ліцензія серіїНОМЕР_1 від 13.01.2005).

          Не погоджуючись з прийнятою постановою, боржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема п.2 ст.6, п.1 ст.7, п.1 ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 1 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»та ст.ст. 43, 65 Господарського процесуального кодексу України.                   

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до статті 1 Закону безспірні вимоги кредиторів -вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Згідно частин 2, 3 статті 6 Закону право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник і кредитор; справа про банкрутство порушується, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 52 Закону у разі, якщо громадянин -підприємець - боржник або керівні органи боржника  - юридичної особи  відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до  органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій. Документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває  ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Зазначена норма закону є спеціальною нормою у законодавстві про банкрутство, яка регламентує спрощений порядок ведення процедури банкрутства щодо окремої групи боржників, зокрема боржників, керівні органи яких відсутні за адресою місцезнаходження юридичної особи.

Постанова суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 із змінами на даний час).

Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», який набув чинності з 01.07.2004 року в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 18 зазначеного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором  (частина 7 статті 19 Закону).

Виходячи з вимог частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Постановою господарського суду Одеської області від 28.11.2006 (суддя Лепеха Г.А.) відповідно до статті 52 Закону товариство з обмеженою відповідальністю «Трансмег-Юг» визнано банкрутом за спрощеною процедурою.

Зазначена постанова мотивована тим, що відповідно до акту перевірки від 10.10.2006, складеного представниками ініціюючого кредитора, встановлено відсутність боржника за адресою місцезнаходження (а.с.34). Витяг з Єдиного державного реєстру на предмет здійснення державної реєстрації боржника та визначення його місцезнаходження відповідно до даних державного реєстру в матеріалах справи відсутній. Відтак, колегія суддів зазначає про відсутність належних доказів для висновку суду про відсутність боржника за адресою місцезнаходження.

Матеріалами справи підтверджується, що провадження у справі про банкрутство порушено за заявою особи, якій договоромНОМЕР_2 від 05.06.2006 передано в управління майно кредитора -фізичної особи ОСОБА_1, зокрема заборгованість перед ініціюючим кредитором, на підставі якої порушувалось провадження у справі. Безспірні вимоги згідно судових рішень є вимогами кредитора ОСОБА_1 (а.с.6, 27-30). Відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України правонаступництво зобов'язань допускається у випадку вибуття однієї із сторін у спірному правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи вимоги за постановленими судовими рішеннями (Постанова Верховного Суду України №05/507 від 11.10.2005 у справі №14/397).

Вирішуючи можливість подальшого провадження у справі про банкрутство суду належало дати аналіз наведеним у справі документам на предмет обґрунтованості порушення провадження у справі за заявою Приватного підприємства «Агропромислова фінансова група ВІМКОМ», як ініціюючого кредитора у справі.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарський суд Одеської області при прийнятті постанови про визнання відсутнього боржника банкрутом не з'ясував та не дав оцінку факту наявності або відсутності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи боржника за її місцезнаходженням відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», не дав оцінки іншим доказам на підтвердження обґрунтованості порушення провадження у справі заявником Приватним підприємством «Агропромислова фінансова група ВІМКОМ», як ініціюючим кредитором у справі, а тому дійшов передчасного висновку про подальше здійснення провадження у справі про банкрутство, зокрема ведення її за спрощеною процедурою в порядку статті 52 Закону.

Зважаючи на викладене, оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам закону до судового рішення, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У зв'язку з наведеним зазначений судовий акт слід скасувати, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід дослідити наявність обставин відсутності боржника за адресою місцезнаходження та обґрунтованість порушення провадження у справі за заявою управителя майном ініціюючого кредитора, який звернувся до суду про порушення справи про банкрутство з власною заявою, а не діючи від імені установника управління, застосувати принципи оцінки доказів за їх належністю та допустимістю відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, а у випадку встановлення відсутності правових підстав для здійснення провадження за спрощеною процедурою, - прийняти рішення про можливість здійснення подальшого провадження у справі за загальною процедурою ведення справ про банкрутство відповідно до наведених норм права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111^5,,111⁷,111⁹,111¹¹ ГПК України Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмег-Юг» задовольнити.

2. Постанову господарського суду Одеської області від 28.11.2006 скасувати, справу №7/372-06-11931 направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області на стадії підготовчого засідання.

Головуючий                                                                             Б. Поляков

Судді                                                                                                 Л. Катеринчук

                                                                                                                    Н. Ткаченко