ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2007 р. | № 40/270пд |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді | Дерепи В.І. |
суддів : | Грека Б.М. –(доповідача у справі) Стратієнко Л.В. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства “Шахта “Комсомолець Донбасу” |
на постанову | Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.06 |
у справі | № 40/270пд |
господарського суду | Донецької області |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства “Шахта “Комсомолець Донбасу” |
до | Науково-виробничого об'єднання “Енергосоюз” |
про | визнання договору недійсним |
за участю представників від: |
позивача | Вовкотруб О.О. (дов. від 12.06.06) |
відповідача | Петриченко В.С. (дов. від 24.01.07) |
В С Т А Н О В И В :
У червні 2004 року Відкрите акціонерне товариство “Шахта “Комсомолець Донбасу” звернулось до суду з позовом до Науково-виробничого об’єднання “Енергосоюз” про визнання недійсним договору про сумісну діяльність “Вишукування та впровадження високоекономічних систем енергозабезпечення підприємства та обліку використання спожитої електроенергії” № 11/365 від 14.08.00. Підставою для заявленого позову слугувало те, що спірний договір не відповідає вимогам законодавства, на період укладення, т.я. сторони не досягли згоди по всім істотним умовам, встановленим для даного виду договорів.
В процесі розгляду справи, в силу ст.22 ГПК України, позивач уточнив вимоги та просив визнати недійсною угоду про сумісну діяльність, № 11/365 від 14.08.00 та додатку до нього з підстав передбачених ст.48, ч.1 ст.58 ЦК УРСР, а також, припинити провадження у справі в частині визнання недійсними інших угод, а саме: договору оренди, поставки, схову, елементи яких містяться в спірному договорі, з мотивів, що такі угоди не були укладені, а тому відсутній предмет спору.
Заявлений позов був предметом неодноразових судових розглядів. Так, рішенням господарського суду Донецької області від 27.09.06 позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Шахта “Комсомолець Донбасу” про визнання недійсним договору про сумісну діяльність № 11/365 від 14.08.00 “Вишукування та впровадження високо економічних систем енергозабезпечення підприємства та обліку використання економічної електроенергії” задоволено. Висновок місцевого господарського суду мотивований тим, що при укладенні договору № 11/365 від 14.08.00 та додатку до нього, сторонами не було додержано визначеної законодавством форми для договорів даного типу, а саме, не досягнуто згоди щодо суттєвих умов договору.
29 листопада 2006 року Донецьким апеляційним господарським судом за результатами перегляду апеляційної скарги скасовано рішення господарського суду Донецької області від 27.09.06, в позові відмовлено. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що договір про сумісну діяльність “Вишукування та впровадження високо економічних систем енергозабезпечення підприємств та обліку використання спожитої електроенергії”, укладений між Відкритим акціонерним товариством “Шахта “Комсомолець Донбасу” та Науково-виробничим об’єднанням “Енергосоюз” від 14.08.00 не суперечив вимогам законодавства, чинного на період укладення, а отже, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що договір та додатки до нього не укладались.
Відкрите акціонерне товариство “Шахта “Комсомолець Донбасу” з постановою Донецького апеляційного господарського суду не погоджується, вважає її такою, що винесена з порушенням норм матеріального права, а саме ст. 431, 432 Цивільного кодексу УРСР та ст.433 Цивільного кодексу СРСР щодо досягнення згоди по всіх істотних умовах для угод про сумісну діяльність. На думку скаржника, угода про сумісну діяльність, викладена в тексті Договору № 11/365 від 14.08.00 та додатках до нього, є неукладеного з огляду на вимоги ст.153 Цивільного кодексу УРСР.
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.06 та залишити без змін рішення господарського суду Донецької області від 27.09.06 по справі.
Заслухавши суддю-доповідача та перевіривши повноту встановлення судами обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Вищого господарського суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, що 14.08.00 між Відкритим акціонерним товариством шахта “Комсомолець Донбасу” та Науково-виробничим об’єднанням “Енергосоюз” було укладено договір про сумісну діяльність № 11/365 “Вишукування та впровадження високоекономічних систем енергозабезпечення підприємства та обліку використання спожитої електроенергії” та додаток до договору № 1 “Угода про порядок здійснення переходу на багатотарифну систему енергообліку”, п.1.1 умовами договору, передбачалось, що сторони уклали даний договір з метою дослідження та запровадження високоекономічних систем енергозбереження та обліку використання електроенергії та інших ресурсів, для досягнення яких, сторони зобов’язуються сумісно здійснювати необхідні фактичні та юридичні дії.
Судами встановлено, що на виконання договору № 11/366 від 14.08.06 Науково-виробниче об’єднання “Енергосоюз” поставило електричні лічильники LZQM багатотарифного обліку в кількості 8 шт., здійснено пусконалагоджувальні роботи та програмування даних лічильників з метою обліку електроенергії, що списується ДВНТ “Шахта “Комсомолець Донбасу”. В судових рішеннях також відмічено, що між сторонами 10.10.00, 13.11.01 та 18.12.01 було підписано розрахунки розміру орендної плати за використання комплексу контрольно-вимірювальної апаратури, що використовується згідно угоди “При порядок проведення переходу на багатотарифну систему енергообліку”, яка є додатком № 5 до договору про сумісну діяльність (т.1, арк. № 5, 17).
Суд першої інстанції, на підставі системного аналізу положень статей 431-432 ЦК України прийшов до висновку, що угода про сумісну діяльність, викладена в договорі та додатку, не укладалась, а укладений між сторонами договір від 14.08.06 є договором фінансового лізингу, оскільки направлений на строкове платне користування майном відповідача з подальшим переходом права власності до позивача.
Встановлення цих обставин дозволило місцевому господарському суду констатувати, що при укладенні договір № 11/365 від 14.08.00 та додатків до нього, сторонами не було додержано визначеної законодавством форми для даного виду договорів, а отже, даний договір має бути визнаний недійсним на підставі ст.48 ЦК УРСР в редакції 1963 року.
Суд апеляційної інстанції шляхом тлумачення договору № 11/365 від 14.08.00 та положень ст.ст. 430-433 ЦК УРСР прийшов до висновку, що договір відповідає вимогам цивільного законодавства, яке регулює відносини по укладенню, зміні та виконання договорів про сумісну діяльність.
Так, ч.3.2 оспорюваного договору сторони визначили, що учасники договору вправі рівною мірою брати участь в управлінні справами для досягнення загальної мети та з цією ціллю сторони укладають угоди та договори. На виконання договору про спільну діяльність сторони вчинили дії по виконанню умов даного договору та досягнення спільної мети, визначеної договором. За висновком апеляційного господарського суду, даний договір не можна розглядати як договір фінансового лізингу, оскільки не досягнуто між сторонами згоди щодо істотних умов, передбачених Законом України “Про лізинг”, а саме: розмір, склад та графік сплати лізингових платежів, умова їх перегляду, умова переоцінки вартості об’єкту лізингу, страхування, повернення об’єкту лізину.
Колегія суддів зазначає, що визначення правової природи правовідносин має суттєве значення для правильного вирішення спору, оскільки в залежності від встановленого при розгляді спору, слід керуватись тими нормами матеріального права що регулюють спірні правовідносини. Відповідно до положень ст.ст. 430-433 ЦК УРСР, за договором про спільну діяльність сторони зобов’язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети. Ведення спільних справ учасників договору про сумісну діяльність здійснюється за їх загальною згодою. Отже, суттєвими умовами договору даного виду договору є те, що договір укладається для досягнення спільної господарської мети. Спірний договір такі умови містить, що слідує із змісту договору, а саме: п.п. 2, 3.1, 3.2.
На виконання договору про сумісну діяльність “Вишукування та впровадження високоекономічних систем енергозбереження підприємства та обліку використання спожитої електроенергії” сторона вчинили дії по виконанню даного договору, що не заперечується сторонами та встановлено в судових актах. Отже, сторони своїми діями підтвердили виконання договору. За таких обставин, обґрунтованим та законним є висновок апеляційного господарського суду про безпідставність правової позиції місцевого господарського суду (що між сторонами існували лізингові відносини, а отже договір слід визнати недійсним).
Твердження скаржника про відсутність встановлених цивільним законодавством істотних умов у вказаному договорі, що згідно приписів ст.153 ЦК України, є підставою для визнання договору та додатків до нього неукладеними, апеляційним господарським судом відхилено обґрунтовано, оскільки відмовляючи в задоволенні позовних вимог, колегія суддів виходила з тих вимог, з якими сторона звернулась до суду, та з формулювань, в якими позивач оформив свої вимоги. З урахуванням наведених обставин та названих норм матеріального права апеляційний суд зробив висновок про безпідставність вимог позивача щодо визнання угоди недійсною.
Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши умови оспорюваного договору та фактичні відносини між сторонами (виконання договору), обґрунтовано прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову. Висновки апеляційного суду відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому, ухвалена ним у справі постанова підлягає залишенню в силі.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 1 ч.1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Шахта “Комсомолець Донбасу” залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.06 у справі № 40/270пд залишити без змін.
Головуючий - суддя В. Дерепа
Судді Б. Грек
Л. Стратієнко