ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № А36/584-07                                               Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку - 2.11.1                             інстанції -  Кожан М.П.     

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 лютого 2009 року                                                   м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду                   у складі:

  ВСТАНОВИЛА:

      25.09.2007р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_3               (далі по тексту позивач) звернувся до   господарського суду Дніпропетровської   області                 з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0002111701/0           від 12.09.2007р. Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі (далі по тексту відповідач).

    Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2007р.                   у справі № А36/584-07 позовні вимоги задоволено, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення форми «В3» № 0002111701/0 від 12.09.2007р..

Постанова суду обґрунтована тим, що позивачем здійснено усі дії, передбачені діючим законодавством, необхідні для отримання бюджетного відшкодування  за спірний період.

Відповідач, не погодившись із вищезазначеною постановою суду, подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, відповідач просить постанову у даній справі  скасувати  та прийняти нову, якою  відмовити у задоволенні вимог позову.

Додатково відповідач зазначає, за результатами проведеної перевірки встановлено  відсутність дотримання позивачем передумови для бюджетного відшкодування, а саме, сума від'ємного значення дорівнює сумі податку, фактично сплаченого не отримувачем товарів (послуг), а банківською установою.  

Позивач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, зазначив, що суд першої інстанції під час розгляду справи дослідив всі обставини справи і виніс законне                        та обґрунтоване рішення, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідач про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся                            у встановленому порядку, свого представника для участі в судовому засіданні                          не направляв, тому колегія суддів вважає можливим справу розглянути  без участі представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів, викладених  в апеляційній скарзі відповідача, та просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити  без задоволення, а постанову суду - без змін.

Заслухавши представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 20.08.2007р.                   по 30.08.2007р. відповідачем була проведена виїзна позапланова перевірка позивача                   з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок по декларації за квітень 2007 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт                                     № 1469/171-1209303134 від 30.08.2007р. (а.с. 14-27).

Виходячи з акту перевірки, визначення спірної суми бюджетного відшкодування              ПДВ пов'язується з тим, що позивачем на митниці по ВМД № 113050000/7/000900                   від 06.02.2007р. відвантажено обладнання  на загальну суму 2529434,40 грн., при цьому сплата митного ПДВ в розмірі 505 886 грн. 88 коп. проведена шляхом оформлення податкового векселя № АА0799793 від 05.02.2007р., термін погашення   06.03.2007р.. Згідно виписок банку, вексель погашено 14.03.2007р. Філією Центрально-Міського відділення Промінвестбанку в м. Кривому Розі  (банк-аваліст) (платіжне доручення №1 від 14.03.07р.) в повному обсязі. 15.03.2007р. згідно платіжного доручення № 155 позивачем грошові кошти на оплату податкового векселя на суму ПДВ 505 886 грн. 88 коп. були повернуті банку-авалісту в повному обсязі.

Згідно податкової декларації з ПДВ за квітень 2007 року, наданої до Центральної МДПІ у м. Кривому Розі, до складу суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, включено суму 505 887 грн. 00 коп., яка фактично сплачена в березні 2007 року.

Згідно наданих пояснень та документів (договорів), грошові кошти на оплату векселя (І категорії) № АА0799793 від 05.02.2007р. в розмірі 505 887грн. 00 коп. були отримані  позивачем у  фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 згідно договору безвідсоткового короткотермінового поворотнього займу від 07.02.2007р.            № 55 на суму 505 886 грн. 88 коп. терміном до 07.02.2012р..

За твердженням відповідача сума ПДВ, заявлена позивачем до відшкодування              на розрахунковий рахунок по декларації за квітень 2007 року (рядок 25.1 податкової декларації з ПДВ) в розмірі 505 886 грн. 88 коп., підтверджена, але бути відшкодованою  на його розрахунковий рахунок не може. Платник має право заявлену до відшкодування суму ПДВ 505 886 грн. 88 коп. із рядка 25 податкової декларації з ПДВ зарахувати до рядка 26 (в рахунок майбутніх платежів).

На підставі вказаного акту та згідно з п.п 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України                  «Про податок на додану вартість», відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В3» № 0002111701/0 від 12.09.2007р. щодо відсутності права позивача          на отримання бюджетного відшкодування в сумі, заявленій у податковій декларації з ПДВ за квітень 2007 року, у зв'язку з чим відмовлено у наданні бюджетного відшкодування           з ПДВ у розмірі 505 887 грн. 00 грн. (а.с. 13).

Аналізуючи в сукупності наведені дані, матеріали справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції                          про невідповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення нормам чинного законодавства, з огляду на що зазначає наступне.

Сторонами не заперечується того, що за результатами господарської діяльності позивача у березні 2007 року утворилось від'ємне значення між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту з ПДВ, що відображено в податковій декларації за березень 2007 року, поданій позивачем  відповідачу.

Від'ємне значення виникло внаслідок включення до складу податкового кредиту              з ПДВ суми податкового векселя (І категорії) на загальну суму ПДВ 505 887 грн. 00 коп.          з терміном погашення 06.03.2007р., пред'явленого на митниці при відвантаженні обладнання по ВМД № 113050000/7/000900 від 06.02.2007 року.

Відповідно до п.10.1 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку           до бюджету, у разі якщо сплата податку особами, визначеними у пункті 2.4 статті 2 цього Закону, розстрочується шляхом надання податкового векселя, - платник податку, який надав такий податковий вексель.

Згідно даних податкового векселя № АА 0799793, векселедавцем є фізична особа - підприємець ОСОБА_3(а.с. 29).

14.03.2007р. вищевказаний податковий вексель було погашено коштами позивача          в повному обсязі, про що зроблена відмітка посадовими особами Центральної МДПІ             у м. Кривому Розі на податковому векселі, та підтверджується листом філії Центрально-міського відділення Промінвестбанку та платіжним дорученням  (а.с. 52, 53).

В п. 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено,                    що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку                    з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п/п 7.7.2 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

В п/п 7.7.4 п. 7.7 вказаної вище статті визначено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

21.05.2007р. позивачем подана до відповідача податкова декларація з ПДВ                    за квітень 2007 року, додаток 3 до неї «Розрахунок суми бюджетного відшкодування»,           де сума ПДВ, заявлена до відшкодування на рахунок платника у банку ( код рядка 25 податкової декларації з ПДВ) складає 505 887 грн. 00 коп., та відповідна заява                        про повернення суми бюджетного відшкодування.

До складу суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника             у банку, позивачем включено суми ПДВ по погашеному податковому векселю на загальну суму ПДВ 505 887 грн. 00 коп..

Нормами п/п 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених          у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

З метою виконання зазначених вище положень Закону України «Про податок               на додану вартість» уповноваженими працівниками відповідача проведена виїзна позапланова перевірка позивача, за результатами якої складена довідка                                      № 19/171/1209303134 від 19.06.2007р. (а.с. 37-49).

Вказана довідка містить висновок про підтвердження достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ згідно податкової декларації з ПДВ за квітень 2007 року, заявленого на розрахунковий рахунок в сумі 505887,0 грн..

Відповідно до п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається           в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку; податковий вексель підлягає обов'язковому підтвердженню комерційними банками шляхом авалю; комерційні банки зобов'язані оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк.

Зазначеною нормою визначено порядок погашення податкового векселя, в тому числі, і шляхом сплати комерційними банками. При цьому, вказаний закон не пов'язує позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ у зв'язку з погашенням податкового векселя комерційним банком.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено правомірний висновок, що позивачем здійснено усі дії, передбачені діючим податковим законодавством, необхідні для отримання бюджетного відшкодування за спірний період,           і законні підстави для відмови позивачу у наданні бюджетного відшкодування з податку  на додану вартість відсутні.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно, повно   та всебічно дослідив обставини, що мають суттєве значення для вирішення справи, зробив висновки, які відповідають фактичним обставинам справи, і ухвалив у справі законне                  та обґрунтоване рішення, без порушення норм матеріального права, а тому підстави        для його скасування відсутні.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою                для скасування законної постанови суду.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову господарського суду Дніпропетровської області по даній справі залишити без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

    Апеляційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції               у м. Кривому Розі залишити без задоволення .

        Постанову господарського  суду Дніпропетровської   області від 17.12.2007р.  у справі № А36/584-07     залишити   без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

У повному обсязі ухвалу складено 27.04.2009р..

Головуючий суддя:                             Н.П. Баранник

Судді:                                     А.О. Коршун

Н.А. Бишевська