ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2007 р. | № 8/384 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. –головуючого, |
Вовка І.В., |
Гончарука П.А., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта”, м. Київ |
на | постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 листопада 2006 року |
у справі | господарського суду міста Києва № 8/384 |
за позовом | Приватного підприємства науково-виробничої фірми “Спецрембудналадка”, м. Харків |
до | Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” |
про | стягнення суми |
ВСТАНОВИВ:
У липні 2006 року Приватне підприємство науково-виробничої фірми “Спецрембудналадка” звернулося з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” про стягнення 26 985 грн. 59 коп. інфляційних витрат та 3% річних у сумі 8 875 грн. 65 коп., у зв’язку з невиконанням рішення господарського суду міста Києва від 26 січня 2005 року у сумі 51 706 грн. 88 коп. на час подання позову. А після уточнення позивач просив стягнути інфляційні витрати у сумі 21 639 грн. 10 коп. та 3% річних у сумі 6 796 грн. 32 коп.
Рішенням господарського суду міста Києва від 14 вересня 2006 року (суддя Катрич В.С.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 7 листопада 2006 року (судді: Губенко Н.М. –головуючий, Барицька Т.Л., Ропій Л.М.) позовні вимоги задоволено частково та стягнуто 21 639 грн. 10 коп. збитків від інфляції та 6 796 грн. 32 коп. річних, в іншій частині позову відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що попередніми судовими інстанціями порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представник , вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
За результатами розгляду позовних вимог Приватного підприємства науково-виробничої фірми “Спецрембудналадка” про стягнення заборгованості за виконані роботи за договором підряду № 117.02.Р від 1 квітня 2002 року та зустрічних позовних вимог Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” про визнання договору підряду недійсним, господарський суд міста Києва 26 січня 2005 року постановив рішення у справі № 38/441, яким первісні позовні вимоги задоволено повністю, а у задоволенні зустрічних –відмовлено.
У подальшому рішення переглядалося у апеляційному та касаційному порядку та залишено без змін.
Зважаючи на неповне виконання рішення у справі № 38/441 –у сумі 51 706 грн. 88 коп., Приватне підприємство науково-виробничої фірми “Спецрембудналадка” звернулося з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” про стягнення 26 985 грн. 59 коп. інфляційних витрат та 3% річних у сумі 8 875 грн. 65 коп., а після уточнення - інфляційних витрат у сумі 21 639 грн. 10 коп. та 3% річних у сумі 6 796 грн. 32 коп.
Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Тому, встановлена у рішенні заборгованість у сумі 105 373 грн. має преюдиційне значення у вирішенні даного спору і не потребує доказування.
Відповідач на виконання рішення у справі № 38/441 частково сплатив заборгованість, зокрема, 27 жовтня 2005 –7 666 грн. 42 коп., 21 грудня 2005 року –46 000 грн., а 51 706 грн. 88 коп. не сплатив.
Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зі змісту даної норми не вбачається будь-яких застережень щодо обмеження її дії в частині застосування.
Крім того, інфляційні збитки та 3% річних за своєю природою не є штрафними санкціями, тому при їх стягненні застосовується загальний строк позовної даності у 3 роки.
Водночас, Законом України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” не передбачено списання заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу, а передбачено механізм погашення заборгованості цих підприємств, для чого сформовано Реєстр підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості.
Тому, вимоги щодо стягнення інфляційних збитків та 3% річних обгрунтовані і підлягають задоволенню.
Вказані висновки місцевого та апеляційного господарських судів є законними, обгрунтованими, відповідають нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 листопада 2006 року у справі господарського суду міста Києва № 8/384 –без змін.
Головуючий суддя | В.С. Перепічай |
Суддя | І.В. Вовк |
Суддя | П.А. Гончарук |