ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2007 р. | № 41/170 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кравчука Г.А., |
суддів: | Мачульського Г.М., Шаргала В.І., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “РУНА” |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2006 р. |
у справі | № 41/170 |
господарського суду | м. Києва |
за позовом | Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “РУНА” |
до | Національної акціонерної компанії “Украгролізинг” |
про | визнання договору недійсним |
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: | Науменко С.О., дов. № б/н від 05.02.2007 р.; |
відповідача: | Мостіпака І.І., дов. № 16/43-06 від 29.06.2006 р.; |
В С Т А Н О В И В:
У січні 2006 р. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “РУНА” (далі –Агрофірма) звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просило визнати недійсним договір № 10-01-560 фл фінансового лізингу від 30.03.2001 р. (далі –Договір № 10-01-560 фл), укладений між нею та Національною акціонерною компанією “Украгролізинг” (далі –Компанія).
Позовні вимоги Агрофірма обґрунтовувала тим, що Договір № 10-01-560 фл не відповідає ст. 21 Закону України “Про фінансовий лізинг” (ту і надалі –у редакції, чинній на момент укладання Договору № 10-01-560 фл), оскільки він не зареєстрований у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
У ході судового розгляду Агрофірма доповнила позовні вимоги та просила господарський суд м. Києва визнати недійсним Договір № 10-01-560 фл та застосувати двосторонню реституцію, стягнувши з Компанії 24 630,00 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 19.05.2006 р. (суддя Пилипенко О.Є.) в задоволенні позовних вимог Агрофірми відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2006 р. (колегія суддів: Корсак В.А, Авдеєв П.В., Коршун Н.М) рішення господарського суду м. Києва від 19.05.2006 р. залишено без змін.
Вказані судові акти мотивовані тим, що майно, яке є об’єктом Договору № 10-01-560 фл, не є державним, а тому вказаний договір не підлягає державної реєстрації на підставі ст. 21 Закону України “Про фінансовий лізинг”.
Агрофірма звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2006 р., у якій просить вказану постанову та рішення господарського суду м. Києва від 19.05.2006 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Агрофірма обґрунтовує тим, що місцевим та апеляційним господарськими судами при вирішенні спору було неповно з’ясовано обставини справи (порушено ст. 43 ГПК України), а висновки, викладені у судових актах, які оскаржуються, не відповідають дійсним обставинам справи.
Компанія не скористалась правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Фірми до Вищого господарського суду України не надіслала, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті ними рішення та постанови, які оскаржуються, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Фірми не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 21 Закону України “Про фінансовий лізинг” у разі якщо об’єктом лізингу є державне майно або договір пайового лізингу передбачає залучення державних коштів чи для забезпечення виконання лізингового договору надаються державні гарантії, договір лізингу підлягає обов’язковій реєстрації у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Договори, не зареєстровані у встановленому порядку, визнаються недійсними.
Згідно з п. 2 Порядку реєстрації договорів лізингу, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.1998 р. № 913 (у редакції, чинній на момент укладання Договору № 10-01-560 фл) реєстрацію договору лізингу проводять безоплатно міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, в управлінні яких перебуває державне майно, що є об’єктом лізингу, або вони є розпорядниками державних коштів, що залучаються за договором пайового лізингу, чи надають державні гарантії для забезпечення виконання договору лізингу (далі –орган реєстрації).
З наведених норм вбачається, що у випадках, якщо об’єктом лізингу є, зокрема, державне майно, то реєстрацію відповідних договорів лізингу проводять міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, в управлінні яких перебуває державне майно, що є об’єктом лізингу.
Майно, яке є об’єктом лізингу за Договором № 10-01-560 фл, не перебуває в управлінні міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади. Тобто, у даному випадку законодавством України, яке було чинним на момент укладання Договору № 10-01-560 фл, не було визначено ні порядок реєстрації зазначеного договору, лізингодавцем по якому є Компанія, ні державний орган, який повинен проводити реєстрацію вказаного договору, що унеможливлює таку реєстрацію та відповідальність за її відсутність.
Доводи касаційної скарги Агрофірми вказаного висновку не спростовують, у зв’язку з чим колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийняті з інших мотивів рішення та постанова по даній справі підлягають залишенню без змін, виходячи з наведеного вище.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “РУНА” залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2006 р. у справі № 41/170 господарського суду м. Києва –без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя В.І. Шаргало