ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

01 лютого 2007 р.

№ 10/146-ПН-05

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:  

Козир Т.П.- головуючого, Владимиренко С. В., Шевчук С.Р., за участю представника позивача – Іванюти О.Д. дов. від 01.11.2006 року та представника відповідача Осадчого С.Г. дов. від 10.01.2007 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ВАТ фірма “Меблі” на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2006 року у справі господарського суду Херсонської області за позовом ВАТ фірма “Меблі” до Міського комунального підприємства “Херсонський комунальний ринок”, третя особа –виконавчий комітет Херсонської міської ради, про усунення перешкод в користуванні приміщенням,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2005 року ВАТ фірма “Меблі”  звернулось до господарського суду з позовом до Міського комунального підприємства “Херсонський комунальний ринок” про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням за адресою: м. Херсон, пр-кт Ушакова, буд. 70, шляхом зобов’язання Міського комунального підприємства “Херсонський комунальний ринок” демонтувати  всі металічні кіоски, розташовані на відстані ближче ніж 10 метрів до фасаду магазину ВАТ фірма “Меблі” за адресою: м. Херсон, пр-кт Ушакова, б.70.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач своїми діями порушує право ВАТ фірма “Меблі” на використання приміщення магазину в підприємницькій діяльності, оскільки відстань між малими архітектурними формами відповідача та фасадом магазину складає всього 3 метри, що не дає можливості для під’їзду вантажного транспорту, а самі згадані об’єкти розміщені з порушенням будівельних норм ДБН 360-92 та правил пожежної безпеки.

Справа в судах розглядалась неодноразово.

          Рішенням господарського суду Херсонської області від 19 липня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

          Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2006 року апеляційну скаргу ВАТ фірма “Меблі”  на рішення господарського суду Херсонської області залишено без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

У касаційній скарзі ВАТ фірма “Меблі” просить скасувати рішення місцевого господарського суду і постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі позовну заяву ВАТ фірма “Меблі” та усунути перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням магазину за адресою: м. Херсон, пр-т Ушакова, 70, зобов'язавши міське комунальне підприємство "Херсонський комунальний ринок" демонтувати всі металеві кіоски, які розташовані на відстані, меншій ніж 10 метрів до стіни фасаду магазину ВАТ фірми "Меблі", що розташований за адресою: м. Херсон, пр-т Ушакова, 70.

Заявник стверджує, що судами неправильно застосовано ст. ст. 386, 391 ЦК України, ст.ст. 33, 34 ГПК України та помилково не застосовано положення, викладені в ДБН 360-92 “Планування та забудова міських  та сільських поселень”.

Наголошує на тому, що розташувавши торгові кіоски на відстані від 4,3 до 3,35 метрів від стіни п'ятиповерхового житлового будинку, відповідач порушив пожежні норми та правила, що може призвести до негативних наслідків.

Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 статті 48 Закону України "Про власність" встановлено, що власник  може  вимагати  усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення  і  не  були  поєднані  з  позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 386 ЦК України, власник який має підстави  передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Як встановлено судом, на підставі договору купівлі-продажу б/н від 15 вересня 1995 року позивач придбав нежитлове приміщення загальною площею 472,3 кв.м. –магазин “Меблі”, що знаходиться у м. Херсоні, пр.Ушакова, 70.

Магазин розташований на першому поверсі п’ятиповерхового житлового будинку і має два виходи в фасадній частині.

У травні 2004 року на прилеглій до фасаду будинку земельній ділянці відповідач розташував металеві кіоски ринкового містечка.

Судом також встановлено, що відповідно до рішення сьомої сесії Херсонської міської ради XXIV скликання № 191 від 27.12.2002 року відповідачу надано в оренду земельні ділянки під розміщення ринкових містечок, зокрема, земельну ділянку площею 0,1304 га на Привокзальній площі, в районі ТЕП “Техтрансервіс”.

На підставі зазначеного рішення між Херсонською міською радою та МКП “Херсонський комунальний ринок” укладено договір оренди земельної ділянки б/н від 14 лютого 2003 року строком на п’ять років.

Відповідно до п. 2.1 згаданого даного договору оренди відповідачу надано право розміщати на орендованій земельній ділянці некапітальні будівлі і споруди.

Із плану земельної ділянки вбачається, що зазначена земельна ділянка складається з ділянок № 1, 2 та 3.

Ділянка № 2 розміщена не біля ТЕП "Техтранссервіс", а біля будинку № 70 по проспекту Ушакова в м. Херсоні.

Перевіривши план земельної ділянки та висновки судової будівельно-технічної експертизи суд встановив, що металеві кіоски розміщені відповідачем на тротуарі, прилеглому до магазину “Меблі”, на відстані від правого куту кіоску  до стіни 4,3 м., від лівого куту кіоску до стіни –3,35 м.

Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи встановлено також, що металеві кіоски розташовані таким чином, що частково закривають фасад магазину “Меблі” та можуть створювати певні незручності (обмеження під'їзду до магазину, закривати вітрину магазину) власнику магазину.

Відмовляючи в позові, суди першої та апеляційної інстанції послались на недоведеність факту порушення права власності позивача та на неможливість залучити як доказ у справі ДБН 360-92, оскільки позивачем не було надано суду доказів того, коли і ким затверджено зазначені норми.

Крім того, суди стверджують, що посилання позивача на те, що факт розміщення спірних об'єктів на земельній ділянці, яка передана в користування відповідачу, не є належним доказом порушення саме відповідачем прав власності позивача.

На думку судів першої та апеляційної інстанцій, позивач не довів того, що кіоски, які розміщені по пр. Ушакова, 70, належать відповідачу на праві власності, володіння чи користування, оскільки відповідач цей факт заперечує.

Проте, з такими висновками суду погодитись не можна.

Відповідно до положень ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

В порушення положень ст. 11112 ГПК України суди не виконали вимог, викладених в постанові Вищого господарського суду України від 18 квітня 2006 року.

Зокрема, суди не перевірили відповідність посилань позивача на порушення відповідачем вимог ДБН 360-92, не з’ясували, чи витримані при спорудженні спірних кіосків правила пожежної безпеки та не перевірили доводи позивача щодо неможливості здійснення статутної діяльності в частині торгівлі меблями через перекриття під’їзних шляхів до магазину кіосками відповідача, чи здійснює позивач цей вид діяльності у зазначеному приміщенні магазину.

Статтею 43 ГПК України  на господарський суд покладається обов'язок всебічно, повно та об'єктивно розглянути в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 38 ГПК України в разі, якщо подані сторонами докази є недостатніми, на господарський суд покладається обов'язок витребувати від підприємств та організацій, незалежно від їх участі у справі, документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Зазначених дій судом вчинено не було.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди фактично досліджували тільки докази, подані відповідачем у справі.

Спірні рішення та постанова обґрунтовані лише доводами та доказами, наданими відповідачем у справі.

Дана обставина свідчить про порушення судами вимог статті 42 ГПК  щодо  рівності  всіх  учасників  судового  процесу перед законом і судом.

Відповідно до положень ст. 24 ГПК України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Суди прийняли до уваги твердження відповідача щодо неналежності останньому спірних кіосків, проте, в порушення ст. 38 ГПК України, не здійснили дій щодо перевірки питання права власності чи користування відповідача або третіх осіб на дані кіоски.

Твердження суду про неможливість залучити, як доказ у справі, ДБН 360-92** є безпідставним та необґрунтованим, оскільки перевірка підставності посилань позивача на положення цих нормативних актів є не правом, а обов'язком суду.

ДБН 360-92** "Містобудування, планування і забудова міських і сільських поселень" з урахуванням змін № 4 - № 10 перевидано за дозволом Держбуду України відповідно до листа № 1/52-170 від 19.03.2002 року, і вони є чинними на даний момент.

          Останні зміни до ДБН 360-92** були внесені наказом Держбуду України № 145 від 18.07.2001 року.

Відповідно до змісту ДБН 360-92**, Державні будівельні норми "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських посе лень" поширюються на проектування нових і реконструкцію існуючих міських і сільських поселень України.

Ці норми обов'язкові для органів державного управління, місцевого і регіонального самоуп равління підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, гро мадських об'єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських поселень.

До того ж, приймаючи оскаржувані рішення, суди не врахували тієї обставини, що майно позивача (магазин "Меблі") розташоване на першому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку, а розміщення інших споруд по відношення до нього повинно здійснюватись виключно з дотриманням встановлених законодавством, в тому числі і  ДБН 360-92**, протипожежних вимог, зокрема, повинен належним чином забезпечуватись під'їзд пожежних машин.

Суди не перевірили, чи відстань, на якій розташовані кіоски від фасаду будинку, відповідає протипожежним вимогам, встановленим законодавством України для будівель даного ступеня вогнестійкості, і чи можуть даного ступеня вогнестійкості споруди знаходитись на встановленій судами відстані.

Згідно ст.391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово посилався на порушення протипожежних норм при установці спірних кіосків, що відповідно може завдати шкоди його майну, а отже, може спричинити загрозу власності позивача.

У даному випадку твердження судів про відсутність доказів того, що відповідач  своїми діями обмежує та порушує права позивача, є передчасними і непереконливими, оскільки суди належним чином, в порушення ст. 43 ГПК України, не дослідили та не перевірили всі обставини справи в цій частині.

Відтак, вирішуючи спір, суди, в порушення ст.ст. 38, 43, 65, 84 і 105 ГПК України, неповно встановили істотні обставини справи.

          Враховуючи, що судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, а обставини, які мають істотний вплив на правильність застосування норм матеріального права, не з’ясовані, судові рішення визнати законними не можна, тому вони підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд.

При новому розгляді суду необхідно врахувати наведене, встановити дійсних власників металевих кіосків, розташованих біля будинку № 70 по проспекту Ушакова в м. Херсоні та залучити їх до участі у справі в якості відповідачів, перевірити відповідність розташування кіосків положенням ДБН 360-92** "Містобудування, планування і забудова міських і сільських поселень", перевірити дотримання протипожежних вимог при розміщенні кіосків, з’ясувати, в яких правовідносинах з Міським комунальним підприємством “Херсонський комунальний ринок” знаходяться власники металевих кіосків, розташованих біля будинку № 70 по проспекту Ушакова в м.Херсоні, більш ретельно перевірити доводи позивача та відповідача, встановити дійсні обставини справи та прийняти рішення відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, суд  

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2006 року і рішення господарського суду Херсонської області від 19 липня 2006 року.

Справу передати до господарського суду Херсонської області на новий розгляд в іншому складі суддів.

Головуючий                                                                                  Т. Козир

Судді                                                                                     С. Владимиренко

                                             

                                                                                             С. Шевчук