ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

28 лютого 2007 р.

№ 41/437

  Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Уліцького А.М.

суддів:

Жаботиної Г.В., Чернова Є.В.

розглянувши касаційну скаргу

ВАТ трест “Київміськбуд-6”

на постанову

від 21.11.06 Київського апеляційного господарського суду

у справі

№41/437

господарського суду

м. Києва

за позовом

КП “ТехноСтрой”

до	ВАТ трест “Київміськбуд-6”

про	стягнення 56855,32 грн. та визнання частково недійсним договору

за участю представників сторін

від позивача:

Зубкова Н.О., дов.

від відповідача:

Васюк П.П., Коршунов Р.Ю., дов.

ВСТАНОВИВ:

Колективне підприємство “ТехноСтрой” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ВАТ трест “Київміськбуд-6” про: визнання недійсними з 10.07.04 п.п. 2.7, 2.8 укладеного між сторонами договору субпідряду №10/с від 10.07.04 в частині визначення надходження коштів від генпідрядника як умови проведення відповідачем (підрядником) проміжних і кінцевих розрахунків за виконані позивачем (субпідрядником) роботи; стягнення 56856,81 грн., в тому числі 54303,08 грн. заборгованості за виконані будівельні роботи та 2553,73 грн. за прострочення оплати за період з 26.06.05 до 26.12.05.

Позов мотивовано невідповідністю вказаних положень договору вимогам ч. 3 ст. 509 ЦК України, оскільки надходження коштів від Генпідрядника не є обставиною, яка має неминуче настати.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись відсутність погодження замовником наданих позивачем актів виконаних робіт, неналежне їх оформлення.

Рішенням від 24.07.06 господарський суд м. Києва (колегія суддів у складі: Пилипенко О.Є. –головуючого, Калатай Н.Ф., Літвінова М.Є.) позов задовольнили частково, визнавши недійсними п.п. 2.7, 2.8 оспорюваного договору в частині слів: “за умови надходження коштів від Генпідрядника”, а також стягнувши 54303,08 грн. заборгованості та 2553,73 грн. пені та судові витрати.

Постановою від 21.11.06 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Брайка А.І. –головуючого, Бившевої Л.І., Розваляєвої Т.С.) рішення суду першої інстанції змінив, виклавши його в новій редакції, згідно з якою позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 54303,08 грн. заборгованості, 2553,73 грн. пені та судові витрати, а в іншій частині позову відмовив.

Ухвалою від 23.01.07 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судом вимог ст. 212 ЦК України та п. 2.8 укладеного між сторонами договору. Крім того, скаржник зазначає про виконання робіт згідно з актами про приймання виконаних робіт за серпень та грудень 2004 року поза межами правовідносин за договором субпідряду №10/с від 10.07.04, оскільки цим договором строк закінчення робіт встановлено –29.07.04.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що між ТОВ “Містспецпроект” (генпідрядник) та АТ ХК “Київміськбуд” (підрядник) укладений договір №54 від 15.06.04 на реконструкцію об’єктів Державного підприємства України Міжнародного дитячого центру “Артек”. Рішенням №139 від 14.06.04 правління АТ ХК “Київміськбуд” головним субпідрядником виконання вказаних робіт визначено ВАТ трест “Київміськбуд-6”.

Між відповідачем (підрядник) та позивачем (субпідрядник) укладеного договір №10/с від 10.07.04 субпідряду, який за предметом, строками проведення робіт, ціною узгоджується з умовами договору №54 від 15.06.04.

За умовами договору №10/с від 10.07.04 (далі –договір №10/с) позивач зобов’язався виконати власними силами, механізмами та матеріалами роботи по виготовленню і монтажу ферм та покрівлі адміністративного корпусу табору “Морський на МДЦ “Артек”, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити ці роботи (п. 1.1).

Згідно з п. 2.6 договору №10/с субпідрядник зобов’язується до 24 числа кожного звітного місяця надавати підряднику акти виконаних робіт форми КБ-2в та довідку форми КБ-3, термін розгляду акту –п’ять днів.

Відповідно до п.п. 2.7, 2.8 договору №10/с проміжні розрахунки проводяться на підставі підписаного акту виконаних робіт форми КБ-2в, довідки КБ-3 щомісяця, у строк до 10 числа місяця, наступного за звітним, за умови надходження коштів від Генпідрядника. Кінцеві розрахунки проводяться на підставі підписаного акту виконаних робіт форми КБ-2в, погодженого з замовником та довідки форми КБ-3 у строк до 10 числа місяця, наступного за звітним, за умови надходження коштів від Генпідрядника.

Також сторони у п. 5.3 договору №10/с домовились, що у випадку несвоєчасної сплати за виконані роботи кожного етапу підрядник зобов’язується сплатити на користь субпідрядника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплачених робіт за кожен день прострочки.

Звертаючись з позовом у справі, позивач заявив вимоги про визнання недійсними п.п. 2.7, 2.8 договору №10/с в частині визначення надходження коштів від Генпідрядника як умови проведення підрядником проміжних та кінцевих розрахунків.

В силу ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Вказана норма у ч. 1 передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 837  ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За договором будівельного підряду згідно зі ст. 875 ЦК України підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

З аналізу викладених норм вбачається, що договір підряду є оплатним, і обов’язку підрядчика виконати певну роботу відповідає обов’язок замовника цю роботу прийняти та оплатити.

Звертаючись з касаційною скаргою, відповідач доводить неврахування судами положень ч. 1 ст. 212 ЦК України, оскільки, на його думку, у п.п. 2.7, 2.8 договору №10/с обумовлена відкладальна обставина стосовно проведення розрахунків.

Згідно з ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Проте, як вже зазначалось, договір підряду є оплатним. Тобто обов’язок відповідача як замовника по договору №10/с оплатити прийняті роботи виникає згідно з положеннями закону та п. 1.1 договору №10/с.

При цьому в п.п. 2.7, 2.8 договору №10/с сторонами узгоджено не умови виникнення у замовника вказаного обов’язку, а порядок і строки здійснення розрахунків, тобто строки виконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тобто вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення у зобов’язання строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Сторони у п.п. 2.7, 2.8 договору №10/с визначили строк виконання відповідачем зобов’язання з оплати виконаних робіт вказівкою на обставини надходження коштів від Генпідрядника. Проте така подія не може бути визнана такою, що неминуче має настати, оскільки вона залежить від суб’єктивної поведінки третьої особи, визначеної в договорі як Генпідрядник без зазначення реквізитів цієї особи.

До того ж ст. 838 ЦК України у ч. 2 передбачає, що генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов’язків за договором підряду, а перед замовником –за порушення субпідрядником свого обов’язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред’являти один одному вимоги, пов’язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

У правовідносинах за договором №10/с генеральним підрядником є відповідач, тому він відповідає перед позивачем (субпідрядником) за виконання обов’язків особами, визначеними у договорі як Генпідрядник та Замовник, а також несе відповідальність перед цими особами.

З огляду на викладене слід погодитись з висновком суду першої інстанції про невідповідність законодавчим нормам та визнання недійсними положень спірних пунктів договору №10/с в частині слів “за умови надходження коштів від Генпідрядника” з урахуванням вимог ст. 217 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції безпідставно та без належного обґрунтування змінив рішення в цій частині, чим порушив вимоги п. 8 ч. 2 ст. 105 ГПК України.

Стосовно решти позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивач виконав свої зобов’язання за договором, а відповідач прийняв підрядні роботи на загальну суму 182455,2 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт №1 за липень 2004 року, №1 за серпень 2004 року, довідки про вартість виконаних підрядних робіт за липень, серпень 2004 року та коригуюча довідка за грудень 2004 року, в якій зазначено, що позивачем виконані роботи по виготовленню і монтажу ферм та покрівлі адміністративного корпусу табору “Морський” МДЦ “Артек” на загальну суму 182455,2.

Доводи відповідача стосовно непогодження вказаних актів виконаних підрядник робіт з Замовником правомірно не прийняті судами до уваги, зважаючи на положення ч. 2 ст. 838 ЦК України, а також п. 7.8 договору №10/с. Крім того, відповідачем не доводились обставини покладання саме на позивача обов’язку щодо погодження вказаних актів з Замовником.

Скаржник у касаційній скарзі також зазначає про виконання робіт згідно з актами про приймання виконаних робіт за серпень та грудень 2004 року поза межами правовідносин за договором №10/с, оскільки цим договором строк закінчення робіт встановлено –29.07.04. Проте такі доводи не відповідають положенню п. 3.1 договору.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем підчас розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, не доводились обставини щодо виконання позивачем робіт, зазначених у акті за серпень 2004 року, саме до 29.07.04. Стосовно ж акту за грудень 2004 року суд апеляційної інстанції встановив, що він є коригуючим.

Відповідачем 12.07.04 сплачено аванс в сумі 120000 грн. Крім того, відповідно до п. 2.9 договору складає 7298,22 грн., вартість послуг за проживання та харчування працівників позивача –853,9 грн. Тобто виконана робота оплачена відповідачем лише частково.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі ж порушення зобов’язання відповідно до ст. 611 ЦК України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Зважаючи на визначені ст. 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції та встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини щодо наявності заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 54303,08 грн., судова колегія дійшла висновку про правомірність задоволення судами позовних вимог з огляду на вимоги ст.ст. 236, 526, 530, 611 ЦК України.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін як таке, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати. Касаційна скарга задовольняється частково.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.06 у справі №41/437 скасувати, а рішення господарського суду м. Києва від 24.07.06 у цій справі залишити без змін.

Головуючий                                                                                А.Уліцький

Судді                                                                                                    Г.Жаботина

                                                                                                    Є.Чернов