ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2007 р. | № 3/138 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Уліцького А.М. |
суддів: | Жаботиної Г.В., Чернова Є.В. |
розглянувши касаційну скаргу | ВАТ “Банк народний капітал” |
на постанову | від 14.11.06 Одеського апеляційного господарського суду |
у справі | №3/138 |
господарського суду | Миколаївської області |
за позовом | ВАТ “Банк народний капітал” |
до | ФГ “Любава” |
про | стягнення 88737,04 грн. |
за участю представників сторін |
від позивача: | Солошенко С.В., дов. |
від відповідача: | Швець О.Д., дов. |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 15.10.02 господарського суду Миколаївської області позовні вимоги Фермерського земельного акціонерного банку до Фермерського господарства “Любава” про стягнення заборгованості за кредитним договором №3-к-98 на загальну суму 88737,04 грн. задоволено в частині стягнення з відповідача: 22000 грн. основного боргу, 63678 грн. відсотків за користування кредитом з 09.09.99 до 31.08.02, 1999,18 грн. пені за непогашення кредиту та 243,44 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків за період з 10.03.02 до 31.08.02.
Рішення мотивовано поважністю причин пропуску позивачем строку позовної давності, які пов'язані з “довготривалим виконавчим провадженням, що не дозволило позивачу вчасно звернутись з позовом в суд”, а також обставинами неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором №3-к-98 від 16.06.98.
Разом з тим, суд відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитом за період з 01.06.98 до 08.09.99, пені за непогашення кредиту та пені за несвоєчасне погашення відсотків з 01.03.02 до 09.03.02 відмовлено з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.
При здійсненні апеляційного провадження Одеський апеляційний господарський суд в порядку ст. 25 ГПК України здійснив процесуальне правонаступництво позивача, замінивши його на ВАТ “Банк народний капітал”.
Постановою від 14.11.06 Одеський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Сидоренко М.В. – головуючого, Таценко Н.Б., Мишкіної М.А.) рішення суду першої інстанції скасував, а в задоволенні позову відмовив.
Постанова мотивована тим, що позивач не надавав відповідачу кредит, а тому в нього відсутні підстави для стягнення спірних коштів.
Висновки суду апеляційної інстанції засновані на тому, що 18.06.98 позивач без згоди відповідача самостійно у день відкриття передбаченого договором №3-к-98 позичкового рахунку перерахував з цього рахунку 22000 грн. на рахунок Фермерського господарства “Горицвіт”, і жодних доказів щодо розпорядження відповідача про таке перерахування позивачем не надані. Такі обставини встановлені також постановою начальника СВ Миколаївського РВ УМВС, в якій зокрема зазначено, що ФГ “Любава” отримало в кредит не грошові кошти в сумі 22000 грн., а трактор ЮМЗ –2, однак через відсутність документів на вказаний трактор ФГ “Любава” його не використовувало, тобто фактично отриманим кредитом не користувалось.
Ухвалою від 23.01.06 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 16.06.98 позивач та відповідач уклали кредитний договір №3-к-98 про надання короткострокового кредиту на придбання сільськогосподарської техніки на суму 22000 грн. строком на 3 місяці з 18.06.98 до 18.09.98 зі сплатою 55% річних.
Строк дії договору згідно п. 7.7 встановлений сторонами до повного погашення кредиту та відсотків за ним. В подальшому додатковими угодами №1 від 19.09.98, №2 від 19.11.98, №3 від 19.12.98, які є невід'ємними частинами кредитного договору №3-к-98, строк погашення кредиту продовжено до 28.02.99, а з 19.11.98 до 28.02.99 збільшена процентна ставка за користування кредитом, яка в зазначений період сторонами встановлена в розмірі 100% річних.
Відповідно до умов цього договору позивач зобов'язався надати скаржнику кредит на придбання сільськогосподарської техніки в сумі 22000 грн. строком на три місяці зі сплатою останнім 55% річних (п. 1.1 договору).
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що на рахунок Фермерського господарства “Горицвіт” позивач перерахував з рахунку відповідача 23.06.98 суму 22000 грн. за проданий трактор ЮМЗ-6 та частково сплатив відсотки по кредиту 26.07.99.
Обставини перерахування суми кредиту СФГ “Горицвіт”, а не позичальнику та купівлі-продажу трактора ЮМЗ-6 суд першої інстанції не досліджував.
При здійсненні апеляційного провадження позивач не довів правомірність перерахування кредиту вказаній особі та відповідність позовних вимог фактичним обставинам цільового використання відповідачем кредиту.
Оскільки обставини виконання або невиконання сторонами договору №3-к-98 та їх відповідність законодавству є суттєвими обставинами, які в порушення вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України не були встановлені судами, судова колегія дійшла висновку про скасування рішення і постанови та направлення справи на новий розгляд для встановлення обставин щодо купівлі-продажу трактору ЮМЗ-6, наявності або відсутності причинно-наслідкового зв'язку цього правочину з зобов'язаннями сторін за кредитною угодою та відповідність цих обставин нормам законодавства.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Миколаївської області від 15.10.02 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.11.06 у справі №3/138 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий А.Уліцький
Судді Г.Жаботина
Є.Чернов