ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2007 р. | № 13/133 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Уліцького А.М. |
суддів: | Жаботиної Г.В., Чернова Є.В. |
розглянувши касаційну скаргу | ВАТ “Севастопольський морський завод” |
на постанову | від 28.11.06 Київського апеляційного господарського суду |
та на рішення | від 19.10.05 |
у справі | №13/133 |
господарського суду | м. Києва |
за позовом | ВАТ “Севастопольський морський завод” |
до | ПП “Стройсинтез” |
про | стягнення 7842,12 грн. |
за участю представників сторін |
від позивача: | у засідання не прибули |
від відповідача: | у засідання не прибули |
ВСТАНОВИВ:
ВАТ “Севастопольський морський завод” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ПП “Стройсинтез” про стягнення 7842,12 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України, в тому числі 7725,56 грн. зменшення суми винагороди підрядчика та 116,56 грн. 3% річних.
Позов мотивовано посиланням на п. 8.1 укладеного між сторонами договору, який передбачає зменшення суми винагороди підрядника (відповідача) в разі порушення строків виконання робіт, та обставини перерахування відповідачу спірної суми в складі авансу.
Рішенням від 19.10.05 господарський суд м. Києва (суддя Євдокимов О.В.) позов задовольнив частково, стягнувши з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 1751,72 грн., а в решті позову відмовивши.
Рішення мотивовано тим, що відповідач не виконав зобов’язання з виконання замовлених робіт в строки, вказані в договорі, тому з нього на підставі п. 8.1 договору підлягає стягненню пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від кошторисної вартості виконання робіт за кожен день прострочки. Стосовно часткової відмови в позові суд зазначив про закінчення строку позовної давності в частині позовних вимог, а також відсутність підстав для нарахування 3% річних, оскільки невчасне виконання робіт за договором не є порушенням грошового зобов’язання.
Постановою від 28.11.06 Київський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Брайка А.І. –головуючого, Бившевої Л.І., Розваляєвої Т.С.) рішення суду першої інстанції скасував, а в задоволенні позову відмовив.
Постанова мотивована відсутністю даних про дату початку виконання відповідачем робіт, що зумовлює неможливість встановити строк порушення виконання їх відповідачем, а відтак і суму, яка підлягає стягненню за порушення цього строку.
Ухвалою від 23.01.07 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування рішення і постанови у справі та задоволення позову в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судом апеляційної інстанції наданих позивачем доказів, на підставі яких судом першої інстанції встановлено дату початку відповідачем робіт та, відповідно, строк їх виконання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, між сторонами у справі укладений договір підряду №02109/233-ю від 14.11.02, за яким відповідач (підрядник) зобов’язався за дорученням позивача (замовника) виконати роботи по капітальному ремонту металевої м’якої крівлі на приміщеннях головного корпусу “Ера”, приміщенні головних електродвигунів та будівлі інв. №70076, а замовник прийняти і оплатити виконані роботи (п. 1.1).
Сторони у п.п. 3.1, 4.1, 4.2 договору погодили, що вартість і витрати по виконанню робіт визначаються узгодженим з замовником кошторисом і складають 217230 грн.; оплата за договором проводиться до початку робіт протягом 2-х банківських днів з моменту узгодження кошторисної документації у вигляді 100% оплати вартості матеріалів, що складає 145680 грн. та 50% вартості виконання робіт, що становить 35776 грн.; остаточний розрахунок здійснюється у відповідності з довідкою форми КБ-3 протягом 5 банківських днів з дня отримання рахунку, складеного на підставі Акта форми КБ-2в.
Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 договору відповідач зобов’язався приступити до виконання замовлених робіт протягом п’яти днів з моменту надходження авансу відповідно до п. 4.1 договору та надання замовником необхідної документації; виконання робіт здійснюється протягом 60 робочих днів з моменту їх початку.
У зв’язку зі зміною обсягу замовлених робіт сторонами укладена Додаткова угода від 16.12.03, згідно з якою сторони зменшили вартість і витрати на виконання робіт до 181456 грн. та продовжили строк виконання невиконаних на той час робіт на суму 59311,6 грн.
Крім того, сторони погодили у п. 8.1 договору, що в разі порушення строків, передбачених п. 5.2, сума винагороди підрядчика зменшується на дві облікові ставки НБУ від кошторисної вартості виконання робіт за кожний день прострочки виконання робіт.
На виконання п. 4.1 договору позивачем згідно з платіжним дорученням №807 від 20.12.02 перераховано відповідачу 181456 грн. на придбання матеріалів і виконання робіт по ремонту крівлі приміщень.
Сторонами підписані акти приймання виконаних підрядних робіт за лютий, квітень 2003р. на загальну суму 122144,4 грн. та за квітень 2004р. на суму 59526 грн., разом на суму 181670,4 грн.
Звертаючись з позовом у справі, позивач заявив вимоги про стягнення суми в розмірі 7725,56 грн. як такої, що набута відповідачем без достатніх підстав, оскільки сума винагороди за договором підряду підлягає зменшенню відповідно до п. 8.1 договору, яка передбачає застосування відповідальності за порушення відповідачем строків виконання робіт.
Цивільний кодекс УРСР (чинний на момент укладення договору підряду) у ст. 344 передбачав право замовника, коли підрядчик допустив відступи від умов договору, що погіршили роботу, або допустив інші недоліки в роботі, за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення зазначених недоліків у відповідний строк або відшкодування понесених замовником необхідних витрат по виправленню своїми засобами недоліків роботи, якщо договором передбачено таке право замовника, або відповідного зменшення винагороди за роботу. Тобто вказаною нормою передбачено зменшення винагороди лише у випадку невиконання умов договору підрядчиком, які погіршили роботу, спричинили її недоліки.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, дійшов висновку, що п. 8.1 договору передбачено стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від кошторисної вартості виконання робіт за кожен день прострочки.
Відповідно до ст.ст. 178, 179 ЦК УРСР виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею), якою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.
Статтею 549 ЦК України неустойку (штраф, пеню) визначено як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Зважаючи на те, що п. 8.1 договору підряду не передбачає сплату або передачу боржником в разі порушення зобов’язання певної сумі, а визначає саме зменшення суми винагороди підрядчика, не можна погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що у вказаному пункті договору йдеться про стягнення пені.
Разом з тим, суд першої інстанції при розгляді справи визнав доведеними обставини прострочення здачі відповідачем замовлених робіт: на суму 80528,4 грн. –на 34 дні; а на суму 59311,6 грн. –на 77 днів.
Такий висновок заснований на тому, що перерахування позивачем відповідачу суми авансу здійснено 20.12.02, а відтак відповідач зобов’язаний здати роботи на суму 122144,4 грн. до 26.03.03; на суму 59311,6 грн. до 13.02.04.
При цьому суд першої інстанції не звернув увагу, що у п. 8.1 договору визначено застосування відповідальності в разі порушення підрядчиком строків, передбачених п. 5.2. Проте виконання робіт на суму 59311,6 грн. протягом 40 робочих днів з моменту укладення Додаткової угоди від 16.12.03 передбачено саме п. 2 цієї додаткової угоди, а не п. 5.2 договору, який додатковою угодою не змінювався.
Стосовно ж прострочення виконання відповідачем робіт на решту суми, суд першої інстанції належним чином не встановив дату початку виконання робіт, з якої згідно з п. 5.2 договору починається обчислення строку їх виконання.
Пункт 5.1 договору пов’язує обов’язок відповідача приступити до виконання замовлених робіт з моментом надходження авансу, а також надання замовником необхідної документації. Проте суд першої інстанції дослідив лише момент перерахування авансу, залишивши обставини щодо надання відповідної документації поза увагою.
Суд апеляційної інстанції з цього приводу зазначив, що надані позивачем копії актів освідування прихованих робіт містять різні дати початку виконання відповідачем робіт, які є предметом спірного договору підряду; а дані про передачу замовником підряднику необхідної документації в матеріалах справи відсутні та на вимогу суду позивачем не надані.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З встановлених судом апеляційної інстанції обставин вбачається, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин надання ним відповідачу відповідної документації.
Звертаючись з касаційною скаргою, позивач такі висновки не спростував та не доводив наявність у матеріалах справи доказів, які підтверджують вказані обставини, але не отримали правової оцінки судів. Доводи касаційної скарги обмежуються посиланням на дату перерахування авансу відповідачу.
Тобто суд апеляційної інстанції встановив, що позивачем не доведено обставини щодо дати початку виконання відповідачем робіт за спірним договором, а відтак і обставини щодо строку виконання цих робіт та порушення цього строку.
За вимогами ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо недоведення з боку позивача порушення відповідачем строку виконання робіт за спірним договором, судова колегія погоджується з висновком суду про відсутність правових підстав для застосування до відповідача відповідальності. Слід також погодитись з висновком судів про безпідставність вимог щодо стягнення 3% річних.
Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга –без задоволення.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.06 у справі №13/133 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий А.Уліцький
Судді Г.Жаботина
Є.Чернов