ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2007 р. | № 15/239 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кравчука Г.А., |
суддів: | Мачульського Г.М., Шаргала В.І., |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Товариства з обмеженою відповідальністю “Праця Стольне” |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 р. |
у справі | № 15/239 |
господарського суду | Чернігівської області |
за позовом | Чернігівського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державного управління екології та природних ресурсів по Чернігівській області |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “Праця Стольне” |
третя особа: | Менський районний відділ земельних ресурсів |
про | стягнення 262 347,40 грн. |
в судових засіданнях взяли участь представники:
позивача: | — не з’явились; |
відповідача: | Висіцька І.В., дов. № б/н від 23.02.2006 р.; |
третя особа: | — не з’явились; |
прокуратури: | — не з’явились; |
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2005 р. Чернігівський міжрайонний природоохоронний прокурор (далі –Прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Державного управління екології та природних ресурсів по Чернігівській області (далі –Управління) до господарського суду Чернігівської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Праця Стольне” (далі –Товариство) в інтересах Управління у доход місцевого бюджету Менського району 262 347,40 грн.
Позовні вимоги Прокурор обґрунтовував тим, що діями Товариства, проведеними з порушеннями ст. 125 ЗК України, ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування”, п. 4 Положення про порядок видачі дозволів на використання природних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 459 від 10.08.1992 р., п. 8 Інструкції про порядок видачі дозволів на спеціальне використання лісових ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 26 від 31.03.1993 р., спрямованими на вирубку дерев в лісосмузі, розташованій на території Стольненської сільської ради, було завдано шкоду навколишньому природному середовищу у розмірі 262 347,40 грн., яка підлягає відшкодуванню на підставі норм Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” та ЦК України.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 26.12.2005 р. (суддя Федоренко Ю.В.) позовні вимоги Прокурора задоволено, проте зобов’язано Товариство відшкодувати завдану шкоду в натурі шляхом посадки до 30.05.2008 р. саджанців дерев дуба, клена, осики, в’яза та груші на суму 262 347,40 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 р. (колегія суддів: Григорович О.М., Гольцова Л.А., Рябуха В.І.) рішення господарського суду Чернігівської області від 26.12.2005 р. залишено без змін.
Вказані судові акти мотивовані тим, що дії Товариства щодо вирубки дерев в лісосмузі, розташованій на території Стольненської сільської ради, не відповідають вимогам законодавства України, завдали шкоди навколишньому природному середовищу, яка підлягає відшкодуванню у відповідності до норм Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” та ЦК України.
Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду України від 26.04.2006р. та рішення господарського суду Чернігівської області від 26.12.2005 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Прокурора. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Товариство обґрунтовує тим, що місцевий та апеляційний господарські суди при вирішенні спору не правильно застосували ст. 125 ЗК України, безпідставно застосували Інструкцію про порядок видачі дозволів на спеціальне використання лісових ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 26 від 31.03.1993 р., порушили ст. 43 ГПК України.
Прокурор та Управління не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзивів на касаційну скаргу Товариства не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.
За розпорядженням в. о. Голови судової палати від 17.01.2007 р. справу передано для розгляду колегії суддів Вищого господарського суду України у складі Кравчука Г.А. –головуючого, Мачульського Г.М. та Шаргала В.І.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ними рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Прокурором в інтересах держави в особі Управління було заявлено позов про стягнення з Товариства в інтересах Управління у доход місцевого бюджету Менського району 262 347,40 грн. Проте, місцевий господарський суд, приймаючі рішення по даній справі, вказані кошти з Товариства не стягнув, а зобов’язав Товариство відшкодувати завдану шкоду в натурі шляхом посадки до 30.05.2008 р. саджанців дерев дуба, клена, осики, в’яза та груші на суму 262 347,40 грн.
При цьому господарський суд посилався на частину першу ст. 1192 ЦК України, згідно з якою з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, та частину другу п. 1.4 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища”, відповідно до якої якщо в судовому засіданні буде встановлено можливість відновлення навколишнього природного середовища за рахунок особи, яка порушила природноресурсове, природоохоронне законодавство про забезпечення екологічної безпеки, у рішенні господарського суду необхідно зазначити конкретні заходи щодо відновлення навколишнього природного середовища та строки їх здійснення.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що Прокурор або Управління надали згоду на відшкодування Товариством завданої шкоди в натурі, як того вимагає частина перша ст. 1192 ЦК України.
Посилання господарського суду першої інстанції на частину другу п. 1.4 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища” є необґрунтованим, оскільки вказана норма роз’яснює застосування ст. 453 ЦК УРСР, відповідно до якої присуджуючи відшкодування шкоди, суд, арбітраж або третейський суд відповідно до обставин справи зобов’язує особу, відповідальну за шкоду, відшкодувати її в натурі (надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ і таке інше) або повністю відшкодувати заподіяні збитки. Тобто, ст. 453 ЦК УРСР за змістом відрізняється від частини першої ст. 1192 ЦК України щодо вибору (згоди) потерпілої особи на відшкодування завданої їй шкоди в натурі, а тому вказане роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України не може бути взято до уваги при застосуванні частини першої ст. 1192 ЦК України.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення місцевого господарського суду, на вказане порушення уваги не звернув.
Крім того, господарські суди попередніх інстанції, вирішуючи даний спір, виходили з того, що розмір завданої Товариством шкоди складає 262 347,40 грн. Проте, в порушення ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, господарські суди першої та апеляційної інстанцій не надали оцінки розрахунку відповідної шкоди (т. 1, а. с. 8). Зокрема, з нього вбачається, що розмір завданої Товариством шкоди розраховувався, виходячи з того, що вирубані дерева відносяться до І групи лісів. Проте, будь-якого обґрунтування того, що вирубані дерева відносяться до І групи лісів вказаних розрахунок не містить. Не містять такого обґрунтування і прийняті по справі рішення та постанова, тобто, вказане питання не було з’ясовано.
Згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовід носин.
Відповідно до частини першої ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Оскільки передбачені процесуальним законом (ст. 1117 ГПК України) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішува ти питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних дока зів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 р. та рішення господарського суду Чернігівської області від 26.12.2005 р. підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справа –передачі на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.
Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Праця Стольне” задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 р. та рішення господарського суду Чернігівської області від 26.12.2005 р. у справі № 15/239 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя В.І. Шаргало