Справа № 2-2217/09        

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2009 року         Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді:                         Грищенко І.О.

при секретарі:                             Дворніченко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

    16.01.2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ним право власності на земельну ділянку для ведення садівництва, що розташована за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 65, в порядку спадкування за законом після смерті батька – ОСОБА_2, померлого 19.07.2008 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що на підставі договору дарування від 31.07.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за № 2566, його батькові – ОСОБА_2 належить земельна ділянка для ведення садівництва площею 809 кв.м., що розташована по пр. Леніна, 65 в м. Харкові. Договір дарування зареєстровано в управлінні земельних ресурсів в м. Харкові 17.06.2008 року за № 3609. Також, ОСОБА_2 звертався до Харківської міської ради з проханням оформити державний акт на земельну ділянку на його ім»я. 19.07.2008 року ОСОБА_2 помер. Після його смерті відкрилася спадщина  у вигляді зазначеної земельної ділянку. Протягом встановленого законом строку він (позивач) звернувся до Десятої Харківської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право власності  на спадщину, але йому було відмовлено з мотивів відсутності правовстановлюючого документа та запропоновано звернутися до суду.

На судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.    

Представник відповідача – Харківської міської ради Харківської області, на судове засідання не з»явився, направив письмову заяву, в якій просить справу розглядати за його відсутністю, рішення ухвалити на розсуд суду у відповідності до діючого законодавства.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, доходить висновку, що позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом справи встановлено, що позивач ОСОБА_4 народився 28.08.1985 року в м. Харкові. Його батьками в свідоцтві про народження серії IV-ВЛ №256529, виданому 12.09.1985 року Палацем новонароджених м. Харкова, вказані: батько – ОСОБА_2, мати – ОСОБА_5.

На підставі договору дарування від 31.07.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за № 2566, батькові позивача – ОСОБА_2, належить земельна ділянка для ведення садівництва площею 809 кв.м., що розташована по пр. Леніна, 65 в м. Харкові. З тексту договору вбачається, що земельна ділянка належала дарувателю – ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради народних депутатів від 19.07.1995 року.

Договір дарування зареєстровано в управлінні земельних ресурсів в м. Харкові 17.06.2008 року за № 3609. Також, ОСОБА_2 звертався до Харківської міської ради з проханням оформити державний акт на земельну ділянку на його ім»я.

19.07.2008 року ОСОБА_2 помер.

Після його смерті відкрилася спадщина  у вигляді зазначеної земельної ділянки.

У встановлений діючим законодавством України строк, позивач звернувся до Десятої Харківської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право власності  на спадщину.

З тексту листа Десятої Харківської державної нотаріальної контори, направленого на адресу позивача, вбачається, що свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку для ведення садівництва, що знаходиться в м. Харкові по пр. Леніна, 65 та належить померлому 19.07.2008 року ОСОБА_2 видати неможливо, в зв»язку з відсутністю правовстановлюючого документу.

Згідно з ч.1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до вимог ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

З вимог ч.1 ст. 1222 ЦК України вбачається, що спадкоємцями за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти  спадкодавця, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Як встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 являється єдиним спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_2, як син померлого. Інших спадкоємцем в нього немає.

Згідно з п.а ч.1 ст. 81 Земельного Кодексу України, громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором дарування.

Тобто, ОСОБА_2, який помер 19.08.2008 року, набув право власності на підставі договору дарування, укладеного з ОСОБА_6    

Згідно з п.г ч.1 ст. 81 Земельного Кодексу України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 фактично прийняв спадщину у вигляді спірної земельної ділянки після смерті батька ОСОБА_2, як спадкоємець першої черги за законом, тому вбачає підстави для визнання за ним право власності на вказану земельну ділянку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 1216-1218, 1222, 1225, 1258, 1261 ЦК України, ст. 81 Земельного Кодексу України,  суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для ведення садівництва, площею 809 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 65, в порядку спадкування за законом після смерті батька – ОСОБА_2, померлого 19.07.2008 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду  Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Головуючий: