ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
28 лютого 2007 р. |
№ 6/276/06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
|
Поляков Б.М. -головуючого |
|
|
Катеринчук Л.Й. (доповідач), |
|
|
Ткаченко Н.Г. |
|
розглянувши касаційну скаргу |
Державного підприємства «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС», м. Енергодар |
|
на рішення та постанову |
господарського суду Запорізької області від 09.10.2006 Запорізького апеляційного господарського суду від 05.12.2006 |
|
у справі господарського суду |
№ 6/276/06 Запорізької області |
|
за позовом |
Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія», с. Білозерка |
|
до |
Державного підприємства «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС», м. Енергодар |
|
про |
стягнення 10880,36 грн. |
в судовому засіданні взяли участь представники :
|
від позивача |
не з'явились |
|
від відповідача |
Нагорний Р.С. (дов. №66 від 06.02.2007) |
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.10.2006 у справі №6/276/06 (суддя Місюра Л.С.) позов СВК «Росія»задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача 8545 грн. 09 коп. інфляційних втрат та 2335 грн. 27 коп. трьох процентів річних, 108 грн. 79 коп. державного мита та 117грн. 98коп. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду мотивоване застосуванням приписів статті 625 Цивільного Кодексу України.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ДП «НАЕК «Енергоатом»в особі ВП «Запорізька АЕС»звернулося з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду, просить скасувати рішення господарського суду, прийняти інше рішення, яким позов залишити без задоволення.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 05.12.2006 апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з винесеною постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати зазначені рішення та постанову , позов залишити без задоволення, аргументуючи порушенням норм матеріального права, зокрема, статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статті 625 Цивільного кодексу України.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши представників сторін, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про необґрунтованість касаційної скарги з урахуванням такого.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено законом або договором.
За приписами статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до введення мораторію та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Відповідно до частини 8 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом.
Відповідно до абзацу четвертого частини четвертої статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 17.11.2005 року № 3108-1V) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). За визначенням термінів, вживаних у цьому Законі, грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України (абзац сьомий статті 1).
Згідно зі статтями 15, 20 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Системний аналіз наведених норм права свідчить, що чинне законодавство не забороняє особі звернутися за захистом свого цивільного права у позовному провадженні, незважаючи на порушення щодо відповідача справи про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Такий спосіб захисту цивільного права дасть змогу кредитору встановити безспірно розмір його грошових вимог до боржника (як конкурсних так поточних).
Судами попередніх інстанцій встановлено, рішенням господарського суду Запорізької області від 16.01.06 у справі №8/46-7/337, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 14.07.06, з ДП «НАЕК «Енергоатом»в особі ВП «Запорізька АЕС»на користь СВК «Росія»стягнуто 42 725,25 грн. основного боргу.
Зазначеним рішенням суду було встановлено, що протягом січня-травня 2000 позивач передав агрогосподарству ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом»молодняк великої рогатої худоби та насіння кукурудзи на суму 145 798,48 грн. Зазначена сільгосппродукція була передана без укладення письмового договору, а відповідно, без узгодження строків та порядку оплати, без надання рахунків на оплату.
Протягом 2000-2003 років ВП «Запорізька АЕС»частково оплатив отриману ним від відповідача продукцію на суму 103 072,93 грн. Неоплаченою залишилася сума 42 725,55 грн., яка і була стягнута за рішенням суду.
Вимоги позивача про оплату залишку заборгованості по зазначених постачаннях згідно претензії №211 від 02.11.2004 відповідачем не задоволено.
Оскільки до теперішнього часу решта суми боргу ДП «НАЕК «Енергоатом»в особі ВП «Запорізька АЕС»не сплачена, СВК «Росія»звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 8545,09 грн. суми інфляційного знецінення за період з листопада 2004 року по лютий 2005 року включно та з травня 2006 року по липень 2006 року включно, а також 2335,27 грн. суми трьох процентів річних за період з 16.11.04 по 11.09.06.
Ухвалою господарського суду міста Києва 02.12.2003 порушено справу №43/167 про банкрутство ДП «НАЕК «Енергоатом» та введено мораторій на задоволення грошових вимог, які виникли до моменту порушення провадження у справі.
Відповідно до встановлених попередніми судами фактичних даних основний борг відповідача перед позивачем є за своєю правовою природою конкурсною заборгованістю у процедурі банкрутства і на його задоволення поширюється дія мораторію у справі про банкрутство. Вимоги про стягнення інфляційних та річних в даній справі за період з листопада 2004 року по лютий 2005 року включно та з травня 2006 року по липень 2006 року включно є за своєю природою поточною заборгованістю відповідача.
Введення мораторію на задоволення конкурсних вимог боржника у процедурі банкрутства визначає спеціальний режим задоволення зазначених вимог з врахуванням колективного інтересу кредиторів, чиї вимоги виникли до моменту порушення провадження у справі про банкрутство. У зв'язку з наведеним органи виконавчої служби зобов'язані зупинити виконавче провадження на предмет задоволення конкурсних вимог до боржника на стадії виконання судового рішення, разом з тим, зазначені обставини не є перешкодою для постановляння судових актів у справі.
Доводи касатора про неправомірність нарахування річних та інфляційних збитків в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки зазначені нарахування не є за своєю правовою природою неустойкою (штрафом, пенею) чи іншими санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, нарахування яких забороняється відповідно частини 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи викладене, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних, які виникли до моменту порушення провадження у справі про банкрутство, входять до складу грошового зобов'язання, як його визначено у статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». З такими висновками погодився Верховний суд України у Постанові № 06/212 від 16.05.2006.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає такими що відповідають нормам матеріального та процесуального права постановлені по справі судові рішення та не вбачає підстав для їх скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115,,1117,1119,11111 ГПК України Вищий господарський суд України -
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Державного підприємства «НАЕК «Енергоатом»в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС»залишити без задоволення.
2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 05.12.2006
та рішення господарського суду Запорізької області від 09.10.2006 залишити без змін.
Головуючий Б. Поляков
Судді Л. Катеринчук
Н. Ткаченко