ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2007 р. | № 8/42/06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Поляков Б.М. –головуючого |
Катеринчук Л.Й.(доповідач), |
Ткаченко Н.Г. |
розглянувши касаційну скаргу | Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області |
на рішення | господарського суду Запорізької області від 16.03.2006 |
у справі господарського суду | № 8/42/06 Запорізької області |
за позовом | Прокурора Гуляйпільського району Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції в спірних відносинах –позивач Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна», Гуляйпільський район Запорізької області |
про | стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій |
в судовому засіданні взяли участь представники :
від заявника касаційної скарги | не з’явились |
від позивача | не з’явились |
від відповідача | не з’явились |
В С Т А Н О В И В :
Прокурор звернувся з позовом про стягнення заборгованості про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі 3853,77 грн. до ТОВ «Україна»за січень-грудень 2005.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.03.2006 в задоволенні позову відмовлено з підстав недоведення позивачем обставин правонаступництва зобов’язань по виплаті пільгових пенсій ТОВ «Україна»від його попередника КСП «Україна». В апеляційному порядку рішення суду не оскаржувалось.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати зазначене рішення, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, аргументуючи порушенням норм матеріального права, зокрема, пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пунктів «б»- «з»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Ухвалою Вищого адміністративного суду України 11.12.2006 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області з підстав непідсудності спору адміністративним судам України, справу з касаційною скаргою передано до Вищого господарського суду України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Відповідно до статті 14 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів та забезпечують фінансування виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.
Отже, у відповідних правовідносинах виконавчі дирекції Фондів соціального страхування, їх робочі органи виступають як суб’єкти владних повноважень у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту «д»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування.
За приписами частин 1, 2 статті 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:
1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Виплата пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»- «е»та «ж»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного Фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Отже, зазначеними нормами законодавства пенсійному фонду, як органу, наділеному владними повноваженнями в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, делеговано повноваження з виплати пільгових пенсій , які в майбутньому здійснюватимуться згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди (повноваження договірного характеру, а не владних управлінських функцій) та визначено порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій підприємствами, на яких стаж, що дає право на таку пенсію було вироблено.
Відповідно до підпункту 6.8 пункту 6 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.
За приписами статей 1, 3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки»визначались обов’язки органів виконавчої влади здійснити перехід від колективних сільськогосподарських підприємств до приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб’єктів господарювання, заснованих на приватній власності шляхом реформування.
Відповідно до частини 6 статті 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»ліквідація таких підприємств обмежувалась визнанням їх банкрутами та в інших випадках, передбачених законодавством.
Системний аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок, що чинним законодавством не передбачалося іншої можливості переходу від колективних сільськогосподарських підприємств до підприємств, заснованих на приватній власності з виділенням земельних часток (паїв) окрім реформування, а тому рішення органів управління колективних сільськогосподарських підприємств про їх ліквідацію з одночасним виділенням земельних паїв та утворенням підприємств, заснованих на приватній власності на земельні частки (паї) суперечать законодавству в частині прийняття рішення про ліквідацію та не повинні прийматися до уваги судами, як акти органів управління, що суперечать чинному законодавству.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачем заявлено вимоги до правонаступника КСП «Україна»- ТОВ «Україна»про відшкодування фактично понесених витрат Пенсійного Фонду України на виплату та доставку пенсії, призначеної гр. Горпинич Т.Н. на пільгових умовах за період січень-грудень 2005. При цьому суд дійшов висновку про відсутність правонаступництва зобов’язань по відшкодуванню витрат за виплату та доставку пільгових пенсій органам пенсійного фонду зіславшись на внесення доповнень до пункту 1.12 Статуту ТОВ «Україна», яким передбачалось правонаступництво по заборгованості перед бюджетом, пенсійним фондом, держресурсами та кредитами банку та оцінивши зазначені доповнення до статуту як такі що не дають підстав для правонаступництва зобов’язань реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про відшкодування витрат за виплату та доставку пільгових пенсій.
Матеріалами справи підтверджується відсутність Статуту ТОВ «Україна»з такими доповненнями, якими суд аргументував прийняте рішення.
Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»до Єдиного державного реєстру вносяться такі відомості про юридичну особу: дата та номер запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, дати та номери записів про внесення змін до нього; дані про перебування юридичної особи в процесі припинення, зокрема дата реєстрації рішення засновників (учасників) або уповноважених ними органів про припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо); дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстава для його внесення.
Згідно частини 1 статті 18 зазначеного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Матеріалами справи підтверджується, що судом не витребувано від державного реєстратора даних про ліквідацію (реорганізацію) КСП «Україна»та його можливих правонаступників, не досліджено статуту ТОВ «Україна»на момент утворення зазначеної юридичної особи та змін до статуту, чинних станом на січень-грудень 2005, не досліджено обставин членства у товаристві «Україна»Горпинич Т.Н. та її виходу з товариства з виділенням земельного паю та можливої реорганізації при цьому ТОВ «Україна»шляхом виділу окремого суб’єкту господарювання - селянського господарства (іншого приватного господарства) Горпинич Т.Н.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення»від 29.12.1976 № 11 рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України; в рішенні суду необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду вважає, що постановлене у справі рішення таким вимогам не відповідає та його слід скасувати, направивши справу на новий судовий розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно і повно дослідити обставини правонаступництва КСП «Україна»іншими приватними сільськогосподарськими господарствами, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, і, залежно від встановлених обставин, вирішити спір відповідно до законодавства України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115,,1117,1119,11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України –
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Запорізької області від 16.03.2006 скасувати, справу №8/42/06 направити до господарського суду Запорізької області на новий судовий розгляд.
Головуючий Б. Поляков
Судді Л. Катеринчук
Н. Ткаченко