ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від  13.07.2006 господарського суду міста Києва позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з  Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" на користь приватного підприємця ОСОБА_1 1639, 47 грн. збитків, 72, 43 грн. держмита, 83, 80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою від 21.11.2006 Київського апеляційного господарського суду рішення від  13.07.2006 господарського суду міста Києва залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до ст. 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не погоджуючись з судовими рішеннями Акціонерно-комерційний банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, ст. 906 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України. Штраф за перевищення граничних величин електроспоживання був би стягнутий ВАТ “Енергопостачальна компанія “Житомиробленерго”, навіть якщо платіж надійшов 17.01.2005, оскільки відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафні санкції зобов'язаний сплатити учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.

Господарським судом встановлено, що при перерахуванні АКБ "Укрсоцбанк" в особі Житомирської обласної філії на рахунок ВАТ "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" коштів у сумі 486,61 грн. банком була допущена помилка. Внаслідок якої, кошти до ВАТ "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" надійшли невчасно і ВАТ "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" застосувала до ПП ОСОБА_1 санкцію у вигляді штрафу в сумі 1623,24 грн. за перевищення граничних рівнів споживання електроенергії.

Відповідно до ст. 906 Цивільного кодексу України збитки, завданні замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

Однак, господарським судом при розгляді справи достовірно не встановлений причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і шкодою, завданою такою поведінкою.

За твердженням відповідача затримка передачі коштів АКБ "Укрсоцбанк"  в особі Новгород-Волинського відділення Житомирської філії АКБ "Укрсоцбанк" не призвела до застосування штрафних санкцій в сумі 1623,24 грн. ВАТ "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" до ПП ОСОБА_1, оскільки штраф, відповідно до повідомлення про припинення подачі електроенергії № НОМЕР_1, на яке посилається позивач, застосований за перевищення граничних величин електроспоживання, тобто за перевищення максимально дозволеної величини споживання електричної потужності, а не за порушення термінів оплати за використану електроенергію. Це в свою чергу підтверджується актом № НОМЕР_2 та п. 11 постанови Кабінету Міністрів України "Про невідкладні заходи щодо стабілізації фінансового становища підприємства електроенергетичної галузі" від 24.03.199 за № 441 (зі змінами та доповненнями), в якому зазначено, що "…Граничні величини споживання електричної енергії та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем…". Відповідальність за несвоєчасність розрахунків за електроенергію, дотримання регіонами встановлених граничних величин споживання електричної енергії та потужність встановлюється за кожен випадок окремо.

Окрім того, рішення господарського суду прийнято з порушенням вимог чинного процесуального законодавства щодо розгляду клопотань, зокрема, про відкладення розгляду справи.

В матеріалах справи міститься клопотання відповідача від 12.07.2006, в якому він просив відкласти розгляд справи, але всупереч вимогам ст.ст.77,84 Господарського процесуального кодексу України, суд не розглянув це клопотання.

Згідно з ч.3 ст.4³ Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства.

Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 111⁷ Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд господарському суду.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі  викладеного, керуючись ст. 111⁵, ст. 111⁹  - ст.111¹¹  Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову від 21.11.2006 Київського апеляційного господарського суду та рішення від 13.07.2006 господарського суду м. Києва зі справи 

№ 26/275 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий                                                 В.С. Божок

          Судді                                                             Т.Ф. Костенко

                                                                                                Г.П. Коробенко