ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2007 р. | № 45/381 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Сарненський маслоробний комбінат”, м. Сарни Рівненської області (далі –Комбінат)
на ухвалу господарського суду міста Києва від 28.08.2006 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2006
зі справи № 45/381
за позовом Комбінату
до Антимонопольного комітету України, м. Київ (далі - АМК), та
Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Рівне (далі - територіальне відділення АМК)
про визнання нечинними та скасування рішення від 25.08.2005 № 16 зі справи № 05-03/8-5 та рішення від 12.12.2005 № 23-26.12/10-804-р.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
Комбінату –Костючок С.Ю.,
АМК –Федосієнко М.М.,
територіального відділення АМК –Федосієнко М.М.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.08.2006 (суддя Балац С.В.) провадження у справі припинено на підставі пунктів 1, 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2006 (колегія суддів у складі: Брайко А.І. - головуючий, судді Бившева Л.І. і Розваляєва Т.С.) апеляційну скаргу Комбінату задоволено частково; відповідну ухвалу скасовано в частині припинення провадження за позовом про визнання нечинним та скасування рішення АМК від 12.12.2005 № 23-26.12/10-804-р та справу в цій частині передано на розгляд господарського суду міста Києва; в іншій частині ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Комбінат просить: скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 28.08.2006 в частині припинення провадження у справі за вимогами позивача до територіального відділення АМК про визнання нечинним та скасування рішення від 25.08.2005 № 16, а справу в цій частині передати на розгляд господарського суду міста Києва; скасувати постанову апеляційної інстанції від 07.11.2006 в частині залишення без змін ухвали господарського суду міста Києва щодо вимог позивача до територіального відділення АМК про визнання нечинним та скасування рішення від 25.08.2005 № 16. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням господарськими судами норм процесуального права, в тому числі пункту 2 частини першої статті 80, частини першої статті 82 ГПК України.
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.
У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005 також зазначено: “Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)”.
Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами ГПК України.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- адміністративною колегією територіального відділення АМК прийнято рішення від 25.08.2005 № 16 “Про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу” зі справи № 05-03/8-5 (далі - рішення № 16);
- цим рішенням Комбінат визнано таким, що займає монопольне (домінуюче) становище, та встановлено, що Комбінат вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, і на Комбінат накладено штраф у сумі 17 000 грн.;
- Комбінат, не погодившись з рішенням № 16, надіслав до АМК заяву про перевірку цього рішення;
- АМК листом від 12.12.2005 № 23-26.12/10-804-р “Щодо розгляду звернення” (який Комбінат вважає рішенням АМК) повідомив Комбінат, що підстави для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення № 16 відсутні;
- господарським судом Рівненської області було розглянуто справу № 2/67 за позовом Комбінату до територіального відділення АМК, предметом спору в якій було визнання нечинним з моменту прийняття та скасування рішення № 16. Підставами позову в згаданій справі було те, що адміністративною колегією територіального відділення АМК неправильно застосовано пункт 2 частини другої статті 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, а Комбінат не займає монопольного (домінуючого) становища відповідно до підпункту 10.2.1 розділу 10 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням АМК від 05.03.2002 № 49-р; такими ж є підстави позову в даній справі № 45/381;
- у судовому засіданні місцевого господарського суду представник Комбінату додатково підтвердив, що предмет та підстави вимог Комбінату до територіального відділення АМК у цій справі та у згаданій справі господарського суду Рівненської області однакові.
Судом апеляційної інстанції додатково з’ясовано, що ухвалою господарського суду Рівненської області від 15.03.2006, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.2006, припинено провадження у справі № 2/67 за позовом Комбінату до територіального відділення АМК про визнання нечинним з моменту прийняття і скасування рішення № 16.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Скаржник зазначає про неправильне застосування попередніми судовими інстанціями цієї норми з огляду на те, що у справі господарського суду Рівненської області № 2/67 рішення по суті спору в розумінні частини першої статті 82 названого Кодексу не приймалося.
Однак скаржником не враховано припис частини другої статті 80 ГПК України, згідно з яким у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається. Попередніми судовими інстанціями встановлено і скаржником не заперечується, що згадана справа № 2/67 розглядалася саме зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Отже, припинення провадження зі справи господарського суду Рівненської області № 2/67 перешкоджало повторному розглядові тих самих вимог позивача господарським судом міста Києва в даній справі № 45/381, в зв’язку з чим він обґрунтовано припинив провадження в останній із зазначених справ стосовно рішення № 16 за пунктом 2 частини другої статті 80 ГПК України.
Що ж до припинення провадження названим судом за пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК України стосовно рішення АМК від 12.12.2005 № 23-26.12/10-804-р, то слід погодитися з висновками апеляційної інстанції про те, що:
- за цією нормою господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України;
- за приписами статті 57 Закону України “Про захист економічної конкуренції”:
рішення, прийняті, зокрема, адміністративною колегією територіального відділення АМК можуть бути перевірені за заявою осіб, які брали участь у справі;
за результатами перевірки рішення органи АМК мають право: залишити рішення без змін, змінити рішення, скасувати рішення частково і направити справу на новий розгляд у цій частині, скасувати рішення або передати справу на новий розгляд чи припинити провадження у справі;
- при цьому юридична форма рішення, прийнятого за результатами перевірки, законодавством не передбачена;
- отже, лист АМК від 12.12.2005 № 23-26.12/10-804-р по своїй суті є рішенням АМК про залишення без змін рішення № 16, тобто індивідуальним актом державного органу, і тому припинення стосовно нього провадження в даній справі місцевим господарським судом здійснено помилково.
З урахуванням наведеного визначених законом підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційної інстанції не вбачається. Що ж до ухвали господарського суду міста Києва від 28.08.2006, то її вже змінено належним чином згідно з постановою апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2006 зі справи № 45/381 залишити без змін, а касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Сарненський маслоробний комбінат” –без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов