ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2007 р. | № 17/229-06 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (далі - відділення виконавчої дирекції Фонду)
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2006
зі справи № 17/229-06
за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду
до відкритого акціонерного товариства “Суха Балка”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (далі - ВАТ “Суха Балка”)
про стягнення 29 000 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов було подано про стягнення в порядку регресу з ТОВ “Суха Балка” суми 29 000 грн. як компенсації “за моральну шкоду виплачену Фондом”.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2006 (суддя Стрелець Т.Г.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2006 (колегія суддів у складі: Білецька Л.М. - головуючий, судді Науменко І.М. і Голяшкін О.В.), в позові відмовлено. У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові інстанції з посиланням, зокрема, на приписи Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (далі –Закон) і Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виходили з безпідставності доводів та вимог позивача.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України відділення виконавчої дирекції Фонду просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції і стягнути з ВАТ “Суха Балка” на користь відділення виконавчої дирекції Фонду 29 000 грн., “виплачених Фондом в відшкодування потерпілому моральної шкоди”. Скаргу мотивовано тим, що апеляційним господарським судом у розгляді справи безпідставно не взято до уваги вимоги статей 28, 34 Закону, а також статей 225, 228 Господарського кодексу України.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Представники сторін у судове засідання не з’явилися.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 31.03.2005 з відділення виконавчої дирекції стягнуто на користь Кульчицького О.А. моральну шкоду в сумі 29 000 грн. у зв’язку з отриманням останнім ушкодження здоров’я під час роботи у ВАТ “Суха Балка”;
- відділенням виконавчої дирекції Фонду зазначену суму сплачено, що підтверджується відповідними документами;
- ВАТ “Суха Балка” як роботодавець стосовно своїх працівників є страхувальником із загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання і платником відповідних страхових внесків.
Причиною даного спору є питання про те, чи має відповідач відшкодовувати витрати відділення виконавчої дирекції Фонду, яке здійснило страхові виплати за моральну шкоду відповідно до приписів Закону.
Принципи, загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян в Україні визначені Основами законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі –Основи).
Відповідно до статті 21 Основ внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець. Розмір внесків встановлюється у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.
Статтею 11 Основ та статтею 13 Закону визначено, що страховий ризик –це обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок, а страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Згідно з статтею 2 Закону дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору.
Статтею 6 Закону встановлено, що суб’єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник); страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи; страховик –Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (робочим органом якого згідно з статтею 18 Закону є відділення виконавчої дирекції Фонду).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 21 Закону у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов’язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.
Частиною першою статті 25 Закону передбачено, що усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.
Згідно з частиною першою та другою статті 28 Закону страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. За наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.
Рішенням Конституційного суду України від 27.01.2004 № 1-рп/2004 зі справи № 1-9/2004 дано офіційне тлумачення частини третьої статті 34 Закону, яку треба розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку - лише у разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності. Зазначене положення не виключає обов’язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, в інших випадках, коли здійснення права застрахованих на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, має забезпечуватися Фондом на підставі статей 1, 5, 6, 13, 21 та частини третьої статті 28 цього Закону всім потерпілим, у тому числі в разі тимчасової, стійкої часткової чи повної втрати професійної працездатності.
Відповідно до частини другої статті 45 Закон роботодавець як страхувальник зобов’язаний своєчасно та повністю сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.
Отже, взаємовідносини сторін, якими є страховик (в особі відділення виконавчої дирекції Фонду) і страхувальник (ВАТ “Суха Балка”) врегульовано Законом, який не передбачає можливості пред’явлення страховиком вимог до страхувальника з приводу відшкодування Фонду страхових виплат в порядку регресу.
Водночас наявність між сторонами зі справи відносин за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, відповідно до частини другої статті 1 ЦК України виключає можливість застосування до них норм цього Кодексу, оскільки зазначені відносини не є цивільно-правовими.
У свою чергу, доводи скаржника щодо процедури прийняття рішення про відшкодування моральної шкоди відділенням виконавчої дирекції Фонду та визначення її розміру не можуть бути підставою для задоволення вимог касаційної скарги, оскільки перевірка правильності рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу перебуває поза межами повноважень Вищого господарського суду України.
Таким чином, постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідає встановленим попередніми судовими інстанціями фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2006 зі справи № 17/229-06 залишити без змін, а касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі –без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов