ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

25 січня 2007 р.

№ 2/43

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

Остапенка М.І.

суддів :

Борденюк Є.М. Харченка В.М.

розглянувши касаційну скаргу

ВАТ "Чернігівський ремонтно-механічний завод "Жовтневий молот"

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2006 року

у справі за позовом

ТОВ "Чернігівбуд"

до	ВАТ "Чернігівський ремонтно-механічний завод "Жовтневий молот"

про	зобов’язання вчинити дії

  

        В С Т А Н О В И В:

у січні 2006 року, ТОВ "Чернігівбуд" звернулося до господарського суду з позовом, у якому, з урахуванням наведених у заяві від 09.02.2005 року уточнень, просило зобов’язати ВАТ "Чернігівський ремонтно-механічний завод "Жовтневий молот" не перешкоджати користуватись орендованим приміщенням  відповідно до умов договору оренди від 15.08.2001 року та забезпечити орендоване приміщення електроенергією.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 27.06.2006 року позов задоволено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2006 року. апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції –без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.01.2007 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на неправильну правову оцінку судами обставин справи, помилковість висновків щодо прав та обов’язків сторін у спірних відносинах і просить постановлені у справі судові рішення скасувати, постановивши нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Із наявних у справі матеріалів вбачається, що відповідно до умов договору оренди від 15.08.2001 року, додаткової угоди до нього від 01.04.2002 року, по акту від 01.10.2002 року відповідач надав позивачу у тимчасове платне користування п’ять нежитлових приміщень, загальною площею 120 м2 у будинку №194, розташованому на проспекті Миру у м. Чернігові.

Умовами договору оренди передбачено обов’язок відповідача, як орендодавця, забезпечити орендаря електро-, водо-, теплопостачанням, каналізацією та телефонним зв’язком (п.3.5 договору), а останнього –щомісячно сплачувати надані послуги на підставі наданих орендодавцем рахунків.

Спору щодо обсягів цих послуг наданих позивачу, зокрема, й спожитої електроенергії, та їх оплати немає.

Погодили сторони й обсяги спожитої позивачем електроенергії у січні 2006 року, і на наявність заборгованості за спожиті послуги відповідач у судовому засіданні не посилався.

В обґрунтування правомірності припинення електропостачання в орендовані приміщення відповідач посилається на Закон України "Про електроенергетику" та Правила користування електричною енергією, затверджені постановою НКРЕ від 31.07.1996 року №28, які передбачають обов’язковість договору у орендаря з енергопостачальною організацією або орендодавцем та  наявність приладів обліку.

Окрім того, відповідач послався на те, що відповідно до названих вище нормативних актів, він не може вважатись електропостачальником, як це зазначено у п.3.5 договору.

Проте, наведені відповідачем мотиви, на які він посилається і у касаційній скарзі, суди обґрунтовано визнали такими, що не давали підстав для припинення в односторонньому порядку електропостачання орендованих приміщень, оскільки, взаємовідносини сторін врегульовані договором оренди і не стосуються договірних зобов’язань відповідача з енергопостачальною організацією, орендоване  майно є лише частиною приміщення відповідача і постачання електроенергії до нього є елементом загальної схеми встановленого електрообладнання, що не потребує додаткового використання окремих технологічних мереж, а, відповідно, й окремого договору на електропостачання, доступ орендаря до електроенергії може бути забезпечено у межах орендних відносин, облік електроенергії і розрахунки за неї може здійснюватись, як за допомогою приладів обліку, так і з урахуванням електроприладів, які використовує орендар відповідно до встановленої Методики, а тому, при такому положенні, суди правомірно постановили про задоволення позову, і підстав для скасування судових рішень, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

                                            П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 27.06.2006 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2006 року - без змін.

Головуючий                                                                          М.І. Остапенко

Судді                                                                                     Є.М.Борденюк

                                                                                    В.М. Харченко