ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2007 р. | № 6/146 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Шевчук С.Р. |
Владимиренко С.В. Мележик Н.І. |
розглянувши касаційну скаргу і додані до неї матеріали | Житлово-будівельного кооперативу “Дружба” |
на постанову Київського | від 19.10.2006 року апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду | № 6/146 міста Києва |
за позовом | ВАТ “АК “Київводоканал” в особі розрахункового департаменту |
до про | Житлово-будівельного кооперативу “Дружба” стягнення 35355,61 грн. |
В судовому засіданні взяли участь представники:
- відповідача (скаржника): Яцимірський М.О. (дов. № б/н від 17.04.2006 р.)
- позивача: Юраков Є.Ю. (дов. № 198 від 19.12.2006 р.)
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал” в особі розрахункового департаменту у березні 2003 р. звернулося до господарського суду міста Києва з позовом житлово-будівельного кооперативу “Дружба” про стягнення 35355,91 грн., з яких: 30893,51 грн. заборгованості , 3620,37 грн. інфляційних втрат та 375,14 грн. пені.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за вказаним вище договором.
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.06.2006 р. у справі № 6/146 позов задоволено повністю, стягнуто з житлово-будівельного кооперативу “Дружба” на користь ВАТ товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал” в особі розрахункового департаменту 34513,88 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 375,14 грн. пені.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2006 р. рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2006 р. у справі № 6/146 залишено без змін.
Житлово-будівельний кооператив “Дружба” у своїй касаційній скарзі та доповненнях до неї просить рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2006 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2006 р. у справі № 6/146 скасувати, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права, а справу направити на новий розгляд. Скаржник вважає, що рішення та постанова прийняті з порушенням норм права, а саме: ст. ст. 42, 55, 64 Конституції України, ст. ст.43, 47, 22, 32, 34, 43, 101, 105 ГПК України та ст. ст. 202, 207, 208, 215, 228, 236, 692 ЦК України, ст. ст. 265 ГК України. Скаржник посилається на те, що він внесений до реєстру неприбуткових організацій України, а внесений до його статуту список видів діяльності як неприбуткової організації, є вичерпним. Крім того, об’єкти жилого фонду –квартири в будинку житлово-будівельного кооперативу, йому не належать і повному господарському віданні чи в оперативному управлінні не знаходяться, а він не є балансоутримувачем жилого фонду. Згідно зі ст. ст. 10-14 статуту ЖБК має право займатися тільки обслуговуванням і ремонтом, яке належить відповідачу частини будинку ЖБК та утриманням закріпленої за відповідачем прибудинкової території, господарської діяльності не веде і є негосподарюючим суб’єктом.
За розпорядженням Голови Вищого господарського суду України Демченка С.Ф. від 18.12.2006 р. у справі № 6/146 призначено наступну колегію суддів: Шевчук С.Р.–головуючий (доповідач), Владимиренко С.В., Кота О.В.,
За розпорядженням Голови Вищого господарського суду України Демченка С.Ф. від 29.01.2007 р. у справі № 6/46 змінено колегію суддів: Шевчук С.Р.–головуючий (доповідач), Владимиренко С.В., Мележик Н.І.
Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин справи, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 16.04.1997 між Державним комунальним об'єднанням водопровідно-каналізаційного господарства міста Києва “Київводоканал" (постачальником), правонаступником якого є позивач, та Житлово-будівельним кооперативом „Дружба" (абонентом) було укладено договір № 04362/4-09 на послуги водопостачання та водовідведення (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору п. 1.1 постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент - оплатити вищезазначені послуги на умовах, які визначені Договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом голови Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994.
Згідно з Договором постачальник зобов'язаний забезпечити постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82, приймати каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин, здійснювати заміну, ремонт несправних водолічильників, їх держперевірку за письмовою заявкою абоненту, за його рахунок та за попередньою оплатою вартості послуг, що надаються п. 2.1.
У свою чергу, основним обов'язком абонента є оплата вартості наданих послуг п. 2.2 а.
Договір було укладено на строк з 16.07.1997 по 16.04.1998 , що зазначено п. 5.1. Договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна зі сторін не заявить про закінчення строку його дії п. 5.2.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань лічильників здійснюється, як правило, щомісяця представником постачальника спільно з представником абонента.
Відповідно до п. 3.6 Договору абонент розраховується за користування водою і послугами каналізації в порядку інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту платника, шляхом зняття з його розрахункового рахунку сум, зазначених постачальником у платіжній вимозі.
Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 135 від 29.03.2001 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 25.04.2001 № 368/5559, кошти з рахунків банки списують тільки за дорученнями власників цих рахунків або за розпорядженнями стягувачів - у випадках, передбачених розділом V цією Інструкцією (п. 7 розділу 1).
Доручення платників та розпорядження стягувачів про списання коштів з рахунків платників та стягувачів складають на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються цією Інструкцією (п. 8 розділу 1).
Наведеним розділом V (п. 3) визначено, що примусове списання коштів з рахунків платників дозволяється лише у випадках, встановлених законами України.
У той же час чинним, законодавством України не передбачено списання коштів з рахунку платника в порядку інкасо платіжних вимог, як це встановлено Договором.
Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що визначений Договором порядок розрахунків суперечить законодавству, а тому відповідна умова щодо оплати не підлягає застосуванню.
Крім того, суди встановили, що сторони в договорі домовилися про те, що правовідносини між ними, крім договору, регулюються ще і Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом голови держитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р., а тому дійшли висновку, що оплата наданих відповідачу послуг повинна здійснюватися на підставі тарифів без додаткового узгодження з абонентом у триденний термін після їх надання.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, протягом січня 2001 р.- грудень 2005 р. позивачем було надано послуг відповідачу на суму 57887,04 грн. У свою чергу останнім сплачено 24065,1 грн. і залишок боргу на час розгляду справи становив 30893,51 грн.
Задовольняючи вимоги позивача, суди виходили з того, що відповідачем порушено вимоги ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 530 ЦК України в зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань щодо оплати, а що стосується пропущення позивачем загального строку позовної давності, то суди виходили з того що сторони згідно п. 3 ст. 267 ЦК України заяви про її застосування суду не подавали.
Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з судами попередніх інстанцій враховуючи наступне.
В порушення с. 43 ГПК України суди першої та апеляційної інстанції не з’ясували належним чином розмір заборгованості та період за який вона стягується, оскільки до позовної заяви доданий розрахунок за період з 01.01.2003 р. по 01.01.2006 р., тоді як суди зазначили період з січня 2001 р. по грудень 2005 р.
Судами також при вирішенні спору не досліджені платіжні доручення про сплату боргу і по кожному році не встановлено, яка сума сплачена відповідно до наданих послуг, не з’ясовано підставу сплати послуг відповідачем.
Висновки судів є передчасними, оскільки не підтверджені матеріалами справи. При цьому суди не врахували особливостей діяльності відповідача відповідно до його Статуту, не з’ясували наявності у нього права на житловий фонд та не з’ясували особу, яка є балансоутримувачем житлового фонду.
Передчасними є висновки судів щодо дійсності договору № 04362/-4-03 від 16.04.1997 р.
Відповідно до ст. 153 ЦК УРСР, яка була чинною на час укладення договору, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди.
Висновки суду про дотримання сторонами всіх істотних умов договору відсутні, як і висновок щодо правовідносин, які склалися між сторонами.
Суд, задовольняючи позовні вимоги позивача, не врахував приписи Закону України “Про житлово-комунальні послуги” від 24.06.2004 р., яким визначені основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов’язки і не надав правової оцінки правовідносинам, які виникають між позивачем та споживачами послуг (населенням).
Під час нового розгляду справ господарському суду необхідно врахувати вищевикладене, повно та всебічно з’ясувати всі суттєві обставини справи, надати належну оцінку зібраним доказам та постановити законне й обгрунтоване рішення, оскільки рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображені обставини справи, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу “Дружба” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2006 р. у справі № 6/146 задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2006 р., рішення господарського суду м. Києва від 08.06.2006 р. справі № 6/146 скасувати, а справу № 6/146 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суддів.
Головуючий Шевчук С.Р.
С у д д я Владимиренко С.В.
С у д д я Мележик Н.І.