Справа № 2-214/2009 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

14 квітня 2009 року  Фрунзенський районний суд   м. Харкова у складі:

Головуючого – судді Мартинової О.М.

                        при секретарі судових засідань –  Ріяко Є.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Інтеркондиціонер» про визнання незаконним наказ про прийняття на роботу, зміну формулювання у трудовій книжці причини звільнення, стягнення з відповідача заборгованості по виплати допомоги у зв’язку з непрацездатністю, заборгованості за невикористану відпустку, не нараховану заробітну плату за останній робочий день, вихідну допомогу, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «Інтеркондиціонер» про визнання недійсним занесення відповідачем запису про звільнення у трудову книжку позивача 25.12.2007 р. без ознайомлення з наказом про звільнення та остаточного розрахунку з позивачем, визнання недійсним наказу про прийом на роботу від 22.11.2007 р., стягнення з відповідача доход, який позивач реально міг отримати за період з 28.11.2007 р. по 25.12.2007 р., якби працював в умовах відповідно до висновку ВКК і не знаходився на лікуванні у сумі 833,50 грн., стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача у сумі 2884,60 грн., вихідної допомоги у розмірі 2706 грн., моральної шкоди у розмірі 5000 грн.    

Позивач в обґрунтування своїх вимог за позовом зазначив, що наказом № 413 від 22.10.2007 року його було прийнято на роботу до ЗАТ «Інтеркондиціонер» на посаду двірника. Позивач є інвалідом третьої групи, що підтверджується довідкою МСЕК, про що він повідомив роботодавця та надавав висновок ВКК міської поліклініки № 5 від 17.10.2007 р. про дозвіл робити двірником на строк 2 місяця, без підняття ваги більше ніж 8-10 кг., поза несприятливих метеоумов, однак на нього з боку керівництва підприємства було здійснено психологічний тиск, який полягав у складанні начальником АХО доповідної записки з пропозицією звільнити позивача у зв’язку з його неадекватною поведінкою та не проходженням іспитового строку. Разом з тим, тиск було продовжено непосильним навантаженням прибирання від сміття, листів, снігу, на незакріплених за ним ділянках, території в несприятливих метеоумовах атмосферних та температурних коливань, що призвело до хвороби позивача та змусило його розірвати трудовий договір з власної ініціативи з указанням причини – невиконання власником підприємства законодавства про працю. У зв’язку з вищевикладеними обставинами та у зв’язку з тим, що в заяві про звільнення він звертався до роботодавця з проханням звільнити його за ч. 3 ст. 38 КЗпП, просить змінити формулювання причини звільнення у трудовій книжці, а саме вказати – звільнений за власним бажанням у зв’язку з невиконанням власником законодавства про працю. Вказує, що в такому випадку робітнику сплачується вихідна допомога у розмірі не менше ніж три місячний середній заробіток. Вважає, що його положення погіршено у зв’язку з тим, що замість строкового договору на 2 місяця з ним укладено безстроковий договір, позивачу не доведена під розписку робоча інструкція. Відповідачем не надано довідку розрахунку заборгованості, не надано копію наказу про звільнення, розрахунку по заробітній платі, таким чином просить виплатити йому середню заробітну за весь час вимушеного прогулу з 25.12.2007 року до прийняття рішення по справі. Посилається на те, що йому були спричинені маральні страждання, які полягають у фізичній болі та стражданнях, які позивач зазнав у результаті протиправних дій відповідача, у приниженні честі та гідності, у позбавленні його можливості виконувати роботу в безпечних умовах, порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків.          

        В судовому засіданні позивач доповнив та уточнив позивні вимоги, просив суд визнати незаконним наказ про прийняття на роботу № 413 від 22.10.2007 року, змінити формулювання у трудовій книжці причини звільнення та вважати його звільненим за власним бажанням у зв’язку з невиконанням власником законодавства про працю, стягнути з відповідача заборгованість по виплати допомоги у зв’язку з непрацездатністю у розмірі 616,86 грн., заборгованість за невикористану відпустку у розмірі (середньоденну заробітну плату у розмірі 49,43 грн. х 5 днів невикористаної відпустки = 247,15 грн. – 166,80 грн. сума сплачена відповідачем = 80,35 грн.) 80,35 грн., не нараховану заробітну плату за останній робочий день 49,43 грн., вихідну допомогу у розмірі (середнє місячну заробітну плату у розмірі 1112,17 грн. х 3 місяці = 3336,51 грн.) 3336,51 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі (середньомісячну заробітну плату у розмірі 1112,17 грн. х 14 міс. = 15570,38 грн.) 15570,38 грн., моральну шкоду у розмірі 10050 грн. Вважає, що відповідачем не правильно проведено розрахунок виплати по тимчасовій непрацездатності, оскільки розрахунок відповідачем був зроблений з урахуванням середньоденного заробітку позивача у розмірі 20,91 грн., що витікає із середньомісячної заробітної плати у розмірі 460 грн. встановленої Законом «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року, натомість повинна бути взята для розрахунку середньоденна заробітна плата у розмірі 54,21 грн. Посилається також на те, що відповідачі при проведенні розрахунку не повинні були керуватися ст. 112  Законом «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року, оскільки цей закон регулює правовідносини по встановленню тільки доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби і не може скасовувати чи змінювати обсяг прав та обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій. Відповідачем не було проведено розрахунок з позивачем в останній робочий день 25.12.2007 р., тому просить стягнути не нараховану заробітну плату за останній робочий день 49,43 грн.  

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд визнати незаконним наказ про прийняття на роботу № 413 від 22.10.2007 року, посилаючись на те, що позивач є інвалідом третьої групи та відповідно до медичної довідки він може працювати двірником, без підняття ваги більше ніж 8-10 кг. і поза несприятливих метеоумов, однак довідка видана строком на 2 місяці, таким чином вважають, що відповідач повинен був або відмовити у прийнятні позивача на роботу, або надати більш легку роботу, чи укласти з позивачем строковий договір строком на 2 місяці. Посилаються на те, що власником не виконувались умови трудового договору, оскільки позивач працював в неблагосприятливих метеоумовах, підіймав вагу більше ніж 8-10 кг., переодягався в неопаленому приміщенні, у зв’язку з тим, просить змінити формулювання у трудовій книжці причини звільнення та вважати його звільненим за власним бажанням у зв’язку з невиконанням власником законодавства про працю та стягнути з відповідача вихідну допомогу у розмірі 3336,51 грн. Разом з тим, незгодні з остаточним розрахунком та просять стягнути з відповідача заборгованість по виплати допомоги у зв’язку з непрацездатністю у розмірі 616,86 грн., заборгованість за невикористану відпустку у розмірі 80,35 грн., не нараховану заробітну плату за останній робочий день 49,43 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 15570,38 грн. Вважають, що позивачу спричинено моральну шкоду та просять стягнути на його користь - 10050 грн.

Присутні у судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3, що діє на підставі доручення від 16.04.2008 року, проти позову заперечував, вказував на те, що порушень трудового законодавства зі сторони відповідача не було. Вважає, що наказ про прийняття на роботу від 22.10.2007 року є законним та відсутні підстава для укладання строкового договору. Вимоги позивача про зміну формулювання запису про звільнення у трудовій книжці вважає безпідставними у зв’язку з відсутністю порушень зі сторони відповідача трудового договору. Посилається на те, що остаточний розрахунок зроблений правильно у відповідності з діючим, на той час, законодавствам. Факт невиплати ОСОБА_1 заробітної плати та невидачі трудової книжки 25 грудня 2007 року не заперечував, разом з тим вказував, що позивач не дочекався кінця робочого дня коли був зроблений остаточний розрахунок та пішов, наступного дня також не погодився чикати кінця наради, де знаходилися працівники відділу кадрів, тому вини відповідача в несвоєчасному отриманні остаточного розрахунку не вбачає. 25 грудня 2007 року позивач фактично не працював, тому вважає, що підстав для нарахування заробітної плати за цей день немає. В задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.            

    Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши докази у їх сукупності, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

     Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 наказом № 413 від 22.10.2007 року прийнятий на роботу в ЗАТ «Інтеркондицінер» на посаду двірника (а.с. 53).

Відповідно до довідки МСЕК від 25.08.2004 року ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи безстроково (а.с. 7).

25 грудня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до директора ЗАТ «Інтеркондиціонер» з заявою про звільнення з роботи з 25.12.2007 року у відповідності з ч. 3 ст. 38 КЗпП України (а.с. 54).

Наказом про припинення трудового договору № 509-к від 25.12.2007 року            ОСОБА_1 був звільнений з посади двірника за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (а.с. 72).

    Доводи позивача про визнання незаконним наказ про прийняття на роботу № 413 від 22.10.2007 року, не знайшли свого законодавчого підтвердження та не підлягають задоволенню.

З наказу № 413 від 22.10.2007 року вбачається, що позивач був ознайомлений та згоден зі всіма умовами праці, її оплати, умовами та специфікою безпосередньо виконуваної роботи, про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1

    В силу ч.1 ст. 22 КЗпП України, забороняється необґрунтована відмова в прийнятті на роботу.

    Стаття 23 КЗпП України встановлює вичерпні випадки, в яких укладання строкового трудового договору є обов’язковим.  

    Згідно довідки з ЗАТ «Інтеркондицінер» від 24.02.2009 року позивачем ОСОБА_1 було фактично відпрацьовано 27 днів (а.с. 149). В період з 28.11.2007 року по 07.12.2007 року, відповідно до листа непрацездатності виданого Міською поліклінікою          № 5 серії ААТ № 448886 та в період з 10.12.2007 року по 24.12.2007 року, відповідно до листа непрацездатності виданого Міською клінічною лікарнею № 8 серії ААЩ № 420618 – знаходився на лікуванні.

Таким чином, доводи позивача та його представника про необхідність відмовити  у прийнятті позивача на роботу, або переукладання з ним строкового договору на двохмісячний строк, на час дії довідки про стан здоров’я, не знайшли свого підтвердження, оскільки підстав передбачених ст. 23 КЗпП України не встановлено, а фактично відпрацьований позивачем час складає не більше 2 місяців.      

    Посилання позивача на ч. 6 ст. 24 КЗпП України також є необґрунтованими, оскільки за результатами щорічної диспансеризації ОСОБА_1 міг працювати двірником, без підняття ваги більше 8-10 кг., поза несприятливі метеоумови, що підтверджується довідкою від 17.10.2007 р.

    25 грудня 2007 року на адресу адміністрації ЗАТ «Інтеркондиціонер» ОСОБА_1 було надано заяву про звільнення за ч.3 ст. 38 КЗпП України.

    При цьому, зазначена заява не містила в собі посилання на будь-яки конкретні та доведені порушення вимог чинного законодавства або трудового договору роботодавцем.

    Наказом директора ЗАТ «Інтеркондиціонер» №509 від 25.12.2007 року                 ОСОБА_1 було звільнено за ст. 38 КЗпП України.

Якщо в заяві про звільнення за ч.3 ст. 38 КЗпП України не вказані конкретні й не доведені порушення вимог чинного законодавства з боку роботодавця, суд вважає, що заява має розглядатися як звичайна заява про звільнення за власним бажанням.

    За змістом ч.3 ст.38 КЗпП України не будь які порушення законодавства про працю можуть бути підставою для розірвання трудового договору, а лише такі, які грубо порушують права та інтереси працівника.

    Як вбачається з пояснень сторін, ОСОБА_1 не звертався до адміністрації підприємства зі скаргами на роботу в умовах, що не відповідають вимогам чинного законодавства та трудового договору, а також до адміністрації підприємства, медичного пункту зі скаргами на погіршення стану здоров’я у зв’язку із виконанням трудових обов’язків.  

    Зі скаргами про порушення роботодавцем вимог законодавства про працю               ОСОБА_1 також не звертався як до відповідних органів держави – Державної інспекції праці, прокуратури, так і до профспілкового органу.

    Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4, що є начальником відділу кадрів,   ОСОБА_5, що є начальником адміністративно господарського відділу, спростовували доводи позивача та пояснили, що позивач не звертався з заявами до адміністрації підприємства у зв’язку з великим завантаженням, погіршенням здоров’я та порушенням трудового договору, а також законодавства про працю.

Свідок ОСОБА_5, пояснила, що в функціональні обов’язки позивача входило підтримання чистоти на території підприємства, прибирати сміття, яке розсипалось та листя. Разом із позивачем територію прибирав технічний персонал підприємства та була задіяна техніка. Під час випадання осадків у вигляді снігу, у обов’язки ОСОБА_1 входило очищення від снігу доріжки в ширінку лопати від прохідної до входу на підприємства. Позивачу було видано спеціальний одяг, кімната для переодягання, яка обладнана тепловим обігрівачем. Ваги більше 8-10 кг позивач не підіймав.      

Більш того, відповідно результатам щорічної диспансеризації від 17.10.2007 р., наданої позивачем та дослідженої в судовому засіданні, ОСОБА_1 не заборонялося робота двірника, за виключенням підняття ваги понад 8 кг, роботи поза несприятливих метеоумовах .

    При цьому, будь-яких доказів, що протягом трудових відносин із ЗАТ «Інтеркондиціонер» позивач підіймав предмети, речовини або рідини вагою понад 8 кг, в судове засідання надано не було.

Довідка Харківського обласного центу з гідрометеорології від 08.09.2008 р., надана суду за клопотанням позивача, свідчить про звичайні для місцевої кліматичної зони метереологічні умови під час виконання ОСОБА_1 своїх трудових обов’язків.    

Доводи позивача про причину його хвороби невиконання власником законодавства про працю не знайшли свого підтвердження та спростовуються поясненням свідка ОСОБА_5, яка пояснила, що позивач заздалегідь збирався пройти курс лікування, у зв’язку з хворобою, яка мала місце вже тривалий час, поясненнями позивача, якій не заперечував, що хвороба у зв’язку з якою він знаходився на лікування в період з 28.11.2007 року по 07.12.2007 року та 10.12.2007 року по 24.12.2007 року, а саме – гіпертонічна хвороба ІІ ступеня, мала місце й до працевлаштування його до ЗАТ «Інтеркондиціонер». Доказів підтверджуючих, що саме невиконання законодавства про працю призвели до хвороби позивача, суду не надано.  

    Адміністрацією ЗАТ «Інтеркондиціонер» в повному обсязі було виконано вимоги трудового законодавства в частині охорони праці, зокрема, ст.ст. 163, 168 КЗпП України, про що свідчить Картка складського обліку матеріалів, відповідно до якої ОСОБА_1 виданий спеціальний одяг – плащ, куртка ватна, бурки, гумові чоботи.

    Відповідно до запису №424 від 22.10.2007 року в Журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці, встановлений чинним законодавством інструктаж ОСОБА_1  було проведено, що підтверджується особистим підписом останнього.

    Позивач також був ознайомлений з інструкцією ЗАТ «Інтеркондиціонер», №53 про охорону праці для двірника та робітника по благоустрою території, про що свідчать свідки.

    При цьому, твердження відповідача про виконання ним робіт, пов’язаних із підняттям ваги більш ніж 8 кг є голослівними, не підтверджуються матеріалами справи та спростовуються показаннями свідків.  

    Таким чином, суд не вбачає зі сторони відповідача ЗАТ «Інтеркондиціонер» порушень законодавства про працю, трудового договору, невідповідність умов праці визначеним у трудовому договорі, невідповідність вимогам закону умов праці інваліда та необхідність виконувати свої трудові обов’язки в несприятливих метеоумовах. Вважає законним звільнення ОСОБА_1 за ст. 38 КпАП України та необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог в частині зміни формулювання запису про звільнення у трудовій книжці.

    Згідно зі ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 та п.п. 1,2 і 6 ст. 40 КЗпП, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призиву або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п.3 ст. 36) – у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) – у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

    Приймаючи до уваги, що позивач ОСОБА_1 звільнений за ст. 38 КЗпП України, а саме – за власним бажанням, підстав для задоволення вимог в частині стягнення вихідної допомоги не вбачається.

    Доводи позивача про неправильність проведення розрахунку по виплати допомоги у зв’язку з непрацездатністю та наявність заборгованості у розмірі 616,86 грн. також не знайшли свого підтвердження та вимоги в цій частині не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У ч. 1 ст. 112 Закону «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності та по вагітності та пологах, застрахованим особам (крім добровільно застрахованим), які сплачували страхові внески менше шести місяців протягом останніх дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку, виплачується виходячи з фактичної заробітної плати, з якої було сплачено страхові внески, але не вище розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.    

    Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6, що є бухгалтером ЗАТ «Інтеркондиціонер», пояснила, що розрахунок оплати по тимчасовій непрацездатності робився на підставі ст. 112 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року та для розрахунку бралась мінімальна заробітна плата встановлена вищевказаним законом та нарахована за листопад 2007 року – 62,73 грн., за грудень 2007 року – 350,40 грн.

    Присутній в судовому засіданні спеціаліст ОСОБА_7 – директор Фрунзенської районної Виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, підтвердила, що нарахування ЗАТ «Інтеркондиціонер» виплат по тимчасові непрацездатності по листам непрацездатності ОСОБА_1 проведені правильно та у відповідності з вимогами законодавства.

      Згідно розрахунку по тимчасовій непрацездатності за листом непрацездатності № 448868 від 28 листопада 2007 року  нарахована 172,23 грн., за листом непрацездатності № 420618 від 24 грудня 2007 року нарахована 240,90 грн., які відповідно до видаткового касового ордеру позивач отримав з остаточним розрахунком 26 вересня 2008 року.

    Суд не погоджується з посилання позивача та його представника на неправильність застосування відповідачем при проведенні розрахунку законодавства України та вважає, що розрахунок по виплати допомоги у зв’язку з непрацездатністю проведено ЗАТ «Інтеркондиціонер» у відповідності до діючого на той час законодавства.

      Разом з тим, не знайшли свого підтвердження доводи позивача про неправильний розрахунок компенсації за п’ять днів невикористаної відпустки та стягнення заборгованості за п’ять днів невикористаної відпустки у розмірі 80,35 грн.

    Згідно довідки ЗАТ «Інтеркондиціонер» від 17.02.2009 р. по кінцевому розрахунку, компенсація відпустки за 5 днів складає 166,80 грн., яка сплачено позивачу 26 вересня 2008 року (а.с. 155).

    Відповідно до ст. 3, ч. 1 ст. 7 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8 лютого 1995 року № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводяться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

    Працівникові, який працював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до теперішнього числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

Нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях проводяться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед надання відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відповідного періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

  Як вбачається з розрахункових листів, за жовтень 2007 року позивачу нарахована заробітна плата 425,11 грн., за листопада 2007 року нарахована заробітна плата 1038,45 грн., оплата харчування складає - за жовтень 2007 року 41,94 грн., за листопад 2007 року – 87,06 грн. (425,11 грн.- 41,94 грн.) + (1038,45 грн. - 87,06 грн.) / 40 днів х 5 днів відпустки = 166,8 гр.  

Таким чином, суд вважає, що відповідачем проведено розрахунок по компенсації відпустки у відповідності з вимогами діючого законодавства та вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.  

Як вбачається з матеріалів справи, останнім днем роботи ОСОБА_1 був –                         25 грудня 2007 року. Згідно довідки ЗАТ «Інтеркондиціонер» від 07.04.2009 року та пояснень свідка ОСОБА_6, що є бухгалтером ЗАТ «Інтеркондиціонер», нарахування заробітної плати за 25.12.2007 р. ОСОБА_1 не проводилося.

Доводи відповідача про те, що позивач не приступив до своїх службових обов’язків 25.12.2007 р., не знайшли свого підтвердження.

Згідно наданої суду довідки Закритого акціонерного товариства «Інтеркондиціонер» середньоденний заробіток позивача становить 49 грн. 43 коп., середньомісячний заробіток позивача становить 1112 грн. 18 коп. (а.с. 149).

Оскільки днем звільнення вважається останній день роботи, суд вважає необхідним задовольнити в цій частині позовні вимоги та стягнути з відповідача заробітну плату за 25.12.2007 року у розмірі 49 грн. 43 коп.

Сторони не заперечують, що з ОСОБА_1 кінцевий розрахунок 25 грудня 2007 року не проведено. Трудову книжку він не отримав до теперішнього часу, однак з власної ініціативи.

Відповідно довідки ЗАТ «Інтеркондиціонер» від 17.02.2009 року сума кінцевого розрахунку складає – 488,26 грн.

28 грудня 2007 року та 10 січня 2008 року відповідачем направлено листи позивачу з запрошенням з’явитися у відділ кадрів для отримання трудової книжки. 21 січня 2008 року відповідачем направлено листи позивачу з пропозицією з’явитися до відділу кадрів для отримання трудової книжки та остаточного розрахунку, якій він отримав 26 січня 2008 року, лист з аналогічним запрошенням направлений позивачу 7 квітня 2008 року, що також не заперечується сторонами.

 Нарахований позивачу ОСОБА_1 остаточний розрахунок у сумі 488,26 грн. був отриманий ним 26 вересня 2008 року, що підтверджується видатковим касовим ордером (а.с. 105).  

 Згідно ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП, а саме: в день звільнення або наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимог про розрахунок, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.  

У ч. 2 ст. 117 КЗпП України встановлено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівнику сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи (п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».

Таким чином, суд вважає, що саме з вини відповідача не було проведено кінцевого розрахунку при звільненні ОСОБА_1 у встановлений законом строк, а саме – 25 грудня 2007 року.

Доводи представника відповідача про відсутність вини відповідача у не виплаті позивачу остаточного розрахунку при звільненні, у зв’язку з залишення позивачем місце роботи, не дочекавшись підготування наказу про звільнення, трудової книжки та остаточного розрахунку, не знайшли свого підтвердження.

У ч. 1 ст. 47 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені ст. 116 КЗпП України.  

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Як вбачається з матеріалів справи, затримка виплати заробітної плати склала                        1 місяць 1 день, тобто з 25 грудня 2007 року по 26 січня 2008 року (день отримання пропозиції відповідача з’явитися до відділу кадрів для отримання трудової книжки та остаточного розрахунку).

В зв’язку з порушенням строку виплати, звільненому ОСОБА_1, остаточного розрахунку, суд вважає необхідним визначити розмір відшкодування, яка підлягає виплати за час її затримки, виходячи із суми фактичної заборгованості, а саме за 1 місяць (488,26 грн. х 1 місяць = 488,26 грн.) та за 1 день (488,26 грн. : 30 днів = 16,28 грн.). Приймаючи до уваги, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 49,43 грн. - заробітної плату за останній робочий день підлягають задоволенню, суд вважає необхідним стягнути з відповідача відшкодування за час затримки його виплати у розмірі 100 грн.  

Таким чином, позовна заява в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виплати суми нарахованої позивачу при звільненні у розмірі 15570,38 грн. підлягає частковому задоволенню, на користь позивача потрібно стягнути з відповідача ЗАТ «Інтеркондиціонер» на підставі ч. 2 ст. 117 КЗпП України відшкодування за час затримки виплати остаточного розрахунку та заробітної плати за останній робочій день у розмірі 604,54 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню на суму 200 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При встановленні судом розміру стягнення спричиненої позивачу моральної шкоди, суд враховує, що відповідачем були порушені законні права позивача при його звільнені, які призвели позивача до моральних страждань та втрати нормальних життєвих зв’язків. Інші доводи позивача про спричинену йому моральну шкоду, яка полягала у фізичній болі та стражданнях, які позивач зазнав у результаті протиправних дій відповідача, у приниженні честі та гідності, у позбавленні його можливості виконувати роботу в безпечних умовах, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а саме не надані медичні довідки та інші доказі підтверджуючи доводи позивач. Розмір стягнення спричиненої позивачу моральної шкоди суд оцінює в сумі 200 грн.

         Відповідно до ст.367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення про стягнення заборгованості з заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

         Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.88 ЦПК України.

        Судовий збір суд стягує з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, але не менше 51 гривні.  

        Витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України  від 21 грудня 2005 р. N 1258 – 30 гривень - суд стягує з відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 23, 47, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 84, 88, 206, 209, 212-215  ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Інтеркондиціонер» про визнання незаконним наказ про прийняття на роботу, зміну формулювання у трудовій книжці причини звільнення, стягнення з відповідача заборгованості по виплати допомоги у зв’язку з непрацездатністю, заборгованості за невикористану відпустку, не нараховану заробітну плату за останній робочий день, вихідну допомогу, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Інтерокондіціонер» на користь ОСОБА_1 заробітку плату за останній робочий у розмірі 49 грн. 43 коп., середній заробіток за час затримки виплати розрахунку при звільненні у сумі 604 грн. 54 коп. та моральну шкоду у розмірі 200 грн.

В задоволенні позову в частині визнання незаконним наказ про прийняття на роботу, зміну формулювання у трудовій книжці причини звільнення, стягнення з відповідача заборгованості по виплати допомоги у зв’язку з непрацездатністю, вихідної допомоги – відмовити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Інтерокондіціонер» судовій збір у дохід держави у розмірі 51 грн.  

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Інтерокондіціонер» на рахунок Фрунзенського районного суду м. Харкова (Код отримувача: 24134610, р/рахунок: 31216259700010, МФО:  851011, Банк: УДК у Фрунзенському районі) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження через Фрунзенський районний суд м. Харкова з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги або шляхом подачі апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана – після закінчення строку на подачу апеляційної скарги,  у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: