Суддя першої інстанції - Островська О.П.

                                                                                                                    Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2009 року                                                                               справа № 2а-26054/08/1270

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів:                       Білак С.В.

Сухарька М.Г.                          

ВСТАНОВИЛА:

       Постановою Луганського  окружного адміністративного суду від 16 грудня 2008 року по справі № 2а-26054/08 задоволений частково позов ОСОБА_1 до Управління праці  та соціального захисту населення Перевальської районної державної адміністрації Луганської області, внаслідок чого визнано відмову Управління праці  та соціального захисту населення Перевальської районної державної адміністрації Луганської області щодо виплати ОСОБА_1 недонарахованої суми разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком за 2004, 2007, 2008 роки неправомірною; зобов'язано Управління праці  та соціального захисту населення Перевальської районної державної адміністрації Луганської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 суму недоплаченої щорічної грошової допомоги до 5 травня в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком за 2004, 2007, 2008рр. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.              

В апеляційній скарзі Управління праці  та соціального захисту населення Перевальської районної державної адміністрації Луганської області просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

            Представники відповідача, позивача у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином.

         Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

         Позивач є інвалідом війни 3 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 23.07.08р. (арк. справи 4). Позивачем заявлені вимоги стосовно щорічної грошової допомоги як ветерану війни -   інваліду війни 3 групи за 2004-2008рр.

         Пільги для інвалідів війни визначені у Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-12, за приписами ч. 5 статті 13 якого, інвалідам війни 3 групи встановлена щорічна до 5 травня разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

         Відповідно до ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

        Законом України N 968-IV від 19.06.2003р. наведений Закон було  доповнено   статтею   17-1 , якою встановлено, що виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах,  передбачених статтями 12-16  цього  Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення.             

         Мінімальна пенсія за віком складала у 2007році - станом на 01.04.07р. складала 410,06грн. згідно зі ст. 62 Закону України № 489 від 19.12.06р., у 2008р. - 481грн. ст. 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”           

            Статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» у 2007році виплата щорічної разової допомоги інвалідам 2 групи відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» була встановлена  у  розмірі 360 грн. Однак, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення цієї статті втратили чинність, як такі, що визнані неконституційними.        

            Колегія суддів зазначає, що пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення пункту 20 розділу II  Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” стосовно виплати щорічної разової допомоги, зокрема, інвалідам війни.

          Відповідачем щорічна разова допомога була виплачена позивачу за 2007рр. в сумі 300грн., за 2008р. в сумі 350грн., тобто, в меншому розмірі ніж передбачено             ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

          Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу разову грошову допомогу до 5 травня за 2007-2008рр.

            Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність порядку сплати щорічної допомоги за 2007-2008р.р. у зв'язку із прийнятими Конституційним судом України рішень з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від надходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги.

Водночас, суд першої інстанції припустився помилки щодо зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу разову грошову допомогу до 5 травня за 2004р., оскільки  Законом України від 27 листопада 2003 року  № 1344-ІV «Про Державний бюджет України на 2004 рік» (ст. 44) інвалідам 3 групи, до яких відноситься позивач, в 2004 році була передбачена виплата щорічної разової допомоги лише в розмірі 130грн.

Зазначений закон України, в період з 5 травня по 30 вересня 2004року, протягом якого позивач міг отримати грошову допомогу (ч.4 ст. 17-1 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ), не був визнаний неконституційним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно було виплачено позивачеві за 2004р. щорічна грошова допомога в сумі  130 грн.         

         Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції постанова прийнята з частковим порушенням норм матеріального права.  

         Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

         Апеляційну скаргу Управління праці  та соціального захисту населення Перевальської районної державної адміністрації Луганської області на постанову Луганського  окружного адміністративного суду від 16 грудня 2008 року по справі               № 2а-26054/08 - задовольнити частково.

            Змінити Луганського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2008 року по справі № 2а-26054/08 шляхом виключення з абзацу третього слів: «за 2004р.».

         В іншій частині постанову Луганського  окружного адміністративного суду від 16 грудня 2008 року по справі № 2а-26054/08 - залишити без змін.      

       Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у  судовому засіданні 17 квітня 2009 року.

       Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

       Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                                       Т.Г. Гаврищук

Судді:                                                                                                    С.В. Білак

                                                                                                               М.Г. Сухарьок